Справа № 22-2273/2009          Головуючий у 1-й інстанції: Безуматов М.В.

                                                   Доповідач: Белінська І.М.

                                         УХВАЛА

                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

               10 листопада 2009 року           Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

               Белінської І.М. – головуючої,

               Гайсюка О.В., Чорнобривець О.С.,-

при секретареві – Ткач І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Олександрівського районного суду від 23 червня 2009 року,

                                   ВСТАНОВИЛА:

               Ухвалою судді Олександрівського районного суду від 23 червня 2009 року визнана неподаною та повернута позовна заява ОСОБА_4 до Олександрівської районної державної адміністрації про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

              В апеляційній скарзі  ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу через порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права при вирішенні питання щодо відкриття провадження в справі.

              Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_4 ОСОБА_5, яка просила скасувати ухвалу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

              7.05.2009 року ОСОБА_4 подав до суду позовну заяву до Олександрівської райдержадміністрації про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті його батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

              Ухвалою від 12.05.2009 року заява була залишена без руху з підстав недодержання позивачем вимог ст.ст.119-120 ЦПК України, позивачу був наданий строк для усунення її недоліків.

              Повертаючи заяву ухвалою від 23.06.2009 року, суддя виходив з того, що позивач не виправив недоліків позовної заяви. Проте, такий висновок не відповідає матеріалам справи та вимогам цивільного-процесуального законодавства.

              Так, залишаючи позовну заяву без руху, суддя вважав, що позовна заява подана без дотримання вимог ст.119 ЦПК України, а саме: позивач помилково послався на норми матеріального закону, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; до заяви позивач надав ксерокопію документа (заповіту), текст якого важко читати;  не подано витяг з Єдиного реєстру заповітів.

               Залишення позовної заяви з таких підстав суперечить ч.2ст.119, ч.1ст.121 ЦПК України та основним положенням цивільного судочинства (ст.1, ч.1ст.3, ст.4, ст.8, ст.10-11ЦПК України).

               Стаття 119 ЦПК України, яка визначає вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, не вимагає від позивача взагалі зазначати у позовній заяві норми матеріального права, на підставі яких суд має вирішити спір. Відповідно до п.п.3, 5ч.2ст.119 ЦПК України позивач у позовній заяві має викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він їх обгрунтовує. Суд же повинен вирішити справу відповідно до вимог, встановлених ст.8 ЦПК України.

              Відповідно до п.6ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Суд не має права вимагати від сторони у позовному провадженні надання будь-яких доказів, оскільки це суперечить ст.ст.10, 11 ЦПК України. Згідно із ч.4ст.10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному та повному з”ясуванню обставин справи: роз”яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов”язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

             Як видно з позовної заяви (а.с.3), ОСОБА_4 в обгрунтування своїх позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, зокрема, зазначив, що право на спадщину він має на підставі заповіту спадкодавця. Обсяг доказів визначає сама сторона в силу принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

             Згідно із ч.1ст.131 ЦПК України сторони зобов”язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для їх подання. Отже, суд має право встановити сторонам строк для подання доказів. Проте, неподання стороною доказів не є недоліком позовної заяви в розумінні вимог ст.ст.119, 121 ЦПК України ( у разі їх зазначення) та  не є перешкодою для відкриття провадження у цивільній справі. Недоведеність позовних вимог є однією з підстав для відмови в задоволенні позову.

            Отже, вимоги судді до позивача про подання витягу з Єдиного реєстру заповітів та заповіту, який можна було б прочитати, як умови для відкриття провадження в справі, також є незаконними.

            Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції вирішив питання про визнання позовної заяви ОСОБА_4 неподаною та про її повернення з порушенням норм цивільного процесуального права, що відповідно до 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали.

            Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

                                             УХВАЛИЛА:

             Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовільнити.

             Ухвалу судді Олександрівського районного суду від 23 червня 2009 року скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

              Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: