Справа № 2-52/2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:
головуючого судді Федько С.П.
при секретарі Ковальовій О.Г.
за участю представника позивача ОСОБА_1 підприємства «Міська служба єдиного замовника» ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представників відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 підприємства «Міська служба єдиного замовника» до ОСОБА_3 про визнання його таким, що незаконно мешкає у жилому приміщенні, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 підприємства «Міська служба єдиного замовника», ОСОБА_4 міської ради про визнання права на користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_7 підприємство «Пантелеймонівське» звернувся до суду із зазначеним позовом, на обґрунтування якого послався на наступне. За адресою АДРЕСА_1 , що в сел. Пантелеймонівка в м. Горлівці мешкала ОСОБА_8, яка 7 березня 2006 року померла. Відповідач ОСОБА_3, який є її сином, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, самостійно захопив дане житлове приміщення, за комунальні послуги не сплачує, чим завдає збитки позивачу. Обстежити квартиру для складання акту про її технічний стан не дає. Просить визнати відповідача таким, що незаконно мешкає у даному жилому приміщенні.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 27 лютого 2009 року позивач ОСОБА_7 підприємство «Пантелеймонівське» в зв’язку з його ліквідацією було замінено на його правонаступника ОСОБА_7 підприємство «Міська служба єдиного замовника» (далі КП, комунальне підприємство), якого було залучено до участі в справі.
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 підприємства «Міська служба єдиного замовника» про визнання права на користування жилим приміщенням, який ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 10 квітня 2009 року було прийнято до сумісного розгляду. В своїй заяві відповідач вказав наступне. Відповідно до ордеру № 23, виданого виконавчим комітетом Пантелеймонівської селищної ради від 31 липня 1980 року ОСОБА_3 зазначено як сина квартиронаймача. В 1991 році він виїхав до Російської Федерації, де працював вахтовим методом. Звідти він надсилав матері гроші, в тому числі, для оплати комунальних послуг. В 1995 році він повернувся до України, де знов оселився в спірній квартирі, в якій проживає по даний час. Вказане підтверджується рапортами працівників органів внутрішніх прав про перевірку умов зберігання його вогнепальної мисливської зброї, квитанціями про сплату за надані комунальні послуги. Він також продовжив проживати після смерті матері, яка померла 07 березня 2006 року. Ще за життя мати зверталась до КП із заявою про реєстрацію його за даною адресою, але вказана заява була загублена з причини халатності працівників комунального підприємства. Просить визнати за ним право користування жилим приміщенням.
Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 підприємства «Міська служба єдиного замовника» ОСОБА_2, яка діє за довіреністю, у судовому засіданні на позовних вимогах наполягала, мотивуючи їх аналогічно викладеним у позовній заяві. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити, оскільки, на її думку, відповідач не надав доказів його прав на спірну житлову площу. Свого часу в спірній квартирі не прописався, належну йому квартиру за адресою вул. Дивногірська, 2/87 продав.
Відповідач ОСОБА_3, він же позивач за зустрічним позовом, проти позову ОСОБА_1 підприємства «Міська служба єдиного замовника» заперечував, на зустрічному наполягав, мотивуючи аналогічно викладеним у позовній заяві. Також додав, що змушений звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки працівники КП постійно вимагають від нього звільнити спірну квартиру. Іншого житла у нього, інваліда 2 групи, немає.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 квітня 2009 року в якості співвідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 була залучена ОСОБА_4 міська рада як власник житла.
Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_6, яка діє за довіреністю, в судовому засідання проти зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання за ним права користування жилим приміщенням не заперечувала, в задоволенні первісного позову КП «Міська служба єдиного замовника» просила відмовити, мотивуючи це тим, що ОСОБА_3 як син квартиронаймача, який є членом її сім’ї, набув таке право, оскільки тривалий час проживає в даному жилому приміщенні, несе витрати по сплаті за надані комунальні послуги, являється інвалідом 2 групи, іншого житла не має.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, зустрічний позов підлдягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
На підставі ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім’ї наймача відносяться подружжя наймача, їх діти та батьки.
В судовому засіданні було встановлено, що згідно з ордером № 23, виданим виконавчим комітетом Пантелеймонівської селищної ради 31 липня 1980 року, ОСОБА_3 було включено до складу сім’ї наймача житла ОСОБА_8. Їй на сім’ю, що складалась тоді з чотирьох осіб : крім неї, її чоловіка ОСОБА_9, дочки ОСОБА_10 та сина – ОСОБА_3 була надана спірна квартира АДРЕСА_2 м. Горлівки. На час подачі позову 12 квітня 2007 року за даними позивача КП «Пантелеймонівське» в даній квартирі ніхто не зареєстрований, але проживає відповідач ОСОБА_3
При вирішенні даної справи без уваги суду не залишилось те, що позивач являється інвалідом 2 групи, іншого житла, крім спірної квартири, не має. На підтвердження свого постійного проживання в квартирі його матері ним надані квитанції про сплату за надані комунальні послуги, рапорти працівників органів внутрішніх прав про перевірку умов зберігання належної йому вогнепальної мисливської зброї, яка весь час, починаючи з 1996 року по 2007 рік зберігається за даною адресою. В рапортах зазначено, що при опитуванні членів сім’ї та сусідів за місцем проживання, тобто, вул. Виноградна, 6/48, ОСОБА_3 характеризується позитивно.
Оцінюючи всі докази по справі в їх сукупності та взаємозв’язку, суд вважає, що позивач, проживаючи разом з наймачем квартири з 1995 року, що не було спростовано відповідачем по справі, виконуючи обов’язки, що випливають з договору найма, в тому числі й після смерті наймача, - набув право користування спірним жилим приміщенням, хоча й не був зареєстрованим за цією адресою. Факт відсутності реєстрації не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з чинним законодавством : ст. 64 ЖК України, ст. 29 ЦК України, - набуття права користування житлом не пов’язано з обов’язком вчинення акту реєстрації за певною адресою. Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи являються жилий будинок, квартира, інше приміщення, придані для проживання, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Згідно з п. 9 постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» з подальшими змінами «вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім’ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім’ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому».
Суд також не може відмовити ОСОБА_3 в його позові тільки через те, що він 17 серпня 2001 року продав свою квартиру АДРЕСА_3, щ було зроблено, за поясненнями відповідача, з причини збігу важких сімейних обставин – хворіла його мати, він сам, були потрібні гроші на лікування, його пенсії інваліда та пенсії матері для цього було не достатньо.
Інші доводи представника відповідача КП «Міська служба єдиного замовника» щодо перебування відповідача на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, судом в якості підстави для задоволення первісного позову та відмови в зустрічному не можуть бути враховані, оскільки ці обставини як і реєстрація відповідача в гуртожитку, який визнано непридатним для проживання та в якому рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради № 1088 від 05 вересня 2007 року заборонена реєстрація мешканців, - навпаки підтверджують потребу відповідача в житлі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зустрічний позов відповідача ОСОБА_3 визнати за ним право користування жилим приміщенням підлягає задоволенню, а в первісному позові ОСОБА_1 підприємства необхідно відмовити.
Визнання права відповідача на жиле приміщення є гарантією соціального захисту його особистих немайнових прав, які забезпечують його права на існування та соціальне буття, а також права, встановлені в зв’язку зі статусом інваліда.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 29 ЦК України, ст. 64 ЖК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року з подальшими змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. 10, 11, 60, 213, 214, 223 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 підприємства «Міська служба єдиного замовника» до ОСОБА_3 про визнання його таким, що незаконно мешкає у жилому приміщенні за адресою АДРЕСА_4 міста Горлівки Донецької області відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 підприємства «Міська служба єдиного замовника», ОСОБА_4 міської ради задовольнити. Визнати за ОСОБА_3 право користування жилим приміщенням – квартирою № 48 в будинку № 6 по вул. Виноградна в сел. Пантелеймонівка міста Горлівки Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення рішення) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 294 ЦПК України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження).
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.П.Федько