Справа № 2-а- 2584 /09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2009 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого – судді Карімова І.В.,
за участю секретаря – Коваль Н.В.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі Чугуївського міського суду Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :-
ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області (надалі-відповідач), в якому просив відновити пропущений строк для звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року та зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2007 років йому не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, тому він звернувся з вищезазначеним позовом до суду.
У судове засідання сторони не з’явились, позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідач позов не визнав, надав заперечення до адміністративного позову, де просив розглянути справу без участи його представника, відмовити в задоволенні позову за відсутністю правових підстав та через пропущення позивачем строку звернення з позовом до суду, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін за їх заявами, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Виходячи із змісту статті 3 та пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відносини, що склалися між сторонами, є публічно-правовими. Позивач народився 14 жовтня 1943 року .
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Таким чином, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Даний факт не заперечується відповідачем і підтверджується копією пенсійного посвідчення позивача № 617588 з поставленням в ньому штампу «Дитина війни» ( а.с.6 ).
Правовідносини, пов’язані із питаннями соціального захисту дітей війни врегульовані Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, Законом України «Про державний бюджет на відповідний рік», Р ішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 р.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантії надання пільг і державної соціальної підтримки. З метою надання соціальної підтримки особам, які мають статус «дитини війни» державою встановлені певні державні соціальні гарантії.
Так, в ідповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Між тим, дія зазначеної норми Закону протягом 2006-2007 р.р. зупинялась Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік або бюджетним законом до неї вносилися зміни, що зменшували розмір доплати до пенсії, визначений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також, в 2007 році норми бюджетних законів щодо встановлення дітям війни виплат, інших ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» рішеннями Конституційного Суду України були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Так, Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були. Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України.
Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.
Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, підстави для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплати доплати до пенсії за 2006 рік відсутні.
Відповідач протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством і не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Щодо позовних вимог позивача, які стосуються виплати доплати до пенсії за 2007 -2008 р. рік, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Як вбачається з довідки відповідача № 13051-13/23 від 26.10.2009 р. ОСОБА_1 виплачені підвищення до пенсії за 2007-2008 рр. на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війні» на загальну суму 819 грн75 коп..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 22, 46,152 ч. 2 Конституції України, ст. ст. 1-4, 6-9, 10-12, 17, 71, 72, 94, 99, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 486-V, Р ішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, визначеному ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя -