АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа №22-ц-3482\2010р. Головуючий 1 інстанції -Наумова С.М.

Категорія: із сиціальних правовідносин доповідач -Ларенок В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

       головуючого - Міненкової Н.О.

суддів - Ларенка В.І., Гальянової І.Г., при секретарі - Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі Харківської області на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язання нарахувати і сплачувати належні кошти як інваліду ЧАЄС 2 групи ,-

встановила:

7 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова (далі управління ПФУ у Дзержинському районі міста Харкова), в якому просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати зробити нарахування та сплачувати пенсію.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відноситься до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом 2-ої групи та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір яких повинен визначатися з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, а Пенсійний фонд визначив розмір зазначених пенсій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від З січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, встановленої в розмірі 19,91 грн. Також позивач вказує на те, що відповідно до ч.4 ст. 54 вищевказаного закону вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком і розмір його пенсії по інвалідності не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач всупереч вимог закону відмовляється здійснити відповідний перерахунок цих пенсій.

Відповідач подав письмові заперечення на позов. Вважав, що для його задоволення відсутні правові підстави.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.01.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії управління ПФУ у Дзержинському районі міста Харкова. На управління ПФУ у Дзержинському районі міста Харкова покладено обов’язок провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 08.09.2009 року відповідно до вимог ст. ст. 50, 54, п. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо мінімального розміру державної пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру такої пенсії, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з виплатою недоотриманих сум пенсії.

В апеляційній скарзі управління ПФУ у Дзержинському районі міста Харкова ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

По справі достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, належить до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має II групу інвалідності.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Наявність права позивача на призначення та виплату пенсій у розмірах, встановлених вищенаведеним законом, є визначальним для вирішення даного спору.

Крім того, таке право позивачеві гарантується Конституцією України, статтею 46 якої передбачено право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу підлягають застосуванню положення ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів №1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі якої позивачу здійснено нарахування пенсії, та інші постанови Кабінету Міністрів України, якими істотно звужується обсяг встановлених законом та гарантованих Конституцією України прав на соціальний захист.

Також правильно судом першої інстанції не взято до уваги заперечення пенсійного фонду щодо застосування до спірних правовідносин ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Проте надання такого права Кабінету Міністрів України не означає надання права на встановлення порядку, направленого на звуження змісту та обсягу прав позивача на отримання пенсій відповідно до розмірів, встановлених Законами України.

Судом першої інстанції правильно взято за основу при нарахуванні позивачу пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та обставин справи.

Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, судова колегія на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу управління ПФУ у Дзержинському районі м. Харкова і залишає постанову без зміни.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова відхилити.

Постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 січня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді