Справа № 7598/ 08    

Головуючий у 1-й інстанції: Андрієнко А.М.

Доповідач:     Штелик С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Штелик С.П.
Суддів:     Горелкіної Н.А., Ратнікової В.М.

при секретарі     Ленській І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Наталія Олександрівна про визнання договору дарування недійсним.

Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання договору дарування 1\2 частини квартири недійсним, посилаючись на те, що її батько, ОСОБА_3 проживав з матір»ю ОСОБА_5 з 1969 року до смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті матері спадкоємцями за законом були батько, позивачка та її сестра. Позивачка та сестра позивачки відмовилися від спадщини на користь батька.

В січні 2008року позивачка довідалася, що в 2001 році батько та покійна мати шляхом інвестування житлового будівництва придбали квартиру АДРЕСА_1. Ще за життя матері батько зустрічався з відповідачкою ОСОБА_1, з якою після смерті матері одружився. 15.02.2002 року він подарував їй 1\2 частину цієї квартири. Позивачка вважає вказаний договір дарування частини

квартири недійсним згідно ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року), оскільки її покійна мати не надавала письмової згоди на відчуження спільного майна подружжя.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2008року позов було задоволено. Визнано договір дарування 1\2 частини квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Вдовиченко Н.О. за реєстровим номером 689,  недійсним.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_1     подав

апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначив, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, висновок суду першої інстанції про належність спірної квартири до спільної сумісної власності відповідача ОСОБА_3 та його покійної дружини не відповідає дійсним обставинам справи; суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив, що позивачка відмовилася від спадщини за умови дарування батьком частини квартири по вул.  Л.Гавро сестрі та за відсутності інформації про квартиру по вул.  Лісківській в м. Києві, що згідно чинного законодавства є неприпустимим, оскільки відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачка не знала і не могла знати на момент відкриття спадщини про існування іншого спадкового майна, крім того, від якого вона відмовилася; про існування спадкового майна у вигляді 1\2 частини квартири АДРЕСА_2 позивачка дізналася лише у січні 2008 року, в лютому 2008 року вона виразила своє бажання прийняти вказану спадщину шляхом звернення до суду, тому суд не прийняв до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачка є неналежним позивачем по справі.

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Як вбачається з заяви ОСОБА_2 від 26.04.2005року, поданої до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 відмовилися від прийняття спадщини після померлої 26.10.2004року матері ОСОБА_5. Нотаріусом було роз»яснено ОСОБА_2, що її відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку встановленого для її прийняття.

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08.04.2006 року, спадкоємцем майна ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є її чоловік - ОСОБА_3, в тому числі з урахуванням 2\3 часток майна у зв»язку з відмовою дітей спадкодавці ОСОБА_7 та ОСОБА_2.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 не є належним позивачем по даній справі, оскільки вона відмовилася від права на спадкування майна її померлої матері, в зв»язку з чим рішення

суду першої інстанції слід скасувати, по справі постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1    задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2008 року скасувати.

По справі постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2  в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.