Справа № 7264
Головуючий у 1-й інстанції: Цокол Л.І.
Доповідач: Штелик С.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Штелик СП.
Суддів: Горелкіної Н.А., Ратнікової В.М.
при секретарі Ленській І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2008 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення та стягнення боргу за проживання.
Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив виселити відповідачів з кімнат № № 714, 715 в будівлі адміністративно-побутового корпусу, розташованого в АДРЕСА_1, без надання іншого житла, стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3900, 00 грн. - борг за фактичне користування приміщенням в адміністративно-побутовому корпусі, та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу ОСОБА_1 з сім»єю було надано житлове приміщення в гуртожитку для тимчасового приживання на період роботи, з якої відповідач звільнився за власним бажанням. Звільняти кімнати в добровільному порядку відповідачі відмовилися, що змусило позивача звернутися з позовом до суду. Крім того, відповідачі мають заборгованість за користування житлом в розмірі 3900, 00 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2008 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ЗАТ «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
При цьому посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з»ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд вважав доведеною ту обставину, що житло надавалося обом відповідачам, однак ОСОБА_2 не подавала заяв з проханням про надання їй у користування житла. Житло надавалося відповідачу ОСОБА_1 на період його роботи у позивача, тому ОСОБА_2 не набувала права на користування приміщенням в адміністративно-побутовому корпусі. Суд зазначив, що вимоги в частині сплати боргу за користування житлом не підлягають задоволенню, бо не були доведені доказами, також послався на рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві, однак вказане рішення скасоване постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2008 року, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з таких підстав.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідачів з займаних кімнат гуртожитку, суд першої інстанції зазначив, що обом відповідачам було надано житлове приміщення в гуртожитку на період їх роботи, відповідач ОСОБА_2 була звільнена з роботи у зв»язку з скороченням штату, отже відповідно до вимог ст.ст. 125, 132 ЖК України вона не може бути виселена без надання іншого житлового приміщення. ОСОБА_2 має неповнолітню дитину, проживає з ОСОБА_3 однією сім»єю.
Однак погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був поселений в гуртожиток позивача на підставі листа - прохання директора ТОВ «СВС ЛТД» та його заяви в травні 2001 року, працюючи електриком товариства з обмеженою відповідальністю «СВС ЛТД», яке виконувало будівельно - ремонтні роботи для дослідного заводу зварювального устаткування ім.Є.О. Патона. Згідно резолюції керівника заводу ОСОБА_1 був поселений в кімнату площею 10 кв.м. В подальшому 17.08.2001 року ОСОБА_1 з сім»єю згідно його заяви був поселений в кімнату площею 20 кв.м.
02.02.2004 року ОСОБА_1 був зарахований'на роботу до Дослідного заводу зварювального устаткування ім.Є.О. Патона на посаду електромонтера (наказ № 14-к від 02.02.2004року).
27.06.2007року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за власним бажанням (наказ № 27-к від 27.06.2007року).
З трудової книжки ОСОБА_2 ( співмешканки ОСОБА_3.) вбачається, що вона влаштувалася прибиральницею службових приміщень адміністративно-побутового корпусу заводу 15.08.2002 року, тобто уже проживаючи в гуртожитку в якості члена сім»ї ОСОБА_1 20.05.2004 року ОСОБА_2 була звільнена за скороченням штату. Заяв до адміністрації та профкому підприємства щодо надання їй кімнати в гуртожитку не надавала.
Отже, ОСОБА_2 проживала в гуртожитку в якості члена сім»ї ОСОБА_1 і її право на проживання в гуртожитку є похідним від права її співмешканця.
Відповідно до ст. 132 ЖК України працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв»язку з роботою, може бути виселено без надання
іншого жилого приміщення, в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Відповідач ОСОБА_1 звільнився з підприємства за власним бажанням, а тому, колегія суддів, проаналізувавши вищевикладене, вважає, що позов щодо його виселення та виселення осіб, які проживають разом з ним без надання іншого приміщення, підлягає задоволенню.
Колегія суддів також не може погодитися з висновком суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за користування приміщенням гуртожитку в розмірі 3900, 00 грн. з огляду на наступне.
Відмовляючи позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення боргу, суд першої інстанції зазначив, що позивач не навів переконливих доводів в обґрунтування правильності нарахованих сум, виходячи з того, що до 2006 року відповідачами проводилась оплата відповідно до нарахованих сум, а в подальшому при збільшенні поточних платежів не оплачувалася. Суд звернув увагу на те, що Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві здійснювалася перевірка, за наслідками якої було встановлено нарахування ЗАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О.Патона» плати за проживання в гуртожитку в розмірах, які фактично перевищують встановлені відповідно до діючих розпоряджень тарифів.
Однак, рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 21.02.2008 року щодо застосування економічних санкцій до закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона» за порушення державної дисципліни цін, що призвело до необгрунтованого завищення нарахування плати за проживання в гуртожитку, що належить заводу і знаходиться в АДРЕСА_1, було скасовано постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2008 року. В постанові суду зазначено, що відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, встановлюються вільні ціни і тарифи. Отже, встановлення розміру оплати за проживання в гуртожитку відноситься до компетенції власника гуртожитку.
Як вбачається з розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за проживання в гуртожитку за період з 01.07.2007року по 25.02.2008 року складає 3900, 00 грн.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за проживання в гуртожитку в розмірі 3900, 00 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути державне мито в розмірі 59, 50 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2008року скасувати.
По справі постановити нове рішення наступного змісту:
«Позов задовольнити.
Виселити ОСОБА_1 та осіб, що мешкають разом з ним, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з займаного
житлового приміщення № 714, 715 в будівлі адміністративно-побутового корпусу, що розташований за адресоюАДРЕСА_1, без надання іншого житла.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона» (код ЄДРПОУ 05417733) борг за фактичне користування приміщенням в адміністративно-побутовому корпусі в розмірі 3900, 00 грн., та судові витрати в розмірі 89, 50 грн., а всього 3989, 50 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.