Справа № 22-1779 Головуючий у 1 інстанції Білак С.В.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі: Личкатій В.В. "
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитрове Донецької області на рішення Димирівського міського суду Донецької області від 14 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрове Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрове Донецької області просить скасувати рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 14 грудня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дймитрове Донецької області на відшкодування моральної шкоди 19000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрове Донецької області посилається на те, що позивачем належним чином не надані докази, які б встановлювали чи підтверджували факт моральних страждань; при проходженні МСЕК потерпілому не було визначено факт спричинення моральної шкоди в установленому законом порядку, а висновок МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; стягнута судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки судом не враховано, що відповідачем нараховано і виплачено позивачу одноразова допомога, щомісячно сплачуються страхові виплати. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
Всудовому засіданні-апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
2
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 10 січня 1986 року по 26 серпня 2003 року працював на шахті „Центральна" ДП „Красноармійськвугілля". 4 жовтня 2001 року при виконанні трудових обов'язків позивача було втравмовано, в результаті чого він отримав травму - рана голови, закритий компресійний нескладний перелом тіла, ДХ1 хребта, гостра черепно-мозкова травма, забиття головного мозку, забиття, ссадини носа, лівої надбрівної дуги, про що був складений акт за формою Н-1 від 7 жовтня 2001 року.
Згідно висновку МСЕК від 26 червня 2002 року позивачу вперше було встановлено 60% втрати працездатності з повторним оглядом, які позивач проходив у 2003, 2004 роках. Висновком МСЕК від 28 липня 2006 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково з діагнозом: зросшийся компресійний перелом . тіла ДІЇ хребта з ст.8 правостороннім корешковим синдромом, розсіяною органічною мікро симптоматикою і вираженим детено-невротичним синдромом після забиття головного мозку; він визнаний інваліда третьої групи. У зв'язку з одержаною травмою позивачу в відшкодування шкоди були призначені страхові виплати, крім моральної шкоди.
У зв'язку з отриманням тяжкої травми він зазнав моральні страждання, оскільки втратив 50% професійної працездатності, став інвалідом третьої групи безстроково; позивач зазнав фізичних страждань, оскільки тривалий час знаходився на стаціонарному лікування в лікувальних закладах, його хвороба потребує постійного медикаментозного лікування, а одержана ним виробнича травма є причиною порушення його нормальних життєвих зв'язків, тому що вимагає від нього додаткових зусиль підтримувати своє втрачене на виробництві здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено -обов'язок відшкодувати застрахованим особа моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати: ~
Як вбачається з матеріалів справи 4 жовтня 2001 року при виконанні трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму. За висновком медичних органів йому встановлений діагноз: зросшийся кимпресійний перелом тіла ДІЇ хребта з ст.8 правостороннім корешковим синдромом, розсіяною органічною мікро симптоматикою і вираженим астено-невротичним синдромом після забиття головного мозку; він визнаний інвалідом третьої групи. 6 жовтня 2001 року складений акт розслідування нещасного випадку. Висновком МСЕК від 26 червня 2002 року позивачу вперше встановлено 60 % втрати професійної працездатності з подальшим переоглядом. Висновком МСЕК від 28 липня 2006 року позивачу у зв'язку із зазначеною травмою встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я у зв'язку з нещасним випадком за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності", оскільки страховий випадки, який
3
дає право позивачу на відшкодування моральної шкоди, виник у 2001 році в період дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і строк позовної давності на ці правовідносини не розповсюджується.
Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на користь позивача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер і тяжкість отриманого каліцтва, встановлення 60% втрати професійної працездатності, а також те, що він вимушений постійно лікуватися, звільнений у 2003 році за станом здоров'я, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя.
Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Димитрове Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на-2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.І п.1, 308 ч.І, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрове Донецької області відхилити.
Рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 14 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.