УХВАЛА

Справа № 22-1913/08

14 листопада 2008 року     м. Ужгород

Суддя-доповідач апеляційного суду Закарпатської області животов г.о. при вирішенні питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 квітня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 доОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

вищезазначеним рішенням суду першої інстанції визнано за ковтюком ч.й. та ковтюком в.й. право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті їх баби ОСОБА_5. та діда ОСОБА_6.

в апеляційній скарзі та поданому разом з нею клопотанні ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження цього рішення та скасувати його, оскільки суд вирішив питання про її права та обов'язки в той час, як вона не брала участь у справі.

в прийнятті цієї апеляційної скарги до розгляду слід відмовити з таких підстав.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13 квітня 2005 року вирішено спір щодо наступного спадкового майна залишеного після смерті:

А) ОСОБА_5. -

1/6 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки для його обслуговування і ведення підсобного господарства розміром 0, 37 га, а також належних до цього будинковолодіння надвірних будівель і споруд;

Б) ОСОБА_6. -

1/6 частини того ж будинковолодіння.

(а.с.36)

В апеляційній скарзі йдеться про те, що ОСОБА_5. заповідала все вищевказане майно, в тому числі й успадковану нею в свій час 1/6 частину вищезазначеного будинковолодіння ОСОБА_6., своїй донці ОСОБА_1, внаслідок чого саме остання має право на цей спадок.

Справа № 22-1913/08

Але з доданих до апеляційної скарги документів та інших матеріалів справи вбачається, що суди різних інстанцій неодноразово розглядали позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про встановлення факту прийняття позивачкою вищезазначеної спадщини та визнання права власності на неї за заповітом матері ОСОБА_5. і рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 лютого 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19 квітня 2006 року, та рішенням того ж апеляційного суду від 11 грудня 2007 року, відмовляли в їх задоволенні.

Зазначені судові рішення набрали законної сили, на теперішній час є чинними та, в силу ст.14 цпк України, обов'язковими, а покладені в їх обгрунтування обставини існували і на час ухвалення рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 квітня 2005 року.

(а.с.55-60; 63-64)

В той же час, наявність підстав для подання апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням саме і тільки на нібито існуюче у неї право на зазначену спадщину за заповітом її матері ОСОБА_5.

За таких обставин слід визнати, що вона не є передбаченим статтею 292 цпк України суб'єктом оскарження цього судового рішення.

Керуючись статтями 292, 297 ЦПК України, суддя

ухвалив:

в прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 квітня 2005 року постановленого у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, та заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження цього рішення відмовити та повернути їх апелянту.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановления, після чого протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до верховного суду України.