Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

24 липня 2012 року

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Худякова A.M.,

суддів        Широкової Л.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Ходаківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 7 червня 2012 року по цивільній справі за їіозовом заступника прокурора м.Житрмира в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,

встановила:

У березні 2011 року заступник прокурора м.Житомира в інтересах ОСОБА_3 звернувся в суд з даним позовом. В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 є інвалідом дитинства другої групи, людиною похилого віку, хворіє на церебральний параліч, має поганий слух та зір, що підтверджується відповідними медичними довідками.

21 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу вказаної квартири. Посилаючись на те, що підписуючи зазначений договір, ОСОБА_3 вважав, що відповідачка буде доглядати за ним та надавати матеріальну допомогу до його смерті, в зв'язку з чим волевиявлення його було направлене на укладення договору довічного утримання, а, оскільки ОСОБА_2 ввела його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, і він через свої вади роз'яснень нотаріуса не зрозумів, позивач просив визнати вказаний договір недійсним.

Справа №0609/2-475/12 Головуючий в суді 1і ОСОБА_4

Категорія 22        Доповідач Худяков A.M.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 7 червня 2012 року позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений 21.06.2007 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 - недійсним, як укладений під впливом обману та повернуто сторони у первісний стан.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постановлене рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що волевиявлення ОСОБА_3 щодо вчинення оспорюваного правочину не було вільним та не було спрямовано на реальне настання правових наслідків саме до договору купівлі-продажу спірної квартири.

Такий висновок суду є правильним, оскільки відповідає вимогам закону і ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п.7 постанови №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначеним законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3.5 та 6 ст.203 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 має поганий слух та зір, є одинокий та людиною похилого віку, інвалідом дитинства другої групи, хворіє на церебральний параліч, близьких родичів та спадкоємців за законом першої та другої черги не має.

21.06.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу (а.с.5-7).

Відповідно до ч.3,5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його , внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Сукупність наведених обставин підтверджують, що у ОСОБА_3, як особи похилого віку, не було вільного волевиявлення саме на продаж спірної квартири, яка була для нього єдиним житлом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши, що відсутність такого елементу оспорюваної угоди як воля ОСОБА_3 на укладення договору купівлі-продажу квартири свідчить про невідповідність даного договору ч.3,5 ст.203 ЦК України, прийшов до правильного висновку про підставність позовних вимог та обгрунтовано задовольнив позов заступника прокурора м.Житомира.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на інше судове рішення, яке постановлене з інших правових підстав, висновків суду не спростовують і на правильність даного судового рішення не впливають.

Колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування рішення, з мотивів, наведених в скарзі, немає.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія судців -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 7 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий         (підпис)

Судці:        (підписи)

Згідно: судця апеляційного суду        

Житомирської області         ОСОБА_6