Справа № 22 – 1726/2009 Головуючий у 1 інстанції: Герасимчук М.К,
Категорія: 30.32 Доповідач: Демянчук С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.
при секретарі: Омельчук А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння злочину.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 3997 грн. 08 коп. та моральної шкоди в розмірі 40 000 грн., заподіяної внаслідок скоєння злочину відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є незаконним та необ’єктивним, оскільки порушені та неправильно застосовані норми матеріального права.
Зазначає, що у відповідності до вимог ст. 49 КПК України старший слідчий прокуратури м. Рівне Баранчук В.М. виніс постанову про визнання її потерпілою в кримінальній справі, оскільки внаслідок зіткнення двох транспортних засобів загинув її чоловік і внаслідок цього їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
Вказує, що оскаржуване рішення постановлено в порушення вимог ч. 2 ст. 1188 ЦК України, оскільки дана норма Закону передбачає, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Тобто, в даному випадку немає необхідності чекати закінчення досудового слідства та встановлення вини власників джерел підвищеної небезпеки, оскільки вони мають нести солідарну відповідальність за заподіяну шкоду (ст. 1190 ЦК України) та незалежно від їхньої вини (ч. 2 ст. 1188 ЦК України).
Просила апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , її представник підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.
Відповідачі в судові засідання апеляційного суду не з'являються. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Про це свідчать розписки про направлення відповідачам судових повісток.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив із того, що позивачкою не надано доказів про те, що відповідачі є особами, які на відповідній правовій підставі володіли транспортними засобами. Позивачкою не надано доказів про те, що саме відповідачами заподіяна зазначена шкода, оскільки відповідачі не притягнуті в кримінальній справі як обвинувачені, відносно останніх кримінальна справа не порушена.
Проте з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки до них суд дійшов з порушенням норм процесуального і матеріального права.
За приписом ч. 2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Як вбачається з матеріалів справи, дійсно в результаті дорожньо-транспортної події внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження, від яких останній помер.
Судом встановлено, що 10 липня 2008 року прокурором м. Рівне винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою встановлено, що 9 липня 2008 року о 05 год. 10 хв. на регульованому за допомогою світлофора перехресті вул. С.Бандери-Дворецької-Поповича в м. Рівне відбулось зіткнення транспортних засобів, а саме: автомобіля "Мазда - 6" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля „Альфа-Ромео" державний номерний знак НОМЕР_2 (транзит) під керуванням ОСОБА_3 На момент дорожньо-транспортної пригоди в салоні автомобіля "Альфа-Ромео" знаходились ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження, від яких останній помер.
Постановою старшого слідчого прокуратури м. Рівне від 15 липня 2008 року ОСОБА_1 визнано потерпілою по вищевказаній кримінальній справі.
Таким чином, беззаперечно вбачається, що загибель ОСОБА_5, який перебував в автомобілі „Альфа-Ромео" державний номерний знак НОМЕР_2 (транзит) під керуванням ОСОБА_3 , була результатом взаємодії джерел підвищеної небезпеки: автомобіля "Мазда - 6" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля „Альфа-Ромео" державний номерний знак НОМЕР_2 (транзит) під керуванням ОСОБА_3
Виходячи з положень ч. 2 ст. 1188 ЦК України , оскільки має місце спір між володільцями джерел підвищеної небезпеки та третьою особою, якій володільці джерел підвищеної небезпеки спільно завдали шкоди, тому діє принцип відповідальності незалежно від вини.
За вказаних обставин підлягають до задоволення вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що підлягають до повного задоволення вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, понесених на поховання в розмірі 3997 грн. , оскільки понесення зазначених витрат повністю підтверджено наданими доказами./ а.с. 5-11/.
Окрім того, колегія суддів вважає підставними і вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн., оскільки такі вимоги є обґрунтованими та, відповідно до положень ст. 23 ЦК України , визначена сума відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки втративши чоловіка, позивачка безумовно отримала душевні страждання.
На підставі наведеного, керуючись ст. 23, ч. 2 ст. 1188 ЦК України, ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів , -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3997 грн. /три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім грн./ 08 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн./ сорок тисяч грн./
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий суддя: Буцяк З.І.
Судді : Демянчук С.В.
Хилевич С.В.