Справа 2-1629

2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2009 року                       Старокостянтинівський районний суд

                                                          Хмельницької області в складі:

головуючої – судді                         Мазур Л.А.

при секретарі                                   Борикіній Л.В.

з участь позивача                            ОСОБА_1

відповідачки                                    ОСОБА_2

           представниці районного центру

сім'ї, дітей та молоді                       ОСОБА_3

представниці служби у справах дітей

виконавчого комітету Старокостянтинівської

міської ради                                     ОСОБА_4

представників служби у справах неповнолітніх

Старокостянтинівської райдержадміністрації

                                       ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей,

встановив:

    В травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей : дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що спільне життя з відповідачкою не склалось і на даний час вона подала до суду заяву про розірвання шлюбу. Вказує, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя та своєю поведінкою може зашкодити нормальному розвитку дітей, не приділяє достатньої уваги і турботи дітям, не в змозі дати належного виховання. На думку позивача, дітям слід проживати з ним, оскільки він має постійне місце проживання, стабільний заробіток, а поряд з ним мешкають його батьки, які в любий час зможуть надати допомогу по догляду за онуками.

Судом залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб службу у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, службу у справах неповнолітніх Старокостянтинівської райдержадміністрації та районний центр сім'ї, дітей та молоді.

В ході судового розгляду позивач ці вимоги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала посилаючись на те, що вона належним чином виконує батьківські обов’язки, а тому діти мають проживати з нею.  

    Представниця органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради просила ухвалити рішення на розсуд суду на підставі зібраних та оцінених доказів.

    Представник служби у справах неповнолітніх Старокостянтинівської райдержадміністрації та районного центру сім'ї, дітей та молоді проти позову заперечили.

    Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

           Судом об’єктивно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в шлюбі. 21 січня  2005 року у них народилась дочка ОСОБА_7,  а 1 червня 2007 року – син ОСОБА_8.

    З січня 2009 року сторони проживають окремо. ОСОБА_1 мешкає разом з батьками в будинку № 3а, по вул. Белінського, в м. Старокостянтинові, а ОСОБА_2 з дітьми – в будинку № 28, по вул. Зеленій, в с.Веснянка, Старокостянтинівського району Хмельницької області.

    ОСОБА_2 на даний час не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною по досягненню трирічного віку, веде нормальний спосіб життя, належним чиною та з відповідальністю ставиться до виховання дітей, позитивно характеризується.

    Крім двох спільних з позивачем дітей відповідачка виховує сина від першого шлюбу – ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

      В будинку № 28, по вул. Зеленій, в с.Веснянка, Старокостянтинівського району Хмельницької області, де на даний час мешкає ОСОБА_2, створені належні умови для проживання дітей: добрі санітарні умови, для відпочинку дітей виділена кімната, є запаси їжі, сім'я веде підсобне господарство – тримає кози, кури, гуси та користується земельної ділянкою 0,38 га. Крім того, відповідачка отримує державну соціальну допомогу, пенсію на старшого сина по втраті годувальника та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

    Ці обставини в судовому засіданні визнаються сторонами та підтверджуються: поясненнями начальника служби у справах неповнолітніх Старокостянтинівської райдержадміністрації ОСОБА_5 та представниці районного центру сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_3 про належне виховання та піклування дітьми ОСОБА_2, показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15; свідоцтвами про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і народження їх дочки ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8; позитивною характеристикою відповідачки; актом обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2.

    Показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо аморального способу життя суд не бере до уваги оскільки вони є батьками позивача та їх покази не узгоджуються з іншими доказами.

    Відповідно до ст.160 ч.1 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

    В силу ст.161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

    Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

    Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.  

Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надані докази на підтвердження своїх позовних вимог, а саме щодо неспроможності або неналежного виховання дітей ОСОБА_2 та щодо її аморальної поведінки.

           З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що місце проживання малолітніх ОСОБА_18 та ОСОБА_19 слід визначити з матір’ю ОСОБА_2, оскільки це буде відповідати інтересам дітей. При цьому, суд виходить з принципу рівності прав та обов’язків батьків щодо своїх дітей і бере до уваги особи сторін та їх ставлення до виконання батьківських обов’язків. На думку суду, відповідачка створила належні умови для виховання, проживання, фізичного і духовного розвитку дітей.

    Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.160, 161 СК України, суд

вирішив:

    Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 267 грн.

    На рішення через суд першої інстанції,  який його ухвалив,  може  бути  подана

апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя