Справа 2-439/2009 р.

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

    28 грудня 2009 року Центрально-Міський районный суд м. Горлівки Донецкої області в составе:

   головуючого- судді Федько С.П.,

   при секретарі – Ковальовій О.Г.,

   представника позивача КП “Надія” – ОСОБА_1,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Горлівки цивільну справу за позовом Комунального підприємства “Надія” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані житлово – комунальні послуги,

                                                                    в с т а н о в и в:

            Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що за адресою: Горлівка, АДРЕСА_1, мешкають відповідачі. Вони несвоєчасно та не в повному обсязі вносять оплату за користування жилим приміщенням. Внаслідок цього станом на 01.06.2008р. виникла заборгованість у розмірі 1399,57 грн.  Позивач просить стягнути вказану заборгованість з відповідачів на свою користь солідарно, судові витрати покласти на відповідачів.

    Представник позивача КП “Надія” ОСОБА_1, яка діє за довіреністю, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, мотивуючи їх аналогічно викладеним у позовній заяві.

           Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у судове засіданні не з’явились, направивши до суду листа, в якому просили розглянути справу за їх відсутності, проти позовних вимог заперечували.

           Відповідач ОСОБА_4  проти позову заперечувала з підстав відсутності  договору з позивачем, неякісності наданих послуг. В останнє судове засідання не з’явилась, про розгляд справи була повідомлена, про що в матеріалах прави є її розписка.  

           Відповідач  ОСОБА_3  в судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином в порядку ч. 3 та ч. 9  ст. 76 ЦПК України шляхом надіслання судових повісток відповідній житлово-експлуатаційній організації.  

           Суд , заслухавши осіб, які беруть участь у справі,   дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.          

           З матеріалів справи вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 квітня 1993 року, виданого відділом приватнзаії держфонду виконкому міськраді за рішенням № 98, що підтверджено довідкою  Комунального підприємства «Горлівське міське бюротехнічної інвентаризації» від 10 листопада 2008 року № 2835.  

           Відповідно до п. 35 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених постановою КМУ від 8 жовтня 1992 року, наймачі зобов’язані вчасно вносити плату  за обслуговування й ремонт будинку, комунальні та інші послуги.                        

           Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875 (далі Закон № 1875) обов’язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг покладений на споживача, якими є відповідачі. Виконавець, яким є визначене органом місцевого самоврядування на підставі п.п. 4 п. 1 ст. 7 Закону № 1875 комунальне підприємство,  зобов’язаний підготувати договір на основі типового договору.   Відповідач  не навів доказів того, що він звертався в установленому законом порядку до Виконавця послуг та отримав відмову в укладенні договору. Це свідчить про те,  що відповідальність за наслідки, пов’язані з відсутністю договору,  несе споживач. Законом України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року в редакції від 01 грудня 2005 року № 3161 (далі Закон № 3161) встановлена можливість наявності правовідносин між споживачем та виконавцем, виробником без письмового договору.

           Відповідно до ст. 322 ЦК Україхни власник зобовязаний утримувати майно, яке належить йому, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Особоами, які несуть відповідальність за несплату витрат за надані комунальні послуги, є  власники квартири  ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В частині позову, який стосується стягнення суми заборгованості з інших осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 необхідно відмовити за відсутності правових підстав.

           Відповідно до ст. 11 ЦК України  цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини…У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема, шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Таким чином, доводи  відповідача, що відсутність письмового договору  позбавляє позивача права вимагати сплату за надані послуги, не ґрунтуються на законі.

           В судовому засіданні встановлено, що позивачем були надані послуги.  а відповідачами , хоча не в повному обсязі, були сплачені послуги, що підтверджується копією особистого рахунку.  Відповідачі не надали доказів про відмову ними від послуг, як і не надали доказів, що ці послуги були не якісні або надані не в повному обсязі або що протягом зазначеного періоду часу вони  звертались до компетентних служб стосовно неякісних послуг.  

           З наданих позивачем доказів, зокрема, копії особистого рахунку, вбачається, що розмір заборгованості відповідачів за комунальні послуги дорівнює 1399,57 грн.  Відповідачі не надали своїх заперечень щодо вказаного розміру заборгованості.

           Враховуючи строк позовної давності, суд вважає, що стягненню підлягає наступна сума. Період стягнення відповідно до дати подання заяви –13 серпня 2008 року – починається не з травня  2005 року,  як вказано в позовній заяві, а з вересня 2005 року. Сума стягнення за період з травня  2005 року по серпень 2005  року дорівнює згідно з даними особистого рахунку 485.44 грн. На цю суму необхідно зменшити суму позову. Отже, стягненню підлягає 914.13 грн. (1399.57 – 485.44).

           Відповідно до ст. 360 УК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у платі податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном. Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній  сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно зі ст. 370 ЦК України  вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.  З цього випливає, що за відсутністю вищезазначених обставин частки всіх співвласників є рівними, тому  сума боргу кожного з них також повинна бути по 1/2 частині від загальної суми боргу та дорівнюватиме  457.07 грн. (914.13 : 2).    

           Питання про стягнення судових витрат необхідно вирішити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

           На підставі вищенаведеного,  ст. ст. 11,  218, 360, 369, 370  ЦК України, ст.ст. 64, 67 ЖК України, «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572,  Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року в редакції від 01 грудня 2005 року № 3161, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 79, 84, 88, 213, 214, 218,223 ЦПК України,

                                                                         в и р і ш и в :

            Позовні вимоги  Комунального  підприємства  «Надія»  про  стягнення заборгованості за надані комунальні послуги  задовольнити частково.

            В задоволенні позовних вимог про стягенння заборгованості за надані комунальні послуги з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовити.

            Стягнути з  ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 457 (чотириста п’ятдесят сім) грн. 07 коп. з кожного  на користь  Комунального  підприємства  «Надія»   в рахунок заборгованості за надані комунальні послуги за період з 01 вересня 2005 року по 01 червня 2008 року. В решті позовних вимог відмовити.

            Стягнути з   ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави  судові витрати по сплаті судового збору в розмірі  по 25.50 грн. з кожного.

            Стягнути з   ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області  витрати  з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі по 60.00 грн.  з кожного.  

                        Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення рішення) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 294 ЦПК України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження).

                        Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                               С.П. Федько