Справа № 11-4\2010р. Головуючий у 1 інстанції Березень Ю.В.
Категорія - ст.187 ч.2
КК України Доповідач Іващук В.Я.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року січня 12 дня
Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області
в складі:
головуючого – Іващука В.Я.
суддів: Сачука В.І., Баглика С.П.
за участю прокурора Вихотень К.Е.
засудженого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вирок Сарненського районного суду від 23 жовтня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений та мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, українець, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, не судимий,
-засуджений за ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності.
Засуджений ОСОБА_2, за наведених у вироку суду обставин, 7 квітня 2006 року, приблизно о 19 год., перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, на вул.Чорновола в с.Калинівка Сарненського району Рівненської області, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали справи стосовно якої виділені в окреме провадження, та маючи умисел на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, вчинити розбійний напад на ОСОБА_5, застосовуючи фізичне насильство до потерпілого, небезпечне для його здоров”я. Під час нападу ОСОБА_2 наніс потерпілому два удари кулаком в обличчя, спричинивши йому синець-гематому правої половини обличчя, садна спинки носа, синець лівої підочної ділянки, струс головного мозку, тобто легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров»я та заволоділи його грошима в сумі 240 грн.
В поданих на вирок суду апеляціях та доповненнях і змінах до них:
- засуджений просить вирок суду змінити перекваліфікувавши його дії на ч.2 ст.186 КК України, оскільки з його боку жодних насильницьких дій пов”язаних з нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не було. Попередньої домовленості з ОСОБА_6 про будь-які насильницькі дії пов”язані з нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому не було. Крім того, просить врахувати, що він є особою потерпілої від аварії на ЧАЕС, працездатний, позитивно характеризується, перебуває під вартою понад 10 місяців та застосувати до нього ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання;
- захисник ОСОБА_4. просить перекваліфікувати дії засудженого на ч.1 ст.185 КК України, оскільки вилучення грошей у потерпілого відбулося таємно, тобто в той момент коли він був без свідомості. Жодних переконливих доказів вчинення засудженим відносно потерпілого розбійного нападу, у вироку суду не наведено. Вважає, що за таких обставин, ОСОБА_2 слід обрати покарання не пов”вязане з позбавленням волі;
- захисник ОСОБА_3 теж вважає, що дії засудженого підлягають кваліфікації за ч.1 ст.185 КК України. Міру покарання ОСОБА_2 визначити в межах відбутого на даний час покарання та звільнити його з під варти.
Заслухавши доповідь судді, клопотання засудженого та захисника ОСОБА_3 на підтримання поданих ними апеляцій, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, дослідивши доводи викладені в апеляціях та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку що апеляції до задоволення не підлягають виходячи з наступного.
Винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, встановлена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана повна та всебічна оцінка.
Сам засуджений, на досудовому слідстві неодноразово давав показання про те, що він на пропозицію ОСОБА_6 погодився забрати гроші у невідомого, який у їх присутності, щось купував у кафе, де вони перебували. Дочекавшись потерпілого, біля мосту, вирішили забрати гроші. Для цього ОСОБА_6 вдарив в обличчя потерпілого декілька разів і коли той впав на землю, він витягнув з кишені гроші. В подальшому кожен з них отримав по 120 грн., які спільно витратили в кафе ( а.с.82-83, 114-115).
Наведені показання засудженого об”єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_5, вбачається, що відчувши сильний удар в голову, він знепритомнів, а коли прийшов до тями, виявив відсутність в нього грошей в сумі біля 250 грн. Від працівників міліції довідався що його побили та забрали гроші ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які в подальшому добровільно відшкодували вартість його лікування, повернули 240 грн. та просили вибачення з вчинене.
Під час проведення відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_5 повністю підтвердив наведені вище показання ( а.с.213-217).
Твердження апелянтів, про відсутність попередньої домовленості у ОСОБА_2 та ОСОБА_6, направленої на заволодіння майном потерпілого шляхом застосування до нього фізичного насильства, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8 – дільничого інспектора міліції, який показав, що в його присутності, засуджений власноручно написав пояснення про обставини вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_6, наявність попередньої домовленості на заволодіння грошима ОСОБА_5 та подальшого здійснення нападу із застосуванням насильства та заволодіння коштами потерпілого.
Показання свідка ОСОБА_8 узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_9, який ствердив, що бачив, як біля мосту в с.Калинівка двоє осіб, один з який на той час був йому невідомим, а іншим був ОСОБА_6, били ОСОБА_5, який лежав на землі. Помітивши його, вони пішли в напрямку смт.Степань. У потерпілого він виявив синці на обличчі.
Свої показання свідок ОСОБА_9 ствердив під час відтворення обстановки та обставин події (а.с.205).
Згідно висновку судово-медичної експертизи у потерпілого виявлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров”я, які могли бути заподіяні йому 7 квітня 2006 року (а.с. 88).
За таких обставин, суд першої інстанції, вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров”я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При обранні виду та міри покарання, суд першої інстанції належним чином врахував тяжкість вчиненого засудженим злочину, його особу, обставини, що обтяжують та пом’якшують вину, в тому числі і ті на які покликаються апелянти і обґрунтовано обрав йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче нижчої межі передбаченого санкцією ч.2 ст.187 КК України.
За таких обставин, підстав для зміни вироку суду та пом’якшення покарання засудженому, колегія суддів не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Вирок Сарненського районного суду від 23 жовтня 2009 року стосовно ОСОБА_2 – залишити без зміни, а подані по справі апеляції - без задоволення.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна: суддя-доповідач Іващук В.Я.
Справа №11-а-1\2003р. Головуючий у 1 інстанції-Тростянчук Г.Г.
Категорія ст.ст.365 ч.3, 210 ч.2 Доповідач Іващук В.Я.
КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2003 року.
Судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
- головуючого: Омельненка В.І.
- суддів: Збитковської Т.І., Іващука В.Я.
з участю прокурора: Корчак С.А.
захисника-адвоката ОСОБА_11
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне, кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції на постанову Дубенського районного суду від 4 листопада 2002 року.
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_12 за ч.3 ст.365, ч.2 ст.210 КК України та ОСОБА_13 за ч.3 ст.365 КК України направлено Дубенському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства, ОСОБА_12 - начальник Дубенського районного фінансового управління та ОСОБА_13 - начальник бюджетного відділу цього ж управління, обвинувачуються в тому, що являючись посадовими особами, здійснюючи роботу по складанню та виконанню районного бюджету, перевищили свої службові повноваження в сфері розпор"ядження коштів місцевих бюджетів району, допустили умисні триваючі порушення ст.6 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 року- не спрямували 30-відсоткової суми фіксованого сільськогосподарського податку, який надходив на поточний рахунок райфінуправління до бюджетів сільських рад району у 2001 році на загальну суму 76526 грн. 39 коп.
Крім того ОСОБА_12 звинувачується у використанні бюджетних коштів всупереч їх цільвому призначенню на суму 75000 грн., що були виділені 22 серпня 2001 року на надання дотацій і компенсації витрат від перевезень пільгових категорій громадян ВАТ Дубенське АТП - 15606.
На думку суду в результаті досудового слідства допущені однобічність і неповнота, що не може бути усунена в процесі судового слідства та має істотне значення для правильного вирішення справи. Так, слідством не дано оцінки показанням свідка ОСОБА_14 про те, що він приймав вольові рішення про використання районного бюджету і з себе відповідальності не знімає. Безпідставно відхилено клопотання захисту про призначення бухгалтерської документальної ревізії. Не спростовано тверджень підсудної ОСОБА_12 про про неотримання нею жодних документів з облради та головного облфінуправління про перерахування коштів на рахунок АТП 15606.
В апеляції прокурора ставиться питання про скасування постанови суду, оскільки суд не позбавлений можливості в ході судового слідства витребовувати необхідні документи, призначити експертизу чи викликати і допитувати додаткових свідків та давати оцінку зібраним доказам. Така неповнота досудового слідства може бути усунена у судовому засіданні.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора про скасування постанови суду, оскільки допущена по справі неповнота досудового слідства може бути усунута в судовому засіданні, думку захисника-адвоката про залишення постанови суду без зміни, дослідивши матеріали справи та доводи викладені в апеляції, судова палата прийшла до висновку, що апеляція підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.281 КПК України "Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності попереднього слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні".
Однак, даних вимог закону судом належним чином виконано не було.
Так , відповідно до ч.1 ст.315-1 КПК України, з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя - постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії, зокрема допитати чи передопитати свідків, витребувати необхідні документи, вирішити питання про проведення відповідної експертизи тощо. В ухвалі (постанові) зазначається, для з"ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.
Проте, з протоколу судового засідання (т.2, а.с.154) не видно щоб суд ставив на обговорення учасників судового розгляду питання про направлення справи на додаткове розслідування у зв"язку з його неповнотою та неможливості її усунення у ході судового слідства шляхом направлення органу досудового слідства судового доручення, чим порушив вимоги ч.2 ст.281 КПК України.
В постанові судді також не наведено жодних підстав, які б перешкоджали суду усунути неповноту досудового слідства у ході судового слідства (т.2, а.с.155-156).
За таких обставинах, судова палата прийшла до переконання що постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування підлягає до скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова палата,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який приймав участь в розгляді справи у суді першої інстанції - задоволити.
Постанову Дубенського районного суду від 4 листопада 2002 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна: суддя - доповідач Іващук В.Я.
Cправа № 11а-303\2003р. Головуючий у 1 інстанції Остапчук А.О. Категорія – ст.185 ч.3 КК Доповідач Іващук В.Я.
України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2003 року вересня 9 дня
Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області
в складі:
головуючого – Міщенко О.А.
суддів: Збитковської Т.І., Іващука В.Я.
з участю прокурора Купчика В.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_15 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_16 на вирок Дубенського міського суду від 26 червня 2003 року.
Цим вироком ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3, народжений та мешканець АДРЕСА_3, громадянин України, українець, із середньою спеціальною освітою, інвалід другої групи, неодружений, непрацюючий, раніше неодноразово судимий,
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на три роки і два місяці позбавлення волі.
Застосовано до засудженого ст.76 КК України – примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.
Стягнено з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_17 350 грн. на відшкодування заподіяної злочином шкоди.
За вироком суду, ОСОБА_15, 6 вересня 2002 року, біля 12 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньої змовою з ОСОБА_18 (кримінальна справа відносно якого закрита в зв’язку із смертю), шляхом проникнення через вікно в будинок ОСОБА_17, який знаходиться по АДРЕСА_9, в м.Дубно, таємно викрали належне потерпілому майно на загальну суму 450 грн.
В поданих на вирок суду апеляціях засуджений та його захисник – адвокат ОСОБА_16 просять пом”якшити обрану міру покарання, оскільки ОСОБА_15 є інвалідои другої групи, перебуває на обліку в туберкульозному диспансері і за станом здоров”я потребує негайного лікування, позитивно характеризується, повністю визнав свою вину у вчиненому, заподіяна злочином шкода не є великою, потерпілий не наполягає на застосуванні суворої міри покарання. Засуджений, крім того, також вважає, що суд необгрунтовано застосував до нього ст.76 КК України – примусове лікування від алкоголізму, так як він такого не потребує, оскільки в наркологічному диспансері на обліку не перебував і від алкоголізму ніколи не лікувався.
Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про залишення вироку суду без зміни, дослідивши та перевіривши доводи викладені в апеляціях та матеріали справи, судова палата вважає що подані у справі апеляції підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Висновок суду про винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна та всебічна оцінка, і в апеляціях не оспорюється.
Проте, при призначенні покарання засудженому, суд помилково визнав обставинами що обтяжують його вину – вчинення злочину повторно та за попередньою змовою в групі осіб, оскільки такі є кваліфікуючими ознаками даного злочину.
Судом, також не вірно застосовано ст.76 КК України – примусове лікування засудженого від алкоголізму, оскільки згідно медичного висновку (а.с.91) таке йому на даний час протипоказано у зв”язку з активною формою захворювання – туберкульозу легень. Крім того, примусове лікування в місцях позбавлення волі може бути призначено засудженому тільки в порядку передбаченому ст.96 КК України та у випадку наявності в нього хвороби, що становить небезпеку для здоров”я інших осіб. Жодних мотивів за яких суд застосував до засудженого такий вид примусового лікування у вироку не наведено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, судова палата ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого та захисника-адвоката ОСОБА_16 задоволити частково.
Виключити з вироку Дубенського міського суду від 26 червня 2003 року відносно ОСОБА_15 покликання суду на обставини, які обтяжують вину засудженого - вчинення злочину повторно та за попередньою змовою групою осіб та ст.76 КК України – примусове лікування від алкоголізму.
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий:
Судді:
ОСОБА_19., працюючи Бухарівським сільським головою Острозького району в січні 2000 року, умисно з корисливих мотивів, зловживаючи посадовим становищем, всупереч вимогам ст.6 Закону України "Про бюджетну систему України" від 29 червня 1995 року згідно якої бюджетний рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня і в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України " Про умови оплати праці працівнників органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів " № 1295 від 24 жовтня 1996 року про встановлення надбавок до посадових окладів сільським головамм в розмірі 70% посадового окладу з врахуванням доплати за ранг, що здійснюється тільки за рішенням сесії відповідної ради. З метою отримання незаконної надбавки ОСОБА_19. , без розгляду питання на сесії сільської ради дав вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_21 про встановлення йому надбавки в розмірі 70% посадового окладу, з врахуванням доплати за ранг і виплату 1374 грн. 31 коп.
Крім того ОСОБА_19 дав вказівку секретареві сільської ради ОСОБА_22 скласти і включити в протокол № 10 десятої сесії Бухарівської сільської ради десятого скликання від 5 травня 2000 року питання розгляду про продовження йому виплати 70% надбавки до посадового окладу. При цьому засуджений особисто підписав і скріпив печаткою вказане рішення і передав його в бухгалтерію для виконання.
В поданій на вирок суду касаційній скарзі засуджений просить вирок суду скасувати, оскільки жодного з інкримінованих йому злочинів він не вчиняв. Надбавка до зарплати йому була встановлена рішенням сесії сільської ради в 1999 році, і його дію продовжено на 2000 рік за рішення тієї ж ради від 5 травня 2000 року.
Заслухавши доповідь судді , висновок прокурора, про залишення вироку суду без зміни, дослідивши доводи касатора та матеріали справи, судова колегія вважає що касаційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду про винність засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна та всебічна оцінка.
Так, свідок ОСОБА_22, секретар Бухарівської сільської ради, ствердила у суді, що вона, по вказівці ОСОБА_19. в травні 2000 року виготовила фіктивне рішення про продовження виплати йому 70% надбавки без розгляду цього питання на сесії сільради. Вказане рішення ОСОБА_19. підписав та скріпив пичаткою. Згодом, за усним ропор"ядженням ОСОБА_19. вона внесла в протокол № 10 сесії сільради від 5 травня 2000 року це рішення і виписку з нього передала в бухгалтерію для проведення нарахування 70% надбавки до зарплати.
Із показань свідка ОСОБА_21 вбачається, що саме за рішенням № 48 від 5 травня 2000 року ОСОБА_20 було нараховано надбавку до зарплати в сумі 1374 грн. 31 коп., з яких він фактично отримав 816 грн. 98 коп.
Свідки ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, та ОСОБА_28 ствердили, що в 2000 році питання про встановлення надбавки до зарплати сільському голові на сесії сільської не ставилося і така йому не встановлювалася.
За таких обставин суд першої інстанції правильно оцінив зібрані у справі докази та вірно кваліфікував дії ОСОБА_19. за ч.2 ст.165 та ч.2 ст.172 КК України.
При обранні виду та міри покарання засудженому судом в повній мірі враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжуцють та пом"якшують його вину.
Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженому судова колегія не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 363,364 КПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Острозького районного суду від 25 грудня 2000 року відносно ОСОБА_19 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
конфіскацією всього майна належного йому на праві власності, за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майно належного йому на праві власності, за ч.2 ст.140 КК України на два роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності, та на підставі, ст.42 КК України на п"ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності. У відповідності до ч.3 ст.42 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання невідбуте за вироком Кузнецовського міського суду від 26 червня 2000 року і остаточне покарання ОСОБА_29 призначено- шість років і шість місяців позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності.
ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_5, народжений в с.Глинне Рокитнівського району Рівненської області мешканець АДРЕСА_4, громадянин України, з неповносередньою освітою, неодружений, працюючий столяром ВАТ "Рівне-Азот, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі. За ч.4 ст.81 КК України ОСОБА_30. виправдано.
ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_7, народжений та житель м.Рівне, АДРЕСА_5, громадянин України, з неповносередньою освітою, неодружений, працюючий, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_8, народжений та житель АДРЕСА_6, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працює столяром ВАТ "Рівне-Азот" не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і 3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_10, народжений та житель АДРЕСА_7, громадянин України, З з неповносередньою освітою, неодружений, непрацює, не судимий,
-засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_13, народжений та мешканець АДРЕСА_8, громадянин України, з середньою освітою, одружений, працює сторожем ФГ "Кемпінг", не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.140 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_14, громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.
ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_16, народжений та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, одружений, підприємець, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі. За ч.5 ст.19 і ч.4 ст.81 КК України ОСОБА_37 виправдвно.
На підставі ст.46-1 КК України виконання вироку відносно засуджених ОСОБА_30, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_33, ОСОБА_35, ОСОБА_38 та ОСОБА_37 відстрочено на один рік з сплатою штрафу в доход держави в розмірі однієї тисячі гривень з кожного.
Судом вирішено питання відносно речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_29, за попереднім зговором з невстановленими слідством особами 8 березня 2000 року 0 1 год. із складу № 2 АТП ЗАТ Управління будівництва Рівненської АЕС м.Кузнецовськ таємно викрали 19 автошин R 206х508 на суму 9 573 грн. 72 коп.
11 березня 2000 року о 1 год. ночі ОСОБА_29, ОСОБА_30, та ОСОБА_37 діючи за попереднім зговором, шляхом проникнення у вказане приміщення складу таємно викрали 30 автошин R 260х508 загальною вартістю 15 116 грн. 40 коп.
17 березня 2000 року о 2 год. ночі ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_33, ОСОБА_39, ОСОБА_36 та ОСОБА_37 діючи за попереднім зговором вчинили замах на крадіжку названих автошин з того ж складу, але свій задум до кінця не довели оскільки були помічені охоронцями і з місця події зникли, а ОСОБА_36 був затриманий на місці.
В поданій на вирок суду касаційній скарзі, захисник-адвокат ОСОБА_40 не оспорюючи кваліфікації дій та вини засудженого ОСОБА_29 в інкримінованих йому злочинах, просить пом"якшити обрану міру покарання, оскільки суд не врахував того, що він хворіє на тяжкі хвороби, вчинив злочин в силу збігу тяжких особистих та сімейних обставин, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючих дружину та батька.
Відносно інших засуджених, вирок суду не оскаржено та не внесено касаційне подання прокурора.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора про залишення вироку суду без зміни, дослідивши та перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скагра до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_29 в інкримінованих йому злочинах грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна і всебічна оцінка.
Так, сам засуджений ОСОБА_29, як на попередньому слідстві так і в судовому засіданні вину свою у вчиненому визнав та показав, що він дійсно, з невідомими йому особами, таємно викрав, шляхом проникнення в приміщення складу АТП ЗАТ Управління будівництва 19 автошин, які згодом продав ОСОБА_29 за 3500 грн., а 11 березня у такий же спосіб, знову ж з незнайомими йому людьми викрав 30 аналогічних автошин на суму 15 116 грн. 40 коп.Та вчинив замах на крадіжку, втретє, таких же автошин з тогож приміщення однак свій задум не довів до кінця оскільки був замічений охороною.
Показання засудженого ОСОБА_29 узгоджуються з показаннями інших засуджених.
Свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_41 ствердили факт викрадення 49 автошин з складу РАЕС.
Актом документальної ревізії встановлено кількість та вартість викрадених автошин (а.с.1 т.2).
За таких обставин суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_42 за ч.4ст.81та ч.2 ст.17і ч.3 ст.82 КК України.
При обранні виду та міри покарання засудженому ОСОБА_29, судом враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини що пом"якшують та обтяжують його вину.
Підстав для зміни вироку суду чи пом"якшення покарання засудженому судова колегія не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.363, 364 КПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Кузнецовського міського суду від 6 листопода 2000 року відносно ОСОБА_29 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_29 - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
того винн Рівненської АЕС ОСОБА_43 та ОСОБА_44, як на попередньому слідстві так і в судовому засіданні вину свою у вчиненні цілого ряду крадіжок колективного та індивідуального майна громадян та дали детальні показання про механізм їх вчинення.
При проведенні відтворення обстановки та обставин події засуджені ОСОБА_43 та ОСОБА_44 добровільно розказали та показали на місці про механізм вчинених ними злочинів ( т.1 а.с. 33-39 ).
Свідки ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 ствердили факти крадіжок касавого апарата та хліба з кіоску потерпілого ОСОБА_48
Потерпіла ОСОБА_49 підтвердила факт крадіжки продуктів, магнітофона та калькулятора з кафе "Молодіжне" 25 серпня 1998 року.
Згідно акту документальної перевірки сума нестачі товаро-матеріальних цінностей по кафе "Молодіжне", після крадіжки, складає 966 грн. вартість магнітофона з приставкою становить 195 грн. ( т.1 а.с. 87-89).
При обшуку у засуджненого ОСОБА_50 виявлено і вилучено калькулятор марки "Сітізен" (т.1 а.с.93).
За протоколом виявлення і вилучення у Тимкова виявлено і вилучено магнітофон маяк з априставкою (т.1 а.с.92).
Потерпілий ОСОБА_51 ствердив факт викравдення його індивідуального майна шляхом проникнення в сарай на загальну суму 280 грн.
Відповідно до протоколу обшуку, по місцю проживання ОСОБА_43, вичявлено і вилучено калькулятор "Шарп", жіночий годинник "Зоря", журнальний столик.
Потерпілий козел ствердив факт викрадення у вересні 1998 року з належного йому гаража мотоцикла марки "Їж - Планета -3К" н.з дн НОМЕР_1 та двох телескопічних вудочок.
З показань свідка ОСОБА_47 вбачається, що він також приймав участь у крадіжці мотоцикла та вудочок разом з ОСОБА_43 ОСОБА_44 та ОСОБА_10.
З показань свідка ОСОБА_52 встановлено, що 8 вересня 1998 року з приміщення кафе "Транзит" було вчинено крадіжку товаро-матеріальних цінностей на 578 грн.
При проведенні обшуку у засудженого ОСОБА_50 виявлено і вилучено магнітофон " Кансаї", який був викрадений з кафе "Транзит"( т.1 а.с.с 92).
Потерпіла ОСОБА_53 підтвердила факт крадіжки товаро-матеріальних цінностей із кафе "Мрія с.Гранітне де вона працювала.
За пртоколом виявлення і вилучення поблизу с.Гранітне виявлено частину товарів викрадених із кафе "Мрія" (т.1 а.с. 256-258).
Відповідно до акту документальної ревізії недостача в кафе "Мрія" становить 688 грн. 98 коп.
За таких обставин суд першої інстанції вірно оцінив зібрані у справі докази та правильно кваліфікував дії засуджених.
При обрання виду та міри покарання судом в повній мірі втаховано вимоги стї39 КК України.
Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженим судова колегія не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст., ст. 363,364 КПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 25 вересня 2000 року відносно ОСОБА_43 та ОСОБА_44 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_43 та ОСОБА_44 - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
юі . .!обшуку у оказань самого засудженого, вбачається, що після звільнення з місць позбавлення волі йому був встановлений адміннагляд та оголошено обмеження піднаглядного. Однак грошей їздити на відмітку в райвідділ міліції в нього не було і на початку грудня 1999 року він самовільно залишив місце свого проживання і виїхав до свого брата в с.Більчаки Березнівського району, щоб уникнути адміннагляду.
Свідки ОСОБА_54 та ОСОБА_55 в суді пояснили, що засуджений після звільнення з місць позбавлення волі проживав з ними у квартирі, а на початку вересня 1999 року пішов з дому і з цього часу вони його не бачили. Про встановлені ОСОБА_56 обмеження він і вони знали.
Свідок ОСОБА_57 показав у суді, що перевіряв засудженого за місцем проживання, але з вересня 1999 року його вдома не було.
З постанови Рівненського районного суду від 23 березня 1999 року вбачається, що засудженому встановлено адміністративний нагляд на 12 місяців \а.с.9\.
Постановою начальника Рівненського РВ УМВСУ в Рівненській області від 20 травня 1999 року встановлено чотири види обмежень піднаглядному ОСОБА_56 , серед яких заборонено виїзд за межі Рівненського району без дозволу керівництва Рівненського РВ УМВСУ ( а.с. 10 ).
З рапортів чергового та дільничих інспекторів Рівненського райвідділу міліції вбачається, що ОСОБА_56 дійсно був відсутній по місцю свого проживання та незявлявся на реєстрацію (а.с. 13-30).
За таких обставин суд першої інстанції правильно оцінив зібрані у справі докази та вірно кваліфікував дії ОСОБА_56 за ч.2 ст.196-1 КК України.
Що стосується покликання засудженого у скарзі на те що він необгрунтовано засуджений за сукупністю двох останніх вироків то такі є безпідставні, оскільки ухвалою судової колегії в кримінальних справах Рівненського обласного суду від 3 жовтня 2000 року вирок Корецького районного суду від 29 червня 2000 року відносно ОСОБА_56 скасовано, а справа направлена на додаткове розслідування.
При обранні виду та міри покарання засудженому, судом враховано характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини що пом"якшують та обтяжують його вину.
Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженому судова колегія не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 363, 364 КПК України судова яколегія,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Рівненського районного суду від 21 вересня 2000 року відносно ОСОБА_56 залишити без зміни, а ксаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
к.ОСОБА_58, ІНФОРМАЦІЯ_17, народжена в с.Пасіки, мешканка с.Теслугів Радивилівського району, Рівненської області, громадянка України, українка, з середньою освітою, одружена, на утриманні одна неповнолітня дитина, техпрацівниця Теслугівської середньої школи, не судима,
- засуджена за ч.2 ст.229-3 КК України із застосуванням ст.44 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі у виправно-трудовій колонії загального режиму з конфіскацією 1\2 частини майна, належного їй на праві власності.
За вироком суду, ОСОБА_58 на протязі траня- червня 2000 року на своїй присадибній ділянці, що в с.Теслугів Радивилівського району, незаконно посіяла та вирощувала 1065 рослин снотворного маку.
В поданих на вирок суду касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі засудженої, не оспорюючи вини та кваліфікації, ставиться питання про зміну вироку суду та пом"якшення покарання ОСОБА_58 Вважають, що суд не суд не в достатній мірі врахував те, що засуджена щиро розкаялася у вчиненому, судиться вперше, за місцем праці та проживання характеризується позитивно, має на утриманні одну неповнолітню дитину, а тому просять обрати їй покарання не пов"язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про задоволення касаційного подання та касаційної скарги і обрання засудженій покарання не пов"язаного з позбавленням волі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи касаторів, судова колегія прийшла до висновку, що касаційні подання та скарга підлягають до задоволення частково.
Висновок суду про винність ОСОБА_58 в інкримінованому ій злочині гунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна і всебічна оцінка.
Сама засуджена, як на попередньому слідстві так і в судовому засіданні вину свою у вчиненому визнала повністю та пояснила, що вона дійсно посадила та вирощувала рослини маку для отримання зерен та використання в кулінарних цілях.
Факт вирощування ОСОБА_58 1065 рослин снотворного маку на городі, за місцем проживання ствердили у суді свідки ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61
Згідно протоколу огляду господарства ОСОБА_58 кількість вирощуваного нею снотворного маку становить 1065 рослин (а.с.3-5).
При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_58 добровільно розказала та показала на місці про маханізм вчинення нею даного злочину (а.с. 19) .
За висновком фізико-хімічної експертизи вилучені у засудженої рослини є снотворним маком (а.с.23-24).
При таких обставинах, суд вірно оцінив зібрані у справі докази та правильно кваліфікував дії засудженої за ч.2 ст.229-3 КК України, як незаконний посів та вирощування снотворного маку в кількості, що перевищує 500 рослин.
Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_58 суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини, що пом"якшують відповідальність засудженої і зокрема: чистосердечне розкаяння у вчиненому, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, перша судимість, виключно позитивна характеристика, складне матеріальне становище, тому з врахуванням наведеного судова колегія вважає за можливе застосувати ст.45 КК України, умовне засудження.
З врахуванням матеріального стану засудженої, судова колегія вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_58 ст.44 КК України і зменшити розмір штрафу, передбачений при застосуванні ст.45 КК України.
Керуючись ст. ст. 363,364 КПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженої задоволити.
Вирок Радивилівського районного суду від 7 вересня 2000 року відносно ОСОБА_58 змінити.
На підставі ст.45 КК України із застосуванням ст.44 КК України вважати ю засудженою ОСОБА_58 за ч.2 ст.229-3 КК України до міри покарання визначеної судом умовно з іспитовим строком один рік із сплатою 170 гривень штрафу без конфіскації майна.
ОСОБА_58 з під варти звільнити негайно.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Головуючий:
Судді:
му з конфіскацією 1\2 частини майна, належного йому на праві власності.
ави та доводи касаційних скарг, судова колегія вважає, що касаційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_62 та ОСОБА_63 у вчиненні зазначених у вироку злочинів грунтується на перевірених у суді доказах, яким дана повна і всебічна оцінка.
ОСОБА_62 та ОСОБА_63 в ході попереднього слідства і в судовому засіданні визнали себе винними у вчиненні ними крадіжок колективного майна з проникненням у приміщення з різних підприємств та кафе с.Смордва Млинівського району і дали показання про обставини цих крадіжок, які узгоджуються з вироком по справі.
Об"єктивно показання засуджених стверджуються іншими доказами по справі.
При проведенні відтворення обстановки та обставин події засуджені добровільно розказали та показали на місці про механізм вчинення ними крадіжок майна шляхом проникнення в приміщення складу та тракторної бригади КСП "Світанок", дитячого садка та кафе села Смордва Млинівського району (а.с 37-44 т.2).
Кількість та вартість викрадених засудженими товаро-матеріальних цінностей стверджується актами інвентаризації проведеними на підприємствах після вчинення крадіжок (а.с. 200-204 т.1).
При таких обставинах суд першої інстанції правильно оцінив зібрані по справі докази і вірно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_62 та ОСОБА_63 за ч.3 ст.81 КК України.
Обираючи вид та міру покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ОСОБА_62 та ОСОБА_63 злочинів, обставини справи, що пом"якшують їх відповідальність і призначив ОСОБА_62 мінімальне покарання передбачене законом за вчинений ним злочин, а ОСОБА_63 нижче мінімальної межі.
Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженим судова колегія не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.363,364 КПК України судова колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Млинівського районного суду від 3 липня 2000 року відносно ОСОБА_62 та ОСОБА_63 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_62 і ОСОБА_63 та захисників-адвокатів ОСОБА_66 і ОСОБА_67 - без задоволення.
Головуючий:
Судді:
Цією постановою справу про обвинувачення ОСОБА_68 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 229-3 ч.2, 229-1 ч.2 КК України і ОСОБА_69 - у вчиненні злочину передбаченого ст.229-1 ч.2 КК України, повернуто на додаткове розслідування.
ОСОБА_68 обвинувачуеться в незаконному посіві та вирощуванні снотворного маку з метою збуту, придбанні макової соломки та в збуті наркотичних засобів у великих розмірах, а ОСОБА_69 у пособництві незаконного зберігання зметою збуту, а також збуті наркотичного засобу у великих розмірах . За висновком слідства ОСОБА_68 весною 1997 року на власній присадибній ділянці в с. Вовкошів Гощанського району незаконно посіяла та вирощувала снотворний мак з метою збуту макової соломки, а 23 лютого 1999 року збула 3 кг. 640 гр. макової соломки ОСОБА_71 та ОСОБА_72 за 210 грн. ОСОБА_69 обвинувачується у паособництві ОСОБА_68 у вчиненні збуту наркотичних засобів у великих розмірах .
В окремому поданні прокурора поставлено питання про скасування цієї постанови й направлення справи на новий розгляд із-за необгрунтованості повернення справи на додаткове розслідування. .