АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-5604/2010 р.                                                Головуючий: 1 інстанції

Категорія: спадкові                                                        ОСОБА_1

                                                                       Доповідач: Даниленко В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року        м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Малінської С.М.,

Суддів: Даниленка В.М., Швецової Л.А.,

       при секретарі: Білицькій Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року позивачка ОСОБА_3 в особі свого уповноваженого представника звернулась до Зміївського районного суду Харківської області з вищезазначеним позовом, у якому вказувалось на те, що з 2004 року позивачка проживає в США, а з 04.11.2005 року є громадянкою цієї країни.

Її батьки розлучилися в 1976 році й проживали окремо.

Батько позивачки - ОСОБА_6 мешкав у с. Комсомольське Зміївського району Харківської області, де на праві приватної власності мав квартиру АДРЕСА_1.

Після розлучення батько позивачки створив нову родину, в зв’язку з чим зв’язок між ними мав велику періодичність, оскільки дзвонити на його домашній телефон позивачка не могла, а тому єдиним варіантом спілкування були дзвінки батька. За час перебування позивачки в США зв’язок батька з донькою обірвався, листи від останнього не надходили.

У лютому 2009 року, коли позивачка приїхала на Україну навістити свого батька, їй стало відомо, що батько помер ще 15 червня 2005 року, в зв’язку з чим відкрилася спадщина на належну тому квартиру АДРЕСА_2, яку успадкували його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що вона також є спадкоємцем першої черги, але пропустила строк для прийняття спадщини після свого батька з поважних причин, оскільки дізналася про його смерть тільки в лютому 2009 року по приїзді на Україну, позивачка просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після свого батька ОСОБА_6, померлого 15.06.2005 року.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підтримала заявлені вимоги й наполягала на їх задоволенні, посилаючись на обставини, наведені в позовній заяві.

Треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявлених позивачкою вимог не визнали, посилаючись на їх безпідставність.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 06 квітня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеного судового рішення як незаконного та ухвалення у справі нового рішення по суті заявлених вимог.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (смерті особи або оголошення її померлою).

Згідно ч. 1 ст. 1272 того ж Кодексу спадкоємець, який протягом зазначеного вище строку не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її.

Разом із тим, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. З ст. 1272 ЦК України).

При цьому законодавством не передбачено переліку причин, які в такому разі можуть визнаватися поважними, в зв’язку з чим вирішення вказаного питання й віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає конкретний цивільно-правовий спір.

Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як встановлено судом, у даному випадку предметом спадщини є майно, що залишилося після ОСОБА_6, померлого 15 червня 2005 року в с. Комсомольське Зміївського району Харківської області внаслідок атеросклеротичного і післяінфарктного кардіосклерозу (а.с. 37, 41, 106-108).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після свого батька, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачкою не було надано належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження поважності причин пропуску нею строку для прийняття спадщини, встановленого законом.

При цьому суд першої інстанції надав належну правову оцінку доводам позивачки в обґрунтування своїх позовних вимог стосовно того, що на час смерті батька вона перебувала за кордоном, а про його смерть дізналася лише в 2009 році, визнавши їх безпідставними, оскільки маючи реальну таку можливість, існуванням свого батька, який після перенесених у 1990 та 2001 роках двох інфарктів був хронічно хворою людиною, позивачка ОСОБА_3 на протязі декількох років взагалі не цікавилася і доля останнього її фактично не інтересувала.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, наведених в її обґрунтування, то ці доводи, в даному випадку, є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору, не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

       Головуючий:

       Судді: