ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"25" липня 2006 р. | Справа № 15-27/73-04-1743 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від відповідача за первісним позовом - Кваша Є.В., довіреність № 75, від 25.05.06;
від позивача за первісним позовом - Барбул О.О., довіреність б/н, від 20.12.05;
від 3-ої особи - Кваша Є.В., довіреність № 81/юр-Д, від 14.10.05;
від прокуратури - Лянна О.А., посвідчення № 98, від 04.11.98;
від відповідача за первісним позовом - Кваша Є.В., довіреність № 132, від 23.06.06;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Статир”
на рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року
по справі № 15-27/73-04-1743
за позовом : Приватного підприємства „Статир”
до відповідачів: Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області;
Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського району
Одеської області
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ СФ „Прикордонник”
про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії
та за зустрічним позовом: Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області
до відповідачів: Приватного підприємства „Статир”;
Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Прикордонник”
про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
У березня 2004 року Приватне підприємство «СТАТИР»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області та Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання права власності на придбану за договором купівлі-продажу від 15.12.2003 року меліоративну (зрошувальну) систему та заборону вчиняти дії, що перешкоджають користуватись належним майном.
В процесі розгляду справи прокурор Кілійського району Одеської області звернувся до суду із зустрічним позовом в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу внутрішньогосподарської меліоративної системи від 15.12.2003 року та визнання права власності територіальної громади с. Ліски Кілійського району Одеської області на внутрішньогосподарську рисову зрошувальну систему СВК «Прикордонник».
11.08.2004 року господарським судом Одеської області прийнято рішення, яким первісний позов Приватного підприємства «СТАТИР»задоволено частково, визнано за Приватним підприємством «СТАТИР» право власності на придбану в СВК «Прикордонник»на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2003 року внутрішньогосподарську меліоративну (зрошувальну) систему, позовні вимоги Приватного підприємства «СТАТИР»в частині заборони Ліскіській сільській раді Кілійського району Одеської області та Виконавчому комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області вчиняти дії, що перешкоджають ПП «СТАТИР»користуватися належним йому майном та зустрічний позов прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу від 15.12.2003 року недійсним - залишені без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 року у справі № 27/73-04-1743 апеляційне подання прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області та апеляційну скаргу Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2004 року по справі № 27/73-04-1743 –без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2005 року касаційне подання прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 року та рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2004 року у справі № 27/73-04-1743 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області справу прийнято до провадження суддею Петровим В.С. та присвоєно номер 15-27/73-04-1743.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року по справі № 15-27/73-04-1743 /суддя Петров В.С./, яке оформлено відповідно до ст. 85 ГПК України 06.04.2006 року, у задоволенні позову Приватного підприємства «СТАТИР»до Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області, Виконавчого комітету Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії –відмовлено, зустрічний позов прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області до Приватного підприємства «СТАТИР», сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прикордонник»про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності –задоволено у повному обсязі, визнано недійсним укладений 15 грудня 2003року між Приватним підприємством «СТАТИР»та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Прикордонник»договір купівлі-продажу внутрішньогосподарської меліоративної (зрошувальної) системи, визнано право власності на внутрішньогосподарську рисову зрошувальну систему сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прикордонник»за територіальною громадою с. Ліски Кілійського району Одеської області в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, Приватне підприємство «СТАТИР»звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року по справі 15-27/73-04-1743, ухвалити нове рішення, яким визнати за Приватним підприємством «СТАТИР»право власності на придбану в СВК «Прикордонник»на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2003 року внутрішньогосподарську меліоративну (зрошувальну) систему.
Серед мотивів, з яких скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вказується наступне: суд неправильно дійшов висновку щодо власника зрошувальної системи; наді прокурором Кілійського району Одеської області документи не підтверджують право власності Кілійської районної ради на внутрішньогосподарську меліоративну (зрошувальну) систему; мотивувальна частина рішення протирічить мотивувальній частині, а саме в абзаці 12 сторінки 4 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1253 від 13.08.2003 року оспорювана система має бути передана до комунальної власності місцевих рад –Ліськівської сільської ради Кілійського району Одеської області, а пунктом 4 резолютивної частини рішення право власності на внутрішньогосподарському меліоративну (зрошувальну) систему визнано за територіальною громадою с. Ліски Кілійського району Одеської області; судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме норми Закону України „Про приватизацію державного майна”, постанови Кабінету Міністрів України № 1253 від 13.08.2003 року, Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року.
Ліськівська сільська рада Кілійського району Одеської області у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що рішення суду від 06.03.2006 року слід залишит без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарську фірму «Прикордонник»в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за первісним позовом, та зобов’язано надати акт приймання-передачі майна у статутний капітал від СВК «Прикордонник»до ТОВ СФ «Прикордонник».
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини і матеріали справи, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу представництва Фонду державного майна України в Кілійському районі від 14 березня 1996р. № 25а, на підставі Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», Указу Президента України № 66/95 від 19 січня 1995р. «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі», був затверджений План приватизації державного майна цілісного майнового комплексу радгоспу «Прикордонник».
План приватизації розроблений у відповідності до Положення про план приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.09.92р. № 324 і від 10.11.92р. № 476, Положення про порядок перетворення радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств затвердженого наказом Міністерства сільськогосподарського господарства і продовольства України, Фонду державного майна України, Міністерства економіки України і Міністерства юстиції України від 27.01.1994р. № 24/4-62/9/4/5, Указу Президента України № 66/95 від 19.01.1995р. «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»від 04.03.92 р. (в редакції Закону України від 19.02.97 р.) приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить АРК України на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Відповідно до договорів купівлі-продажу державного майна та про безоплатну передачу державного майна від 26.06.1996р., укладених між представництвом Фонду державного майна України в Кілійському районі (Продавець) та спілкою покупців, створеної членами трудового колективу радгоспу «Прикордонник»(Покупець), було передано у власність останнього цілісний майновий комплекс радгоспу «Прикордонник», що включає всі активи і пасиви, інвентар, обладнання, споруди, будівлі та інше майно відповідно до акту інвентаризації /а.с 23, 111 т. 1/.
Договір купівлі-продажу державного майна від 26.06.1996 року та договір про безкоштовну передачу державного майна від 26.06.1996 року у встановленому законом порядку недійсним визнані не були.
Як вже зазначалось вище, приватизація радгоспу „Прикордонник” здійснювалась відповідно до Плану приватизації, розділ якого - «Вимоги і обмеження при приватизації об'єкту»передбачав обов'язок передати в комунальну власність органів місцевого самоврядування об'єкти соціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди комунального господарства. Також Планом було зазначено, що до передачі місцевим радам цього майна воно залишається в комунальній власності в майні КСП, утримується за його рахунок і державного бюджету і використовується за призначенням. З Плану приватизації вбачається, що в ньому немає жодних посилань на аналогічний режим використання зрошувальної системи, яка, за твердженням прокурора Кілійського району Одеської області, на той період також знаходилась в комунальній власності і мала такий же статус як і перелічене вище майно (а.с46 т.1).
Згідно протоколу загальних зборів членів СВК „Прикордонник” від 09.07.96 року, шляхом викупу цілісного майнового комплексу, радгосп „Прикордонник” перетворено в колективне сільськогосподарське підприємство „Прикордонник” із затвердженням статуту КСП.
Розпорядженням представника Президента України в Кілійському районі Одеської області від 09.08.96 року № 39/3 КСП „Прикордонник” зареєстровано та в зв’язку з реорганізацією в сільськогосподарський виробничий кооператив „Прикордонник” перереєстровано 14.03.2000 року Кілійською райдержадміністрацією за № 04057132Ю0010122, про що видано відповідне свідоцтво /а.с.102-103 т.1/.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 березня 2003р. за заявою ВАТ «Кілійська «Сільгоспхімія»порушено провадження у справі про банкрутство СВК «Прикордонник».
Відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 25.07.2003 року по справі № 21/48-03-1863 СВК «Прикордонник»визнано банкрутом, і на підставі норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відкрито ліквідаційну процедуру.
02 грудня 2003р. на засіданні комітету кредиторів було розглянуто питання про необхідність термінового погашення заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі звільненим працівникам СВК «Прикордонник».
Рішенням комітету кредиторів була надана згода на продаж внутрішньогосподарської рисової зрошувальної системи, всього поголів'я великої рогатої худоби (у т.ч. племінної), коней, овець (протокол № 4 від 02.12.2003 року).
Пунктом «Б»зазначеного Протоколу № 4 зборів комітету кредиторів по справі № 21/48-03-1863 ліквідатору було доручено укласти відповідний договір про продаж внутрішньогосподарської зрошувальної системи.
15.12.2003 року між СВК «Прикордонник»в особі ліквідатора Загоруйко Ю.І., що діяв на підставі ст. ст. 22-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ухвали господарського суду Одеської області від 25.07.2003 року по справі № 21/48-03-1863, та Приватним підприємством «СТАТИР»було укладено договір купівлі продажу внутрішньогосподарської зрошувальної системи та підписано Акт приймання-передачі, за яким СВК „Прикордонник" передав у власність ПП «СТАТИР»внутрішньогосподарську зрошувальну систему, розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Ліски.
Згідно п. 1.3 вказаного договору право власності на майно переходить до Покупця з моменту передачі майна за умови здійснення розрахунків на протязі 30- ти днів з дати підписання договору та оформлення акту приймання –передачі (пункти 2.2, 3.2 договору).
З аналізу вищевказаних Плану приватизації державного майна цілісного майнового комплексу радгоспу „Прикордонник”, договору купівлі-продажу державного майна від 26.06.96 року з доданими до нього Актами оцінки та інвентаризаційним описом та договору про безоплатну передачу державного майна від 26.06.96 року, які є чинними, апеляційний суд дійшов висновку, що на дату укладення договору купівлі –продажу від 15.12.2003 р. СВК „Прикордонник” був власником внутрішньогосподарської зрощувальної системи.
Згідно з п. 1.4 договору купівлі-продажу від 15.12.2003 р. вартість внутрішньогосподарської зрошувальної системи складала 105700,00 грн., яка і була сплачена ПП «СТАТИР», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. (а.с. 92-94 т.1)
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 15.12.2003 року був укладений до 01.01.2004 року, сторони виконали свої зобов’язання та реалізували права, то при вирішенні спору повинен застосовуватись Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року, який був чинний на дату укладання оспорюваного договору.
Згідно ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, ПП „Статир” придбало майно за договором купівлі – продажу від 15.12.2003 року, зрошувальна система передана Покупцю за актом приймання –передачі від 15.12.2003 року, обумовлена пунктом 1.4 договору вартість майна сплачена Покупцем у повному обсязі, таким чином підприємство є власником внутрішньогосподарської зрошувальної системи на законних підставах.
Наявний в матеріалах справи лист Лісківського сільського голови (вихідний № 8 від 22.01.2004) на адресу господарського суду Одеської області свідчить про вимогу передачі у комунальну власність внутрішньогосподарської меліоративної системи, тим самим є доказам оспорювання права власності ПП „Статир” на вказане майно.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частина 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права та припинення дії, яка порушує прав.
А відтак, з урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги ПП „Статир” про визнання за ним права власності на придбану у СВК „Прикордонник” на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2003р. внутрішньогосподарську меліоративну (зрошувальну) систему та заборону Ліськівській сільській раді Кілійського району Одеської області і Ліськівської сільської ради Кілійського району Одеської області вчиняти дії, що перешкоджають ПП Статир” користуватися належним майном, є такими, що підлягають задоволенню з підстави їх обґрунтованості та доведеності належними доказами.
Щодо задоволення судом зустрічного позову прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання недійсним договору купівлі –продажу внутрішньогосподарської меліоративної системи від 15.12.2003 року та визнання права власності територіальної громади с. Ліски Кілійського району Одеської області на внутрішньогосподарську рисову зрощувальну систему СВК „Прикордонник”, то слід зазначити наступне.
Як вбачається з зустрічного позову (а.с.49 т. 1), він обґрунтований статтею 48 Цивільного кодексу УРСР.
Згідно ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на дату укладення договору купівлі-продажу від 15.12.2003 року і підлягає застосуванню до спірних співвідносин, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд виходив з незаконності оспорюваного договору та його суперечності ст. 225 Цивільного кодексу УРСР та ст. 658 Цивільного кодексу України.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки зобов’язання за договором купівлі-продажу від 15.12.03р. припинені шляхом виконання до набрання чинності Цивільним кодексом України, тому застосування його норм до спірних співвідносин є неправомірним, а приписи ст. 225 ЦК УРСР сторонами за оспорюваними договорами не порушені з вищезазначених апеляційним судом підстав.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову з наведених в рішенні мотивів постановлено з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Судові витрати у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на виконавчий комітет Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Статир” задовольнити.
2.Рішення господарського суду Одеської області від області від 06.03.2006 року
по справі № 15-27/73-04-1743 скасувати.
3.Первісний позов Приватного підприємства „Статир” задовольнити.
4.Визнати за Приватним підприємством „Статир” право власності на придбану в СВК „Прикордонник” на підставі договору купівлі –продажу від 15.12.2003 року внутрішньогосподарську меліоративну (зрощувальну) систему.
5. Заборонити Лісківській сільській раді Кілійського району Одеської області та її виконавчому комітету вчиняти певні дії, що перешкоджають Приватному підприємству „Статир” користуватися належним майном.
6. У задоволенні зустрічного позову прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності –відмовити.
7. Стягнути з виконавчого комітету Ліськівської сільської ради Кілійського району Одеської області на користь ПП „Статир” 85 грн. державного мита та 118 грн. за інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Зобов’язати господарський суд Одеської області видати наказ з зазначенням відповідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк