ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" липня 2006 р. | Справа № 31/102-06-3237 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення № 139499 та № 139500 від 05.07.2006
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Оптікон”
на рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2006 року
по справі № 31/102-06-3237
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Оптікон”
до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу „Завод „Оптикон”
про визнання угоди дійсною та визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року ТОВ „Завод „Оптікон” звернулось до господарського суду з позовом до АТЗТ „Завод „Оптикон” про визнання дійсною угоди (договір) про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки від 01.03.2006 року. Ця позовна вимога обґрунтована тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору. В обґрунтування позовної заяви позивач послався на приписи ч. 2 ст. 220 ЦК України. Виходячи з дійсності указаного договору, позивач вимагає визнати за ним право власності на предмет іпотеки –нерухоме майно у вигляді 1/5 частин цілісного майнового комплексу за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Шевченко, 15, яка складається з адмінбудівлі –літера „А”, склад –літера „Ж”, навіс –літера „З”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11 травня 2006 року по справі № 31/102-06-3237 (суддя Лєсогоров В.М.) у позові відмовлено.
Судове рішення мотивоване відсутністю доказів звернення позивача до нотаріуса та викладання і підписання сторонами договору від 01.03.2006 року на звичайному аркуші паперу, що свідчить про те, що обидві сторони свідомо ухилилися від обов’язкового нотаріального посвідчення договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Господарський суд, мотивуя своє рішення, послався на ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведений договір не створює для сторін юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Також господарський суд вказав, що договір від 01.03.2006 року про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, не був нотаріально посвідчений. Крім того, позивач не надав доказів того, що звертався до нотаріуса з приводу підготовки тексту вказаного договору на спеціальному бланку нотаріальних документів, не надав доказів запрошення відповідача для підписання та нотаріального посвідчення такого договору. Сторони виклали та підписали договір від 01.03.2006 року на звичайному аркуші паперу, що виключає можливість нотаріального посвідчення цього договору.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 11.05.06 р., ТОВ „Завод „Оптікон” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким визнати дійсною угоду про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки від 01.03.2006 року та визнати за позивачем право власності на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно у вигляді 1/5 частин цілісного майнового комплексу за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Шевченко, 15 яка складається з адмінбудівлі –літера „А”, склад –літера „Ж”, навіс –літера „З” ціною 19 759 грн.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню. На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував приписи ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Крім того скаржник вважає, що господарський суд проігнорував положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання та загальні умови виконання зобов’язання, які повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
АТЗТ „Завод „Оптикон” відзив на апеляційну скаргу не надало та не скористалося своїм законним правом участі свого представника в судовому засіданні для захисту законних прав та інтересів підприємства.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінивши всі фактичні обставини справи, судова колегія прийшла до висновку, що оскаржене рішення господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2005 року сторони підписали договір позики, за яким позивач зобов’язався надати відповідачу позику в сумі 10 000 грн., а відповідач зобов’язався повернути позику до 01.08.2005 року (а.с 12). Сторони домовилися про забезпечення виконання договору шляхом договору застави або іпотеки.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За платіжними дорученнями № 15 від 03.06.2005 року та № 16 від 07.06.2005 року позивач перерахував відповідачу 9 000 грн. та 1 000 грн.
01.08.2005 року сторони уклали додаткову угоду до наведеного вище договору , згідно якої змінили дату повернення позики на 01.09.2005 року.
02.06.2005 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки на забезпечення виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення позики. Предметом іпотеки є нерухоме майно у вигляді 1/5 частин цілісного комплексу, яке знаходиться за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Шевченко, 15 та складається з адмінбудівлі –літера „А”, склад –літера „Ж”, навіс –літера „З” ціною 19 759 грн.
01.03.2006 року сторони підписали договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цим договором сторони передбачили передання відповідачем позивачу у власність вказаного предмета іпотеки.
За актом приймання-передачі від 03.03.2006 року, який складений сторонами на виконання договору від 01.03.2006 року, відповідач передав позивачу предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003 року (зі змінами) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 36 цього Закону встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 209 ЦК України - правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Стаття 215 ЦК України встановлює, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемним правочин може бути визнаний судом дійсним.
Стаття 220 ЦК України передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції.
27.06.2006 року представником ТОВ „Завод „Оптікон” надано в судове засідання завірену належним чином довідку (вих. 691 від 19.06.06 р.), видану приватним нотаріусом Балтського нотаріального округа Пантелеєвою І.П. зі змісту якої вбачається, що сторони у справі 03.03.2006 року звернулися до приватного нотаріуса Балтського нотаріального округа Пантелеєвої І.П. для нотаріального посвідчення договору від 01.03.2006 року про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв’язку з невідповідністю наданого договору чинному законодавству про нотаріальне оформлення документів, нотаріусом було запропоновано типовий проект аналогічного договору на спеціальному бланку. Однак, представник АТЗТ „Завод „Оптикон” відмовився підписувати договір на спеціальному бланку, посилаючись на те, що ним вже підписано договір і ніяких інших він підписувати не буде.
Наведене свідчить про те, що сторони зверталися до нотаріуса, однак відповідач у справі ухилився від нотаріального посвідчення договору, в зв’язку з чим виникли правовідносини, встановлені ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.
Отже суд апеляційної інстанції на підставі ст. 101 ГПК України приймає до уваги в якості належного доказу надану позивачем довідку приватного нотаріуса Балтського нотаріального округа Пантелеєвої І.П., видану 19 червня 2006 року, вже після прийняття господарським судом рішення у справі –11 травня 2006 року, так як зазначена довідка має суттєве значення для вирішення по суті спору між сторонами у справі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням чинного законодавства, а отже апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
1)Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Оптікон” задовольнити.
2)Рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2006 року по справі № 31/102-06-3237-скасувати.
3)Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Оптікон” задовольнити.
4)Визнати дійсною угоду про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки від 01.03.2006 року.
5)Визнати за ТОВ „Завод „Оптікон” право власності на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно у вигляді 1/5 частин цілісного майнового комплексу за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Шевченко, 15 яка складається з адмінбудівлі –літера „А”, склад –літера „Ж”, навіс –літера „З” ціною 19 759 грн.
6)Стягнути з АТЗТ „Завод „Оптикон” на користь ТОВ „Завод „Оптікон” 85 грн. державного майна та 118 грн. за інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Зобов’язати господарський суд Одеської області видати наказ з зазначенням відповідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк