755/867/14-п

3/755/501/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федюк О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Дніпровського ВДАІ МВС України в м. Києві про притягнення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1,

до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 29 грудня 2013 року о 13 годині 38 хвилин, керуючи автомобілем «Фіат Добло» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Богатирській в м. Києві, не виконав законну вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.4 ПДР України.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та наявні у ній докази в їх сукупності суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху України, що кореспондується з п. 1.9. Правил дорожнього руху України на учасників дорожнього руху покладений обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.

Положеннями п. 2.4. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, визначено, що водій на вимогу працівника міліції повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки , відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Процедура оформлення працівниками Державної автомобільної інспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тимчасового затримання транспортного засобу, здійснення тимчасового вилучення посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний визначена Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 року №77 (далі - Інструкція).

Як встановлено п. 2.8. Інструкції, справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення ).

Якщо при складанні протоколу порушника не було повідомлено про місце і час розгляду справи, йому за місцем проживання (роботи) надсилається рекомендованим листом повідомлення про запрошення до підрозділу Державтоінспекції МВС.

Протокол про адміністративне правопорушення серія АА2 №906965 від 11 січня 2014 року, складено правомочною на те посадовою особою, у відповідності до вимог Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 року №77 та положень ч.1 ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить обов'язкові дані, передбачені вказаною статтею та є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу порушника.

За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 порушуючи вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, що передбачене диспозицією ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час розгляду адміністративного матеріалу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії АА2 №906965 від 11 січня 2014 року, рапорті старшого інспектора ДПС 2 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Удовенко А.М.), рапорті інспектора адміністративної практики відділу ДАІ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві капітана міліції Дубовика В.О., відомостями фотофіксації скоєного адміністративного правопорушення, які містяться у приєднаному до матеріалів адміністративної справи витягу з Центральної бази даних департаменту ДАІ МВС України, письмовому сповіщенні особі яка притягується до адміністративної відповідальності про дату, час та місце складання адміністративного протоколу.

Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено, в свою чергу, особа яка притягується до адміністративної відповідальності правом подати письмові пояснення (заперечення) по факту скоєння адміністративного правопорушення не скористалась.

Згідно положень ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

При призначенні виду адміністративного стягнення ОСОБА_1, в межах санкції ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, ступінь його вини в скоєнні правопорушення, відсутність пом'якшуючих відповідальність обставин під час вчинення даного правопорушення, вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів.

Також суд приходить до висновку, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, буде достатньою та необхідною мірою відповідальності дія виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для накладення іншого, виду адміністративного стягнення, такого як накладення штрафу, як альтернативного виду адміністративного стягнення встановленого санкцією статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.23, 24, 33, 40-1, 122-2, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів УДКСУ у Дніпровському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38012871, банк ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31216206700005, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 0,03 мінімальної заробітної плати, що на день винесення постанови становить 36 грн. 54 коп.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя: