АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Доценко Л.І., Оверіної О.В.,
при секретарі Яні І.І.,
за участю позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника військової частини А 0515 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_2 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0515 про встановлення та стягнення недосплаченої надбавки за безперервну військову службу, перерахунок грошового забезпечення, а також грошової допомоги при звільненні з військової служби,
встановила:
В ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 0515 про встановлення та стягнення недосплаченої надбавки за безперервну військову службу в місяці звільнення у розмірі 90% грошового Забезпечення на підставі Указу Президента України № 389 від 05 травня 2003 року та рішенням Міністра оборони України п.1 телеграми від ІНФОРМАЦІЯ_5 року НОМЕР_1, перерахунок грошового забезпечення, а також грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_2 року (в редакції ЦПК України 1963 року) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю. Зобов'язано відповідача встановити позивачу надбавку за безперервну службу у Збройних Силах України у розмірі 90% грошового забезпечення з виплатою різниці грошового забезпечення, а також грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Не погоджуюсь з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу з вимогою скасувати вказане рішення суду та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки на думку апелянта воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги.
Позивач і його представник заперечували проти скарги і просили апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 року залишити без змін.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи скарги і заперечення на неї, перевіривши законність й обгрунтованість рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Головуючий у першій інстанції Терьохін С.Є Справа № 22а-401/2007
Доповідач Журавльов О. Г. Категорія АП: 39
2
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при звільнення з військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 року повинен був отримувати щомісячну надбавку за безперервну службу передбаченою Указом Президента України № 389 від 05 травня 2003 року і встановленою рішенням Міністра оборони України в п.1 телеграми від ІНФОРМАЦІЯ_5 року НОМЕР_1 в розмірі 90% до грошового забезпечення, а не 20% надбавку до грошового забезпечення встановлену для військовослужбовців командиром військової частини А 0515.
Судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 Указу Президента України від 05 травня 2003р. № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців, Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10%, понад 10 років-до 30%, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90 відсотків.
Порядок і умови виплати зазначених надбавок для військовослужбовців Збройних Сил України визначаються Міністром оборони України, а виплата надбавок здійснюється з 1 травня
2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання
Збройних Сил України.
Відповідно до п.1 ч.І ст. 22 Бюджетного кодексу України, Законів України „Про розвідувальні органи України" та „Про Державний бюджет України на 2003 рік", Положення про Головне управління розвідки, затвердженого Указом Президента України від 2 жовтня 2003 року №1138 цт/2003, головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетними призначеннями на утримання військової частини А 0515 є командир цієї частини.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції"про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149(зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 28.05.03р. № 411/7732),виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.
Крім того, вказаний наказ Міністра оборони України передбачає, що розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Згідно рішення Міністра оборони України п.1 телеграми від ІНФОРМАЦІЯ_5 року НОМЕР_1 з метою соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України які звільняються з військової служби, останнім встановлена надбавка за безперервну службу залежно від стажу служби у розмірах: понад 5 років-10%, понад 10 років-30%, понад 15 років-50%, понад 20 років-70%, понад 25 років - 90% до грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, колегія судців приходить до висновку, що вищевказані нормативно-правові акти встановлюють граничний розмір надбавки за безперервну службу, а її фактичний розмір, що підлягає виплаті встановлює Міністр оборони України, якому надано таке право.
Ствердження апелянтів, що своєю резолюцією Міністр оборони України, відповідно до листа начальника Головного управління розвідки МО України НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_6
року (а.с.151), дозволив останньому з ІНФОРМАЦІЯ_7 року та у подальшому
встановлювати щомісячну надбавку військовослужбовцям за безперервну службу у менших
розмірах виходячи із наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого у Державному
бюджеті України на утримання ГУР МО України (в/ч А0515), є помилковими оскільки дія
вищевказаного розпорядження розповсюджується тільки на військовослужбовців, які
знаходяться на дійсній військової службі, а не на тих військовослужбовців які з військової
служби звільняються.
3
Судом встановлено і це не заперечується відповідачем, що позивач проходив військову службу на посаді начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Відповідно до наказу Міністра оборони України від ІНФОРМАЦІЯ_8 року НОМЕР_3 звільнений з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт "б" (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України і з ІНФОРМАЦІЯ_9року виключений зі списків особового складу військової частини А 0515 (а.с.11,12).
Згідно розрахунку вислузі років, капітан першого рангу ОСОБА_1 має календарну вислугу 36 років (а.с. 14).
Таким чином, колегія судців приходить к висновку, що Міністр оборони України в межах своїх повноважень з метою соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України які звільняються з військової служби пунктом 1 телеграми від ІНФОРМАЦІЯ_5 року НОМЕР_1 встановив останнім максимальну надбавку за безперервну службу залежно від стажу військової служби у розмірах: понад 5 років-10%, понад 10 років-30%, понад 15 років-50%, понад 20 років-70%, понад 25 років - 90% до грошового забезпечення, відповідно до вимог Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу".
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов к обгрунтованому висновку, що дії відповідача суперечать вимогам законодавства і ухвалив рішення щодо зобов'язання відповідача встановити позивачу в місяці звільнення з військової служби щомісячну надбавку за безперервну службу у Збройних Силах України у розмірі 90% до грошового забезпечення передбачену Указом Президента України № 389 від 05 травня 2003 року і встановлену в межах своїх повноважень рішенням Міністра оборони України п.1 телеграми від ІНФОРМАЦІЯ_5 року НОМЕР_1, перерахунок грошового забезпечення, а також грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного і всебічного з'ясування обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, тому у відповідності зі ст. 200 КАС України, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 195,196,198 ч.1п.1, 200, ч.1п.1 205,206, 254 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника командира військової частини А 0515 - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_2 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0515 про встановлення та стягнення недосплаченої надбавки за безперервну військову службу, перерахунок грошового забезпечення, а також грошової допомоги при звільненні з військової служби, залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.