У Х В А Л А
Іменем УКРАЇНИ
26 листопада 2009 року Справа № 2а-545/09
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії
головуючий суддя Юхименко О.В.,
суддя Баранник Н.П.,
суддя Мірошниченко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України
в Куйбишевському районі Запорізької області ,
на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області ,
від 06 травня 2009 року
у справі № 2а-545/09
за позовом ОСОБА_2,
АДРЕСА_1;
до відповідача Управління Пенсійного фонду України
в Куйбишевському районі Запорізької області,
вул. Леніна, 76, смт. Куйбишеве, Запорізька обл.,, 71001;
про визнання неправомірними дій і стягнення надбавки до пенсії,
встановили: подано позов до тер управління Пенсійного фонду про
відновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р.;
визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Судом позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року перерахунок надбавки до пенсії Позивачу у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду з дійснити перерахунок Позивачу надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням раніше проведених підвищень до пенсії «Дітям війни» за відповідні періоди. В іншій частині в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007).
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Отже, з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Органом Пенсійного фонду України підвищення пенсій дітям війни виплачувалось протягом 2007 року у порядку, встановленому ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V, з 01.01.2008 р. з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Тобто, підвищення виплачувались у відповідності з діючим законодавством.
У відповідності зі статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на вказані виплати з державного бюджету не виділялись. А згідно до ст. ст. 71, 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету; забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Крім того, законодавством України не дано визначення поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV. Мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, встановлений частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» (1058-15), для осіб, які втратили працездатність. Та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15).
Згідно змісту ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Просить постанову суду скасувати.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.
Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.
Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно до статті 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком, абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Так, у частині третій статті 28 цього Закону (1058-15) закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15).
Водночас, згідно з п. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В силу п. 7 ст. 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, застосування судом першої інстанції в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 28 базового пенсійного Закону (1058-15), є правильним та доводами скарги не спростовується.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), покладено на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду за місцем проживання позивача.
При цьому, в силу статті 7 Закону (2195-15) за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Отже, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 6 Закону (2195-15). І не є підставою для обмеження державної соціальної допомоги, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи заявника апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин підвищення у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» відхиляються судом.
Правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV.
Державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.
У відповідності з п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Питання про поновлення строку є не так фактом, який підлягає встановленню, як елементом аргументації, або оціночною категорією.
Отже, навіть з урахуванням доводів апеляційної скарги, вагомі підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
УХВАЛИВ
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06 травня 2009 року у справі № 2а-545/09 залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом одного місяця з дня його складання.
Ухвалу складено у повному обсязі 18.12.2009р.
Головуючий суддя О.В.Юхименко
Суддя Н.П.Баранник
Суддя М.В.Мірошниченко