o
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді – Семененка Я.В.
судді – Дадим М.Ю., Божко Л.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Днріпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року у справі № 2а-1113/09/0470 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та стягнення сум підвищення до пенсії як дитині війни,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в якому просив:
поновити процесуальний строк для звернення до суду за захистом порушених прав;
визнати дії відповідача неправомірними;
зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з січня 2006 по січень 2008 роки в сумі 2732,00грн.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивача відповідач керувався положеннями нормативних актів, що на підставі Рішення Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року пенсії із підвищенням у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоплачені суми позивачу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року згідно ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено , що позивач народився у 1943 році та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с.7).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Відповідно до ст..152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно зі ст..22 Закону України «Про Конституційний суд України» рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та громадянами.
Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік втратила чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії позивачу відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не здійснювало.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська здійснити відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Між тим, задовольняючи позовні вимоги за 2007 рік та вирішуючи питання щодо поновлення процесуального строку для звернення до суду з позовом суд першої інстанції виходив з того, що встановлений ст..99 КАС України строк, не застосовується до спірних правовідносин. Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував посиланням на ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Однак, при вирішенні вказаного питання суд першої інстанції не врахував, що згідно п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, строк давності звернення до суду не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. В спірних правовідносинах підвищення до пенсії не було нараховане пенсійним органом, а відтак висновки суду першої інстанції щодо не застосування вимог ст..99 КАС України є помилковими.
Відповідно до ст..99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушених прав позивач посилався на те, що про факт порушення його прав йому стало відомо лише наприкінці 2008 року після висвітлення таких фактів у засобах масової інформації.
Колегія суддів вважає, що наведені причини пропуску процесуального строку можливо визнати поважним і підставою для цього є: його похилий вік, неодноразовість внесення законодавцем змін до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р., якими призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір підвищення до пенсії, що у своїй сукупності заважало позивачці розумітися в нормах Законів, періоду їх дії, умов та порядку застосування строку позовної давності, а також початку і закінчення процесуальних строків звернення до суду до часу поки в засобах масової інформації не стали масово обговорюватися питання про порушення прав «дітей війни»., неповідомлення УПФУ пенсіонерів про внесення змін в законодавстві.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову від 03 червня 2009 року без змін.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
Головуючий: Я.В.Семененко
Судді: Ю.М. Дадим
Л.А.Божко