ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року справа №2-а-75/2009
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю., Коршуна А.О.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Маловисківському районі на постанову: Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2009 р. у справі № 2а-75/2009 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Маловисківському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
ВСТАНОВИЛА:
02.02.2009р. ОСОБА_1 звернулась до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Маловиськівському районі (далі – УПФУ в Маловиськівському районі), у якому, посилаючись на те, що вона має статус дитини війни, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується пенсія, або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30% розміру мінімальної пенсії за віком, але відповідач зазначену надбавку до пенсії позивачу у 2007р., 2008р. не нараховував та не виплачував, позивач вважає, що дії відповідача, які полягають у не нарахуванні та своєчасній не сплаті позивачу надбавки, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправними, внаслідок таких дій відповідача позивачу за 2007р. та 2008р. не доплачено до пенсії 2733,30 грн., та просить суд: відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.03.2006р. по 31.12.2007р.; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати на користь позивача, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 та 2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Станом на 13.04.09р. з урахуванням уточнень до позову позовні вимоги викладені позивачем в наступній редакції:
визнати поважною причину пропущення строку звернення до суду за захистом порушеного права;
визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Маловисківському районі по невиплаті позивачу в повному обсязі за період з 01.01.06р. по 01.05.09р. підвищеної пенсії, як особі, що має статус «дитини війни»;
стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Маловисківському районі на користь позивача 3807,60 грн. Заборгованості з пенсії;
звернути рішення до негайного виконання.
Постановою районного суду Кіровоградської області від 15.05.2009 р. у справі №2-а-75/2009 позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Маловисківському районі по невиплаті ОСОБА_1 надбавки до пенсії як особі, що має статус «дитини війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.07р. по 01.05.09р.; зобов’язано УПФУ в Маловиськівському районі здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.07р. по 01.05.09р. ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; в іншій частині позову відмовлено. Стосовно пропуску строку на звернення до адміністративного суду з позовом судом в мотивувальній частині постанови зазначено, що позивачу не було відомо про межі строку звернення а відповідачем не доведено про обізнаність позивача про наявність порушення його прав. (суддя Кавун Т.В.) /а.с. 30-33/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 36-37/.
Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та ухвалення рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання у 2007-2009 р.р. передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився 16.09.1938р., і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 цього Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача, яким позивачу, як особі з статусом «дитини війни», у 2007, 2008 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховано виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а у 2008 році вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%, при цьому необхідно зазначити, що ці обставини не заперечувались відповідачем у справі.
Право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивача з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст. 10 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. ст. 4, 6, п.1 ч.1 ст. 17 КАС України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Аналіз норм ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст. ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу (який має статус дитини війни) – покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач у справі, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплаті позивачу надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але таких доказів відповідачем під час розгляду справи суду не надано.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону)
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але протягом 2006р. такий порядок визначений не був, що виключає можливість збільшення пенсії особам, які мають статус «дітей війни».
Аналіз норм ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та норм п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» дає можливість зробити висновок стосовно того, що нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
А рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення № 28/2008 (№ 10-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому необхідно зазначити, що розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, а саме 2007р., 2008р..
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р., в якому міститься роз’яснення стосовно того, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов’язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача у даній адміністративній справі щодо визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не сплати позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р., прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача, однак, судом першої інстанції не враховано наступного.
Згідно позовної заяви, позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати на користь позивача конкретну суму соціальної допомоги, визначену згідно наданого розрахунку. Однак, згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші види виплати відповідно до чинного законодавства.
Нарахування позивачу соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми соціальної допомоги.
Таким чином суд погоджується з позицією суду першої інстанції з приводу даного питання, однак судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не враховано того факту, що Закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяли з 01.01.07р. по 09.07.2007 року та з 01.01.08р. по 22.05.2008 року та були визнані неконституційними лише з дати прийняття відповідних рішень Конституційним судом України. Таким чином, задоволення судом позовних вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.07р. по 08.07.07р. та з 01.01.08р. по 21.05.08р. відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та визнання протиправною бездіяльності відповідача за цей період колегія суддів вважає неправомірним.
З огляду на викладене, та враховуючи наявність порушення прав позивача, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про необхідність захисту цих прав, шляхом скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови, якою:
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Маловисківському районі по невиплаті ОСОБА_1 надбавки до пенсії як особі, що має статус «дитини війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.07р. по 31.12.07р. та з 22.05.08р. по 01.05.09р. Зобов’язати УПФУ в Маловиськівському районі здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.07р. по 31.12.07р. та з 22.05.08р. по 01.05.09р. ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині позову відмовити.
Посилання відповідача на відсутність коштів не може бути перешкодою для виплати доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на даний факт як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені Конституцією України та Законами України.
Щодо застосування строків позовної давності під час розгляду даної адміністративної справи, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав, інтересів, свобод, а відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропуск вищезазначеного строку є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову, за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Згідно ч.2 ст.100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства, та приймаючи до уваги та зважаючи на похилий вік позивача, його юридичну необізнаність, обмежене коло засобів масової інформації, що оприлюднювали рішення Конституційного Суду України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поновив позивачу строк на звернення до суду з позовом про захист порушеного права за період цей період. Окрім того, згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів обізнаності позивача з приводу наявності рішень Конституційного Суду України зазначених вище та неповажності підстав для поновлення пропущеного строку на звернення з адміністративним позовом, відповідачем не надано.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що при фактично вірному вирішенні справи, судом першої інстанції судом першої інстанції не враховано всіх обставин, що мають значення для справи. Наведене є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Щодо інших доводів, зазначених в апеляційній скарзі, то дані доводи спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маловиськівському районі – задовольнити частково.
Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15.05.09р. у справі № 2-а-75/09 - скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Маловисківському районі по невиплаті ОСОБА_1 надбавки до пенсії як особі, що має статус «дитини війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.07р. по 31.12.07р. та з 22.05.08р. по 01.05.09р.
Зобов’язати УПФУ в Маловиськівському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.07р. по 31.12.07р. та з 22.05.08р. по 01.05.09р. відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позову – відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя: Н.А. Бишевська
суддя: І.Ю. Добродняк
суддя: А.О. Коршун