АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-831 / 2010 р.                                        Головуючий: 1 інстанції

Категорія: відшкодування шкоди                                        ОСОБА_1

                                                               Доповідач:        Даниленко        В.М

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       30 березня 2010 року                                                        м. Харків

       Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:                        Головуючого: судді -        Малінської С.М.,

               Суддів:                        Даниленка        В.М.,        Швецової        Л.А.,

               при секретарі :                Білицькій Ю.Є.,

розглянувши за участю прокурора у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального ви­робничого житлового ремонтно-експлу атаційного підприємства Червонозаводського району м. Харкова (далі КВЖРЕП Червонозаводського району). Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі КП «Жилкомсервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

       У березні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до КВЖРЕП Червонозаводського району про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям приміщень її квартири АДРЕСА_1 в зв’язку з протіканням гарячої води з труби опалення в одній із кімнат після проведеного там ремонту опалювальної системи.

       Обгрунтовуючи свої вимоги позивачка посилалась на те, що впродовж декількох років вона неодно­разово зверталась до посадових осіб різного рівня з приводу неналежного опалення приміщення її квар­тири в зимовий період, але крім формальних обіцянок ніякого фактичного реагування на свої звернення не отримала, а тому була вимушена самостійно вирішувати існуючу проблему.

       21 вересня 2004 року на її прохання загальними зусиллями двох робітників-сантехніків із різних житлових організацій, в тому числі й КЖЕП-64 (сантехнік ОСОБА_3І.), на трубах опалення, які зна­ходяться в її квартирі, були встановлені кулькові крани з метою контролю та покращення циркуляції гарячої води в системі опалення. При цьому якість проведеного сантехнічного ремонту виконавцями не перевірялась в зв’язку з відсутністю відповідного тиску в опалювальній системі.

       1 жовтня 2004 року під час заповнення опалювальної системи гарячою водою відбулося протікання води в місці змонтованого на трубі кулькового крану, що призвело до залиття приміщень її квартири водою та ушкодження паркетної підлоги й меблів.

       Посилаючись на вказані обставини та вважаючи винуватцем зазначеної події КВЖРЕП Червоноза­водського району, оскільки працівники підлеглого йому КЖЕП-64 раніше передбаченого нормативними актами початку опалювального сезону здійснили заповнення теплоносієм - гарячою водою опалюваль­ної системи будинку, в якому вона проживає, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь 8400 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також 1500 грн. в рахунок відшкодування мо­ральної шкоди, заподіяної їй залиттям квартири та ушкодженням належного їй майна.

       В процесі розгляду справи судом представник позивачки підтримав заявлені нею позовні вимоги та просив залучити до участі в справі в якості співвідповідача КП «Жилкомсервіс», яке на його думку по­винно нести відповідальність за шкоду, заподіяну позивачці.

       Представник відповідача - КВЖРЕП Червонозаводського району позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, посилаючись на те, що вини в спричиненні позивачці будь-якої шкоди з боку їх підприємства не має, оскільки залиття квартири останньої відбулося внаслідок неякісного сантехнічного ремонту систе­ми опалення в цій квартирі, який було проведено з ініціативи самої позивачки на власний розсуд.

       При цьому він також пояснив, що заповнення системи опалення житлових будинків носієм, тобто гарячою водою, належить виключно до компетенції КП «Харківські теплові мережі», представники яко­го й здійснювали заповнення водою системи опалення житлового будинку, в якому мешкає позивачка, при чому не 01 жовтня 2004 року, коли відбулося залиття квартири останньої внаслідок протікання теп­лоносія, а напередодні - 30 вересня того ж року.

       Представник КП «Жилкомсервіс» позовні вимоги ОСОБА_2 також не визнав, зазначивши при цьому, що комунальне підприємство «Жилкомсервіс», яке вперше створене на підставі рішення Харків­ської міської ради від 16.07.2006 року, не є правонаступником інших юридичних осіб і будь-якого від­ношення до події залиття квартири позивачки, що мала місце в жовтні 2004 року, не має.

       Цивільна справа слухалася судом неодноразово.

       Останнім рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2009 року в задо­воленні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за їх безпідставністю.

       Не погодившись із таким рішенням районного суду та вважаючи його незаконним і необгрунтова­ним, позивачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

       В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм ма­теріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

       Зокрема, позивачка вказує на те, що факт заподіяння їй шкоди внаслідок залиття належної їй квар­тири підтверджується актом, складеним представниками КЖЕП-64, однак суд першої інстанції односто­ронньо підійшов до розгляду справи на користь відповідачів, оскільки залишив без уваги її клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи для визначення розміру спричине­ної матеріальної шкоди.

       Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги її тверджень, що залиття її квартири сталося вна­слідок передчасної подачі гарячої води в будинкову систему опалення працівниками КЖЕП-64 без по­переднього повідомлення мешканців житлового будинку, а також безпідставно стягнув з неї 84 грн. дер­жавного мита (судового збору), не зважаючи на те, що вона є інвалідом 2-ї групи.

       Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

       Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуа­льного права.

       Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

       Як вбачається з матеріалів справи, районний суд вирішуючи цивільно-правовий спір, повно і всебі­чно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

       Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, районний суд виходив із факту нена- дання позивачкою переконливих доказів в підтвердження заподіяння їй відповідачами по справі матері­альної чи моральної шкоди.

       Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, оскільки цей висновок відповідає матеріалам цивільної справи й ґрунтується на законі.

       Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагально­сті сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

       Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

       Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дос­лідження та доведеності перед судом їх переконливості.

       Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

       Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

       Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджува­тися іншими засобами доказування.

       Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК Украї­ни.

       Відповідно до цієї правової норми шкода, завдана майну фізичної особи неправомірними рішення­ми, діями чи бездіяльністю відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала за наявності в цьо­му її вини.

       Таким чином, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушен­ня, що включає такі елементи, як шкода, протиправність поведінки, причинний зв’язок між ними, а та­кож вина заподіювана шкоди.

       Теж саме стосується і підстав відповідальності за спричинену моральну шкоду, які зазначені в ст. 1167 ЦК України.

       Як встановлено по справі, позивачка ОСОБА_2 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

       Вказаний будинок обслуговувався комунальним житлово-експлуатаційним підприємством - КЖЕП-64, на даний час реорганізованим шляхом приєднання до КВЖРЕП Червонозаводського району.

       21 вересня 2004 року позивачкою самостійно за участю знайомих спеціалістів на свій страх та ризик були проведені ремонтні роботи сантехнічного обладнання в одній із кімнат її квартири та встановлено кулькові крани на труби системи опалення.

       1 жовтня 2004 року після заповнення системи опалення зазначеного вище житлового будинку носі­єм - гарячою водою відбулося залиття приміщень квартири позивачки, внаслідок чого було ушкоджено належне їй майно.

       Факт залиття квартири позивачки підтверджується актами від 4.10.2004 року, складеними представ­никами КЖЕП-64 (т.1 а.с. 6. 10-11), на які в підтвердження своїх позовних вимог посилається і позивач­ка.

       Разом із тим, як вбачається з цих же актів, залиття квартири останньої відбулося внаслідок неякісно проведених сторонньою особою ремонтних робіт системи опалення, ініційованих самою позивачкою.

       Згідно довідок начальника КЖЕП-64 (т.1 а.с. 18, 26) офіційних заявок на проведення ремонтних ро­біт системи опалення в квартирі АДРЕСА_2 до житлово-експлуатаційного підприємства не надходило й протягом 2000-2004 років будь-якого ремонту системи опалення в кварти­рі позивачки робітниками зазначеного підприємства не проводилося.

       Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 - сантехнік КЖЕП-64 виконання ним будь- яких офіційних ремонтних робіт системи опалення в квартирі позивачки 21.09.2004 року як представни­ком КЖЕП-64 категорично заперечував і пояснив, що за вказівкою керівництва лише перекрив воду в будинковій системі та з власної ініціативи надав необхідний інструмент знайомому ОСОБА_2, який в її житловому приміщенні проводив сантехнічний ремонт.

       Таким чином, приймаючи до уваги наведене, судова колегія вважає, що з урахуванням всіх обста­вин справи суд першої інстанції обгрунтовано визнав позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставними та відмовив в задоволенні її претензій до відповідачів по справі, оскільки як самого факту неправомірності дій відповідачів так і причинного зв’язку між діями чи бездіяльністю останніх та заподіянням позивачці будь-якої шкоди судом не встановлено й відповідних доказів в підтвердження зазначеного позивачкою не представлено.

       Що ж стосується доводів апелянта стосовно того, що районний суд, розглядаючи цивільно- правовий спір, залишив без належної уваги її клопотання щодо проведення по справі судової будівель­но-технічної експертизи з метою встановлення розміру спричиненої їй залиттям квартири матеріальної шкоди, то ці її доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки як свідчать матері­али цивільної справи (т. 1 а.с. 174) уповноважений представник позивачки в судовому засіданні суду першої інстанції відмовився від проведення такої судової експертизи.

       Безпідставними є й твердження апелянта про те, що залиття її квартири мало місце внаслідок пе­редчасного підключення опалення в їх будинку комунальним підприємством - КЖЕП-64, оскільки будь- які докази в підтвердження зазначеного в матеріалах справи відсутні й більш того, як свідчить акт від 30.09.2004 року (т. 1 а.с. 24), заповнення системи опалення теплоносієм (гарячою водою) в житловому будинку № 72 по пр-ту Гагаріна в м. Харкові було здійснено представниками зовсім іншої юридичної особи - КП «Харківські теплові мережі».

       Те ж саме стосується й доводів апеляційної скарги про нібито безпідставне стягнення судом першої інстанції судового збору з позивачки, яка є інвалідом 2-ї групи, оскільки як вбачається з ухваленого по справі оскаржуваного рішення (т. 2 а.с. 102), цим судовим рішенням питання про судові витрати по справі взагалі не вирішувалося.

       Інші доводи апеляційної скарги рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору, не спро­стовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

       Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

       Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2009 року - залишити без змін.

       Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

       Головуючий:

       Судді: