У Х В А Л А
Іменем України
20 листопада 2009 року Справа № 2а-1249/09/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії
головуючий суддя Юхименко О.В.,
суддя Баранник Н.П.,
суддя Мірошниченко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України
в Індустріальному районі м. Дніпропетровська,
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 05.08.2009р.
у справі № 2а-1249/09/0470
за позовом ОСОБА_2,
АДРЕСА_1;
до відповідача Управління Пенсійного фонду України
в Індустріальному районі м. Дніпропетровська,
вул. Б. Хмельницького, 14а, м. Дніпропетровськ, 49130;
про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену доплату
до пенсії «Дітям війни»,
встановили: подано позов до тер управління Пенсійного фонду про
відновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;
зобов’язання стягнути недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 р. по січень 2008 р. в сумі 2.732 грн.;
та зобов’язання відповідача нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії.
Судом позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду щодо нездійснення перерахунку та виплати Позивачу з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. пенсії зі підвищенням у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії та виплатити Позивачу недоплачені суми з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV (2195-15) на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Отже, з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV має іншу редакцію - "Дітям війни <…> виплачується підвищення у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни".
Законодавством України не дано визначення поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV. Мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, встановлений частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» (1058-15), для осіб, які втратили працездатність. Та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15).
Окрім викладеного, механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, не визначений на законодавчому рівні.
Просить постанову суду скасувати.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.
Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.
Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
У відповідності зі статтею 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з урахуванням викладеного, з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., відновлено право на нарахування підвищення до пенсії. На 30 % мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком, абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Так, у частині третій статті 28 цього Закону (1058-15) закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15).
Водночас, згідно з п. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В силу п. 7 ст. 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, застосування судом першої інстанції в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 28 базового пенсійного Закону (1058-15), є правильним та доводами скарги не спростовується.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), покладено на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду за місцем проживання позивача.
При цьому, в силу статті 7 Закону (2195-15) за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Отже, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 6 Закону (2195-15). І не є підставою для обмеження державної соціальної допомоги, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2009р. у справі № 2а-1249/09/0470 залишити без змін.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Ухвалу складено у повному обсязі 10.12.2009р.
Головуючий суддя О.В.Юхименко
Суддя Н.П.Баранник
Суддя М.В.Мірошниченко