Справа №22-ц-255 2007р.                            Головуючий у 1-й інстанції   Чхайло О.В.

Категорія 26                                                   Суддя-доповідач                    Данильченко Л.О.

УХВАЛА

іменем України

01 березня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого - Смирново'ЇТ.В.

суддів - Данильченко Л.О., Ведмедь Н.І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб, які приймають участь у справі - ОСОБА_1, представник

третьої особи Лисянський В.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лебединського районного суду від 25 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Михайлівська сільська рада Лебединського району, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника третьої особи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона є спадкоємицею за заповітом своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_3 (матері) та ОСОБА_2 (брату) на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка площею 0,2955 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю.

Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 мав право на обов'язкову частку в спадковому майні в розмірі 2/3 частки, яка б йому належала при спадкоємстві по закону.

Фактично ще за життя матері земельну ділянку було розподілено між матір'ю ОСОБА_3 і братом ОСОБА_2 порівну і встановлено межу.

Після смерті матері ОСОБА_2 заорав межу і користується повністю всією ділянкою, в зв'язку між сторонами з чим виникають сварки.

Позивачка просила встановити, що частки в спільному майні покійної ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2955 га по АДРЕСА_1 є рівними, та визнати за ОСОБА_1 право власності  в  порядку  спадкування  на  2/3   частки  земельної ділянки,  що

2

належала ОСОБА_3, або на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,2955 га по АДРЕСА_1.

Рішенням Лебединського районного суду від 25 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що померлій ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 належало тільки 0,10 га, тобто 1/3 частина від всієї площі земельної ділянки 0,2955 га, про що зазначено в Державному акті на право приватної власності на землю.

Судова експертиза помилково проведена з тих розрахунків, що площа землі по АДРЕСА_1 - не 0,10 га, а 0,2955 га. За таких підстав суд відмовив в задоволенні позову, оскільки позбавлений можливості поділити реально спірну земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі. Апелянт вважає, що суд порушив норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, апелянт вказує, що Державний акт на право приватної власності на землю виданий на земельну ділянку площею 0,2955 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Виправлення в Державному акті - зазначення про 1/3 частину власності - не можна приймати до уваги, так як ці виправлення зроблені після видачі Державного акту.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Михайлівської сільської ради НОМЕР_1 від 02 серпня 1993 року ОСОБА_3 була передана земельна ділянка безкоштовно в приватну власність на різних ділянках в розмірі 0,25 га (а.с.20). дане рішення до цього часу не скасоване.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Рішенням Михайлівської сільської ради від 10 жовтня 2002 року була уточнена площа земельної ділянки та встановлено, що загальна площа земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_3 становить 0,2955 га.

11 вересня 2002 року, вже після смерті ОСОБА_3, був виданий Державний акт про право спільної часткової власності на землю НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 на 0,2955 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1, тобто на спірній земельній ділянці.

В наданому до справи Державному акті на право приватної власності на землю зроблені дописки і зазначено, що ОСОБА_3 передається у спільну

3

часткову власність 1/3 земельної ділянки. Інші особи на 2/3 земельної ділянки не зазначені.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду про те, що Державний акт про право приватної власності на землю не оспорювався сторонами.

Так, колегією суддів з'ясовано, що рішенням Лебединського районного суду від 06 квітня 2005 року було визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданий 11 вересня 2002 року Михайлівською сільською радою на ім'я ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 09 листопада 2005 року дане рішення Лебединського районного суду від 06 квітня 2005 року було скасоване, справа надіслана на новий розгляд.

Після надходження справи на новий розгляд ухвалою судді Лебединського районного суду від 20 грудня 2005 року провадження у даній справі було закрито в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і повинна розглядатись в порядку КАС України.

Дана ухвала сторонами не оскаржена.

Як пояснив в засіданні апеляційної інстанції представник третьої особи - голова Михайлівської сільської ради в 1993 році на спірну земельну ділянку були заяви про приватизацію і від інших мешканців - власників домоволодіння АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції залишив не з'ясованим питання, кому належить інша земельна ділянка, хоча інтереси цих осіб зачіпаються.

В Державному акті в такому випадку повинні бути зазначені прізвища цих осіб і що земельна ділянка виділена у спільну власність, або видано інший Державний акт, що судом не перевірялось.

Крім того, не з'ясовано, ким і на підставі чого зроблено виправлення в Державному акті на право приватної власності на землю, який видавався на ім'я померлої ОСОБА_3 при цьому виправлення не оговорені, не завірені підписом і печаткою.

Таким чином, встановлено, що даний Державний акт не відповідає рішенню НОМЕР_1 від 02 серпня 1993 року.

Сама позивачка не заперечує цієї обставини, що при будинку АДРЕСА_1 ще при житті її матері - ОСОБА_3 по спірній земельній ділянці встановлювався порядок користування матері і відповідачу по справі.

З пояснень відповідача вбачається, що матері належало 0,10 га по АДРЕСА_1. Ця обставина по кадастровим книгам Лебединського кадастрового бюро не перевірена.

4

Суд  першої інстанції також  зазначив,  що  експертиза  проведена  з помилковими даними, і в зв'язку з цим вирішив, що неможливо реально поділити спірну земельну ділянку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції фактично не вирішив спір в даній справі.

Вищезазначені недоліки не можуть бути усунені ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції і виправлені апеляційною інстанцією.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до того ж суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду від 25 грудня 2006 року в даній справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.