ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"08" серпня 2006 р. | Справа № 26/161-06-3799 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Артеменко Т.А., довіреність № 40, від 16.05.06 р.
від відповідача: Павлов О.С., довіреність б/н, від 01.10.04 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Ударний”
на рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2006 року
по справі № 26/161-06-3799
за позовом: Селянського (фермерського) господарства „Вереск”
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Ударний”
про стягнення 12 000 грн.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року СФГ „Вереск” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ВАТ „Ударний” 12000 грн. вартості 800 кг насіння рапсу ярового, переданого відповідачу на виконання усної домовленості про сумісне вирощування урожаю.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на спричинення йому шкоди в розмірі 12 000 грн., надавши суду накладну № 3 від 14.05.04 року на отримання насіння рапсу ярового на суму 12 000 грн. (з урахуванням ПДВ), яка заявлена останнім до стягнення, а також довіреність № 897292 від 14.05.04 року на отримання вказаного насіння відповідачем.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.06 року по справі № 26/161-06-3799 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено та стягнуто з ВАТ „Ударний” на користь СФГ „Вереск” 12 000 грн. заборгованості; 120 грн. державного мита та 118 грн. витрат на технічно –інформаційне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду мотивоване ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Крім цього, судом першої інстанції зазначено, що позивачем повністю документально підтверджені заявлені вимоги, а відповідачем ці докази не спростовано.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Ударний” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі та направити справу № 26/161-06-3799 на новий розгляд. Скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме скаржник посилається на умови договору № 12, який сторони повинні були укласти, та на форс-мажорні (кліматичні) обставини, які зумовили низький рівень росту насіння в березні –квітні 2004 року. Крім цього, скаржник вважає, що суд повинен був відкласти розгляд справи в зв’язку з неотриманням відповідачем позовної заяви.
СФГ „Вереск” відзив на апеляційну скаргу не надало, але його представник в судовому засіданні просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін з підстави його обґрунтованості та відповідності нормам діючого законодавства, зазначаючи, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінивши всі фактичні обставини справи, судова колегія прийшла до висновку, що рішення господарського суду необхідно залишити без змін по суті, однак з інших підстав, а апеляційну скаргу - без задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, вони дійшли усної домовленості про сумісне вирощування урожаю рапсу, на виконання якої позивач передав відповідачу 800 кг рапсу ярового за ціною 12,50 грн. за 1 кг на загальну суму, яка з урахуванням ПДВ складає 12 000 грн.
Викладене підтверджується наявними в матеріалах справи накладною № 3 від 14 травня 2004 р. та довіреністю ЯЕЮ № 897292 від 14.05.2004 р. (а.с5,6)
З зазначеними обставинами погоджується скаржник в апеляційній скарзі, однак ВАТ „Ударний” вказує, що позивач порушив умови договору № 12 /без дати/, який сторони збиралися укласти, а саме: передав насіння після спливу агротехнічних строків сівби ярових, внаслідок чого сходи рапсу в березні –квітні 2004 року загинули.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно частин 1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Правовими підставами для настання відповідальності за спричинену шкоду є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Аналізуючи норми чинного законодавства, наявні між сторонами по справі стосунки –наявність усної домовленості, отримання відповідачем від СФГ „Вереск” рапсу ярового у кількості 800 кг на загальну суму 12 000 грн., яким відповідач розпорядився на власний розсуд, неправомірно відмовившись від сплати вартості отриманого рапсу ярового, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог СФГ „Вереск” про спричинення йому шкоди в розмірі 12 000 грн., яка повинна бути відшкодована відповідачем.
Щодо тверджень скаржника, то вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договір на який посилається скаржник, копію якого додано до апеляційної скарги, є неукладеним з причини того, що він підписаний тільки СФГ „Вереск”, тому посилання на його умови судовою колегією не приймаються до уваги.
Крім цього, посилання скаржника на порушення господарським судом норм процесуального права також не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься поштове повідомлення від 27.04.06 № 110143 (а.с. 13), яке свідчить про те, що ВАТ „Ударний” був повідомлений про час та місце судового засідання та мав можливість відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію позовної заяви.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем зроблено не було.
З огляду на викладене, судова колегія вважає твердження скаржника безпідставними, а судове рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а мотиви, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його скасування.
Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2006 року по справі № 26/161-06-3799 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Ударний” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк