Справа № 161/16983/17

Провадження № 1-кп/161/260/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 30 серпня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковальчука В.О.,

секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12017030010003269 від 13 липня 2017 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцьк, громадянина України, українця,з середньою освітою, пенсіонера, вдівця, не задовільним станом здоров'я, учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129 та ч. 2 ст. 121 КК України,

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Луцьк, громадянина України, українця, з середньою освітою, працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, задовільним станом здоров'я, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

з участю:

прокурора Наумука О.М.,

представника потерпілого ОСОБА_3.,

потерпілих ОСОБА_4,ОСОБА_5.,

захисників Урин О.І.,Молчанова Т.Є.,

обвинувачених ОСОБА_1.,ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

Біля 11-тої години11 липня 2017 року, ОСОБА_1., перебуваючи на АДРЕСА_3, на грунті особистих неприязних стосунків,з умислом на погрозу вбивством, щоб викликати в ОСОБА_5. побоювання за своє життя, використовуючи сокиру, скоїв погрозу вбивством ОСОБА_5., демонструючи її перед ним та наносячи удари у паркан садиби №76-а, за яким перебував ОСОБА_5 та словесно висловлюючись щодо позбавлення життя, що останній сприйняв як реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Окрім того, біля 12-тої години 30-ть хвилин 10 серпня 2017 року, неподалік Луцької районної філії Волинського обласного центру зайнятості, що по вулиці Конякіна в м. Луцьку, ОСОБА_2., діючи групою осіб, ОСОБА_1., з неприязних мотивів, з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, в ході конфлікту із потерпілим ОСОБА_6., нанесли обоє потерпілому умисне тілесне ушкодження в момент заподіяння, а саме ОСОБА_2. наніс ногою удар по нозі ОСОБА_6., внаслідок чого потерпілий впав на трав'яне покриття та понад п'ять ударів ногами по обличчю та тулубу, в тому числі по передній поверхні живота в область лівого підребір'я та лівій боковій поверхні живота в проекції селезінки, та ОСОБА_1. наніс понад п'ять ударів по задній поверхні тулуба, в тому числі зліва в проекції селезінки, спричинивши тілесні ушкодження: травматичний двомоментний розрив селезінки з внутрішньо-черевною кровотечею, множинні синці в ділянці обличчя, синець з саднами в ділянці грудної клітки зліва, що за ступенем тяжкості розрив селезінки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, а решта тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Суд, відношення ОСОБА_1. та ОСОБА_2. до обвинувачення наводить в плані певних епізодів.

Е П І З О Д

щодо обвинувачення ОСОБА_1. за ч.1 ст..129 КК України

В судовому засіданні ОСОБА_1. вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України не визнав та показав, що ОСОБА_5. не погрожував.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що влітку, в липні, в обідню пору доби, косив траву біля хати мами по АДРЕСА_3, а донька прибирала у хаті.

Також, ОСОБА_5 показав, що до паркану прибіг його брат ОСОБА_1, з сокирою та почав рубати паркан, вигукуючи в його сторони погрози позбавленням життя, від чого йому стало страшно за власне життя, оскільки брат був дуже агресивний та раніше, восени, ОСОБА_1 сокирою вже рубав вікна у будинку.

Окрім того, ОСОБА_5 показав, що ОСОБА_1. взяв камінь та кинув у нього, а тому він кинув косити та пішов в хату.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7. показала, що в липні 2017 року, близько 11-ої години разом з батьком прийшли до баби косити на городі.

Також, ОСОБА_7. показала, що коли батько косив траву на подвір'ї, а вона була у літній кухні, до паркану прибіг ОСОБА_1 та почав сокирою ламати паркан, а тому вона вийшла до батька захищати його, однак, ОСОБА_1 продовжував ображати їх, кидатися сокирою та погрожував їм вбивством.

Разом з тим, ОСОБА_7. показала, що вона подзвонила у поліцію, однак по приїзду поліції, ОСОБА_1 втік.

Окрім того, ОСОБА_7. показала, що конфлікти із ОСОБА_1 відбувалися неодноразово, ОСОБА_1 постійно погрожував їм, бив батька.

З протоколу від 12 липня 2017 року, прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення встановлено, що слідчий прийняв заяву від ОСОБА_5. про те, що ОСОБА_1, перебуваючи поблизу АДРЕСА_3, демонструючи сокиру, погрожував фізичною розправою ОСОБА_5., яку останній сприйняв, як реальну загрозу своєму життю (т.№1 а.с.219).

В судовому засіданні, сторона захисту, окрім показів обвинуваченого ОСОБА_1., доказів відповідно до ст.ст.22,349 КПК України для спростування обвинувачення чи для недоведеності вини не подала.

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих доказів, встановив, що покази потерпілого ОСОБА_5 є правдивими, оскільки дані логічно, послідовно, узгоджуються з показами свідка ОСОБА_7., об'єктивно підтверджуються протоколом прийняття про вчинення кримінального правопорушення та доводять вчинення ОСОБА_1. кримінального правопорушення.

Разом з тим, суд, встановив, що покази обвинуваченого ОСОБА_1. щодо непричетності до вчинення кримінального правопорушення суперечать вказаному аналізу доказів та об'єктивного підтвердження не знайшли.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_1. слід кваліфікувати за ч.1 ст.129 КК України за ознаками, погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Е П І З О Д

щодо обвинувачення ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за ч.2 ст.121 КК України

В судовому засіданні ОСОБА_1. вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України не визнав та показав, що біля 12-тої год. 30-ть хвилин 10 серпня 2017 року, біля Адреналін Сіті, зустрівши ОСОБА_6 та ОСОБА_8, сказав ОСОБА_8, щоб вона віддала йому телефон, і документи, які в нього забрала, однак, ОСОБА_6 накинувся на нього, але він відійшовши від них, поїхав у сторону Адреналін Сіті.

Також, ОСОБА_1. показав, що у зв'язку з цим, він подзвонив до свого сина та розповів про цю ситуацію, на що той сказав, що приїде та поговорить із ОСОБА_6, щоб він віддав телефон і документи.

Разом з тим, ОСОБА_1. показав, що коли він приїхав, то ОСОБА_6 лежав на землі головою повернений, а ОСОБА_8 стояла біля нього, якій він віддав велосипед, щоб остання його потримала та підійшовши до ОСОБА_6, вдарив його по шиї, запитавши чи він живий, на що той не відреагував, однак, син сказав йому, що оскільки ОСОБА_6 п'яний, то його слід не чіпати.

Також, ОСОБА_1. показав, що син йому розповів, що оскільки ОСОБА_6 до нього чіплявся, то він поставив йому підніжку, однак, його не чіпав.

Окрім того, ОСОБА_1. показав, що він пішов з ОСОБА_8 додому, де він з нею випив та довів її до під'їзду, де ОСОБА_8 зустрівши ОСОБА_6, сказала щоб він не чіпав ОСОБА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_2. вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України не визнав та показав, що під час перебування на роботі, до нього подзвонив батько та розповів ситуацію, що ОСОБА_8 забрала у нього телефон та документи, які відмовляється віддавати, на що він відповів йому, що підійде до нього.

Також, ОСОБА_2. показав, що біля 11-тої години він, пішовши у сторону Адреналіна, зустрів перебуваючих в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_8 та ОСОБА_6, та запитав, хто ображає його батька, однак, ОСОБА_6, накинувся на нього та сказав, що ще й тобі можна голову скрутити.

Разом з тим, ОСОБА_2. показав, що він схопивши ОСОБА_6, зробив йому підніжку та поклав на правий бік на траву, однак, ОСОБА_6 намагався взяти його за ноги, на що він у відповідь вдрав його по руках та відійшов.

Окрім того, ОСОБА_2. показав, що потім під'їхав батько, почав йому розповідати історію, однак, він не мав бажання далі розбиратися, розвернувся і пішов у сторону 40 кварталу, зустрівши двох жінок, одна з яких сказала, що все бачила, що вона викликала поліцію, а інша знімала його на телефон.

З протоколу проведення слідчого експерименту встановлено, що ОСОБА_2. показав, що ОСОБА_6 брав його за груди, а він, підставивши свою ногу, повалив ОСОБА_6. на землю, заперечивши нанесення лежачому ударів (т.№1 а.с.245-250).

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що біля 12-ої години, він разом з ОСОБА_8, йшов від Андреналін Сіті по вулиці Конякіна додому на 40 мікрорайон.

Також, ОСОБА_6 показав, що біля міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_6 перебіг дорогу на зустріч до нього та сказав, що він ображає його батька та вдаривши по правій нозі, збив його з ніг, він впав на праву частину тіла на траву, однак, ОСОБА_6 наніс рукою удари по обличчю та спереду по тулубу.

Разом з тим, ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_6 попросив батька приєднатися, якого він не бачив за спиною, однак відчув удари в спину, а ОСОБА_6 наносив удари по тулубу спереду, від ударів по голові він втратив свідомість.

Окрім того, ОСОБА_6 показав, що прийшовши у свідомість, він знаходився на тому ж місці, перед ним стояла незнайома дівчина, яка викликала швидку, яка доставила до Луцької міської лікарні, де зробили рентген голови, ребер, УЗІ, однак, він відмовився від стаціонарного лікування, кілька днів лікувався вдома.

Вважає, що ОСОБА_1 мстився йому через ревнощі та те, що ОСОБА_8 пішла до нього та проживала з ним.

З рапорту чергового Луцького ВП ГУНП у Волинській області, поданого на ім'я начальника Луцького ВП ГУНП у Волинській області встановлені дані, про отримане о 12-тій год.40-к хв.. 10 серпня 2017 року черговим повідомлення від працівниці Луцького центру зайнятості про те, що поблизу відбувається бійка (т.№1 а.с.223).

З рапорту чергового Луцького ВП ГУНП у Волинській області, поданого на ім'я начальника Луцького ВП ГУНП у Волинській області встановлені дані, про отримане о 15-тій год.22 хв. 10 серпня 2017 року черговим повідомлення від лікаря про те, що потерпілий ОСОБА_6 отримав зчмт, струс головного мозку, забій грудної клітки, забій м'яких тканин голови, який пояснив, що 10 серпня 2017 року невідомі побили по вул. Конякіна (т.№1 а.с.224).

З протоколу пред'явлення для впізнання встановлено, що ОСОБА_6 впізнав особу ОСОБА_2., який наніс йому тілесні ушкодження (т.№1 а.с.225-228).

З протоколу проведення слідчого експерименту встановлено, що ОСОБА_6 показав нанесення ОСОБА_6. удару ногою по нозі, від чого він впав, ударів ногою в обличчя та область живота, нанесення ОСОБА_1. ударів ногою по спині (т.№1 а.с.235-239).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що йшла з ОСОБА_6 зі сторони Адреналіну, де ОСОБА_1 їхав на велосипеді і погрожував ОСОБА_6, а ОСОБА_6 підійшовши до ОСОБА_6, вдарив його по ногах, та сказав:"Тато, ти чого стоїш? Приєднуйся". ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_6, але більшість ударів наносив ОСОБА_1 та сказав, щоб вона стояла і не рухалася, бо з нею зроблять теж саме.

Також, ОСОБА_8 показала, що вона побігла в сторону 40-го кварталу, а повернувшись за 20-ть хвилин,ОСОБА_6 на цьому місці не виявила.

Разом з тим, ОСОБА_8 показала, що ОСОБА_6 повернувся додому із лікарні, де відмовився від лікування,однак, через два дні йому стало гірше, вона викликала швидку медичну допомогу, в лікарні зробивши МРТ, лікарі встановили розрив селезінки.

Окрім того, ОСОБА_8 показала, що ОСОБА_1 неодноразово до цього випадку бив її та погрожував ОСОБА_6.

З протоколу проведення слідчого експерименту встановлено, що ОСОБА_8 показала нанесення ОСОБА_6. удару ногою по нозі ОСОБА_6., від чого він впав, та нанесення ударів ногою в обличчя та область живота (т.№1 а.с.240-244).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що зустрілися біля Адреналіна, де ОСОБА_6 був побитий, у нього були ушкодження на голові, губі, тулубі та він повідомив, що його побили ОСОБА_1.

Також, ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_6 відмовився від лікування у лікарні, лікувався вдома, де проживав із мамою, вона щодня приходила до них, відвідувала маму, та бачила ОСОБА_6, який лікувався вдома, однак, вдень 18 він втратив свідомість, йому стало гірше, а тому викликали швидку допомогу, та в ніч з 18 на 19, його забрали у лікарню, де зробили МРТ, встановили розрив селезінки, що відбувся тиждень тому, оскільки, кров набиралася у порожнину. Лікарі повідомили, що це могло трапитися від побоїв.

Разом з тим, ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_6 зробили операцію і він в лікарні перебував після операції 10 днів.

З протоколу від 18 серпня 2017 року, прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення встановлено, що слідчий прийняв заяву від ОСОБА_10. про те, що 10 серпня 2017 року близько 10-тої години, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, перебуваючи неподалік ТРК "Андреналін Сіті", що по вул. Карбишева,1, в м.Луцьку, завдали декілька ударів в область живота та спини ОСОБА_6, чим спричинили останньому тілесні ушкодження (т.№1 а.с.221).

З рапорту помічника чергового Луцького ВП ГУНП у Волинській області поданого на ім'я начальника Луцького ВП ГУНП у Волинській області встановлені дані, про отримане черговим повідомлення від лікаря про те, що доставлений каретою швидкої допомоги ОСОБА_6 госпіталізований в реанімаційне відділення з діагнозом розрив селезінки, який пояснив, що 10 серпня 2017 року отримав тілесні ушкодження від невідомих осіб по вул..Конякіна (т.№1 а.с.220).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11. показала, що 10 серпня 2017 року, під час обідньої перерви, вийшовши з роботи до магазину "Салют", бачила бійку, коли один чоловік повалив іншого та почав копати, а потім копав лежачого ще інший чоловік, осіб яких в даний час не пам'ятає.

Також, свідок ОСОБА_11. показала, що копали лежачого у лівий бік, в ребра, тому вона почала кричати, щоб вони зупинили його бити та що вона викликає поліцію, тоді молодший чоловік прибіг до неї і сказав, що він образив його батька.

Окрім того, свідок ОСОБА_11. показала, що раніше з нею проводили впізнання, і вона впізнала цих чоловіків.

З протоколу пред'явлення для впізнання встановлено, що ОСОБА_11. впізнала особу ОСОБА_2.(т.№1 а.с.229-230).

З протоколу пред'явлення для впізнання встановлено, що ОСОБА_11. впізнала особу ОСОБА_1.(т.№1 а.с.232-234).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що у липні йшла з обідньої перерви, та біля центру зайнятості, біля зупинки, на клумбі, побачила, що двоє чоловіків наносять удари по лежачому чоловікові в область грудей та живота.

Також, ОСОБА_12 показала, що однин з чоловіків був старшим, а другий молодший.

Разом з тим, ОСОБА_12 показала, що дівчата викликали швидку допомогу потерпілому.

З висновків експерта №925 від 20 вересня 2017 року та додаткового висновку експерта №925 від 29 вересня 2017 року, встановлено, що у ОСОБА_6. виявлені тілесні ушкодження у виді: травматичного двомоментного розриву селезінки з внутрішньо-черевною кровотечею, множинних синців в ділянці обличчя, синця з саднами в ділянці грудної клітки зліва, що за ступенем тяжкості розрив селезінки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, а решта тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Пошкодження селезінки виникає в момент ударів по передній поверхні черевної стінки, а саме ділянку живота зліва, так і по задній поверхні тулуба, а саме ділянку спини зліва, в проекцію селезінки (т.№2 а.с.8-9,11-12).

В судовому засіданні, сторона захисту, окрім показів обвинуваченого ОСОБА_1., доказів відповідно до ст.ст.22,349 КПК України для спростування обвинувачення чи для недоведеності вини не подала.

Під час виступу в судових дебатах обвинувачений ОСОБА_1. заявив, що ОСОБА_2. невинний у нанесенні тілесних ушкоджень, просив суд не призначати ОСОБА_2. покарання, оскільки він бажає взяти всю вину на себе.

Окрім того, потерпілий ОСОБА_6, всупереч даних показів під час судового розгляду, заявив, що ОСОБА_2. не спричинив йому тілесних ушкоджень.

Разом з тим, захисник Урин О.І. просив виправдати ОСОБА_1. на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю поза розумним сумнівом щодо вчинення кримінального правопорушення.

Під час виступу в судових дебатах захисник Молчанов Т.Є. також просив виправдати обвинуваченого ОСОБА_2., оскільки не має причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_2., і суспільно-небезпечними наслідками у виді тяжкого тілесного ушкодження.

Суд, на підставі об'єктивно проведенного аналізу доказів, встановив, що дані в судовому засідані потерпілим ОСОБА_6 покази є правдивими, оскільки узгоджуються з показами, які він давав під час проведення слідчого експерименту, узгоджуються з показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_9 та підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, повідомленнями в чергову чатину поліції та поданими черговими рапортами на ім'я начальника поліції і доводять в сукупності доказів вину ОСОБА_2. та ОСОБА_1. в нанесені тілесних ушкоджень ОСОБА_6..

Разом з тим, суд встановив, що покази обвинуваченого ОСОБА_1. з запереченнями щодо нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, та висловлюваннями щодо невинності ОСОБА_2. не знайшли свого об'єктивного підтвердження та суперечать зазначеному аналізу доказів по справі.

Окрім того, суд, встановив, що заява потерпілого ОСОБА_4 в судових дебатах щодо невинності ОСОБА_2. дана всупереч зазначеного аналізу доказів, не має об'єктивного підтвердження та дана з метою сприяти ОСОБА_2. уникнути відповідальності, після відшкодування ОСОБА_6. йому шкоди, про відшкодування якої заявляв потерпілий під час судового розгляду.

Також, суд встановив, що зазначене в обвинувальному акті місце події вчинення кримінального правопорушення неподалік «Адреналін Сіті», що у будинку №1 по вул. Карбишева, у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, оскільки досліджені докази доводять місце нанесення тілесних ушкоджень неподалік міськрайонного центру зайнятості, що по вул. Конякіна в місті Луцьку.

Суспільно небезпечні дії ОСОБА_2. та ОСОБА_1. слід кваліфікувати за ч.2 стю.121 КК України за ознаками, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб.

Суд дослідив дані про осіб обвинувачених ОСОБА_2., ОСОБА_1..

Так, згідно з вимоги УІЗ ГУНП у Волинській області встановлено, що ОСОБА_1. не судимий, однак, раніше 13 червня 2016 року засуджувався за ч.1 ст.125 КК України, що характеризує його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з посяганням на здоров'я громадян (т.№2 а.с.13).

Згідно з копією паспорта встановлено, що ОСОБА_1. проживає та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (т.№2 а.с.18).

З медичних довідок встановлено, що ОСОБА_1. осудний, на обліку у лікарів не перебуває (т.№2 а.с.20-21).

За місцем проживання ОСОБА_1. характеризується як особа, що зловживає спиртними напоями, влаштовує конфлікти з матір'ю та братом (т.№2 а.с.19).

Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1. суд визнає часткове відшкодування потерпілому ОСОБА_6. шкоди т.№2 а.с.26).

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1. суд не встановив.

Згідно з вимоги УІЗ ГУНП у Волинській області встановлено, що ОСОБА_2. не судимий, однак, в минулому за вчинення кримінального правопорушення застосовувались примусові заходи виховного характеру, що свідчить про схильність вчиняти кримінальні правопорушення (т.№2 а.с.22).

Згідно характеристики ОСОБА_2. за місцем роботи характеризується позитивно (т.№2 а.с.45).

Згідно з копією паспорта встановлено, що ОСОБА_2. зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (т.№2 а.с.23).

З медичних довідок встановлено, що ОСОБА_2. осудний, на обліку у лікарів не перебуває (т.№2 а.с.24-25).

Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_2. суд визнає наявність на утриманні малолітньої дитини та відшкодування потерпілому шкоди (т.№2 а.с.44).

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_2. суд не встановив.

Суд, призначаючи покарання ОСОБА_1., враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, як за рівнем суспільної небезпеки так і за класифікацією злочинів, як невеликої тяжкості та тяжкого, дані про особу винного, що вказані вище, ставлення до вини, наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин покарання, врахувавши позицію потерпілого ОСОБА_5. щодо призначення суворого покарання, потерпілого ОСОБА_6 щодо призначення м'якого покарання, приходить до висновку, що обвинуваченому за кожен злочин має бути призначене покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі, відповідно до санкцій статтей, за якими він визнаний винним.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, ч.1 п.1 пп.б ст.72 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, остаточно призначити ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі

Разом з тим, суд, вважає, що відповідно до ст.ст.177,178,183 КПК України, для забезпечення виконання ОСОБА_1., покладених на нього процесуальних обов'язків відповідно до даного вироку, при доведеній вині в межах обвинувачення по даній справі, із врахуванням тяжкості призначеного покарання у виді позбавлення волі, віку, стану здоров'я, приходить до висновку, що до набрання вироку законної сили, обраний щодо ОСОБА_1. запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без зміни.

Суд, призначаючи покарання ОСОБА_2., враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, як за рівнем суспільної небезпеки так і за класифікацією злочину, як тяжкого, дані про особу винного, що указані вище, молодий вік, наявність сім'ї, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин покарання, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2., слід призначити покарання у виді позбавлення волі, в межі санкції статті, за якою він притягається до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, суд, при призначенні покарання ОСОБА_2., врахувавши його ставлення до скоєного, не встановив підстав для застосування ст..69 КК України при призначенні покарання.

Разом з тим, вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_2. запобіжного заходу, суд, вважає, що відповідно до ст.ст.177,178, 181 КПК України, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків відповідно до даного вироку, при доведеній вині в межах обвинувачення по даній справі, запобіганню вчиняти інші кримінальні правопорушення, з врахуванням тяжкості призначеного покарання у виді позбавлення волі, віку, стану здоров'я, приходить до висновку, що до набрання вироку законної сили, обраний ОСОБА_2. запобіжний захід у виді домашнього арешту залишити без зміни.

Цивільний позов КЗ "Луцька міська клінічна лікарня" про стягнення витрат понесених на лікування потерпілого ОСОБА_6. у сумі 11 277 гривень, цивільні відповідачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не визнали.

Відповідно до ч.1ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

З врахуванням зазначеного, поданих позивачем доказів, довідки щодо розрахунку витрат на лікування, тривалості лікування, суд, встановив, що заявлений позов КЗ "Луцька міська клінічна лікарня" підлягає до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.128,368,370,371,374 КПК України, ч.1 ст.1206 ЦК України, суд,-

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання за:

-ч.1 ст.129 КК України у виді 1 (один) рік 6 місяців обмеження волі;

-ч.2 ст.121 КК Україниу виді 8 (вісім) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, ч.1 п.1 пп.б ст.72 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі,остаточно призначити ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців.

Обраний ОСОБА_1. запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1. рахувати з моменту затримання, тобто з 04 січня 2018 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1. строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 04 січня 2018 року до набрання вироком законної сили один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2. відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Обраний ОСОБА_2. запобіжний захід у виді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

Покласти на ОСОБА_2. такі обов'язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не залишати місце проживання - АДРЕСА_4, без дозволу суду в період часу з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Згідно ст.181 ч.4 КПК України орган внутрішніх справ зобов'язаний негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суд.

Заявлений цивільний позов Комунального закладу "Луцька міська клінічна лікарня" - задовольнити.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального закладу "Луцька міська клінічна лікарня" 11 277 (одинадцять тисяч двісті сімдесят сім) гривень.

На вирок може бути подана апеляція через Луцький міськрайонний суд в апеляційний суд Волинської області, протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а обвинуваченому, що перебуває під вартою, в той же строк, з дня отримання копії вироку.

Копію вироку, після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам, представнику потерпілого, потерпілим та прокурору та направити до Луцького слідчого ізолятора та органу внутрішніх справ для виконання.

Головуючий Ковальчук В.О.