АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2007 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Колеснікова Г.Я.
суддів -Фадєенко А.Ф., Вадовської Л.М.,
при секретарі - Банніковій Н.В., розглянувши у вікритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Балтського районного суду Одеської області від 14 червня 2006 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги інвалідам війни, -
встановила:
У березні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати противоправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області (далі УПСЗН) щодо відмови в сплаті в повному обсязі грошової допомоги у 2003-2005 рр. відповідно до ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та стягнути на його користь несплачену грошову допомогу у розмірі 3164 грн.
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 14 червня 2006 р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
У апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову місцевого суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах позову і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни II групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (посвідчення серії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.05.1997 р.).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту» від 22.10.1993р.№3551-Х11 зі змінами, щорічно, до 5 травня
Справа № 22а-18/07 Категорія: АП
Головуючий у першій інстанції: Наумчак Л.І. Доповідач: Колесніков Г.Я.
інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
У 2003 році Кабінет Міністрів України своєю постановою від 13.03.2002р . № 279 визначив мінімальну пенсію у сумі 47,3 грн., у 2004 році розмір мінімальної пенсії за віком становив 50 грн. (постанова КМУ №544 від 15.04.2003р.).
У 2005 році розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ст.28 ч.І Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V від 09.07.2003р. у розмірі прожиткового мінімуму і відповідно до ст.1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19.10.2004р. № 2089 становив 332 грн. на місяць на одну особу, яка втратила працездатність.
Таким чином позивачу- інваліду війни II групи, повинні бути сплачені:
-у 2003році-378,4грн. (47,3*8);
- у 2004 році - 400 грн. (50 грн. * 8);
-у 2005році-2656грн. (332грн. *8), всього 3434 грн. 40 коп. Однак виплати були здійснені на підставі Законів України «Про державний бюджет»:
·на 2003 рік від 26.12.2002р. № 380-1V (ст. 28 Закону) у сумі 120 грн.;
·на 2004рік від 27.11.2003р. № 1344 -1V(ст. 44 Закону) у сумі 160 грн.;
·на 2005рік від 23.12.2004р. № 2285-1V (ст. 34 Закону) у сумі 330 грн., всього позивач отримав 610 грн.
Колегія суддів, проаналізувавши діюче національне законодавство, та оцінивши зміст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 - IV від 09.07.2003р. з точки зору його відповідності Конституції України, яка згідно ст. 8 має найвищу юридичну силу, приходить до висновку про те, що, виходячи із вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для ветеранів війни, Закон відносно яких (№ 3551 -XII) встановив, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
При цьому слід виходити з правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.
Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України (254к/96-ВР), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( частина третя статті 46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України (254к/ 96-ВР) надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5 - pn/2002(v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Судом дана правильна правова оцінка обставин по справі та правильно застосовані норми матеріального права.
Однак, зобов'язуючи відповідача нарахувати і виплатити позивачу разову щорічну допомогу у сумі 3164 грн., суд першої інстанції, помилково виходив з того, що у 2004р. розмір мінімальної пенсії складав - 92 грн. 45 коп.
Згідно постанови КМУ №544 від 15.04.2003р. (п. 1»а») з 01.07.03р. мінімальний розмір пенсій збільшено лише до 50 грн.
Зважаючи на викладене, розрахунок разової грошової допомоги повинен становити 2146 грн. 50 коп. (2003р. - 47,3*5 = 236, 5; 2004р. -50*5=250; 2005р. - 332*5-1660). Позивачу виплачено у 2003-2005р.-460грн., тому заборгованість по разовій щорічній допомозі станове -1686 грн. 50 коп. (2146,5 -460).
У зв'язку з цим, постанова суду підлягає зміні із викладенням її резолютивної частини у новій редакції.
Керуючись ст.ст. 195,198 ч.І п. 2, 201 ч. 1 п. 1, 205, 207 КАС України, коллегія
суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Балтського районного суду Одеської області від 13 липня 2006 року -змінити, виклавши її резолютивну частину у новій редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області по
недонарахуванню й невиплаті у 2003-2005р.р. разової щорічної грошової допомоги ОСОБА_1, як учаснику бойових дій.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області провести нарахування й виплату ОСОБА_1 недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як інваліду війни II групи у сумі 2824 грн. 40 коп. (дві тисячі вісімсот двадцять чотири грн. 40 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Постанова апеляційного суду суддів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом місяця, з моменту її проголошення.