Справа №22-1925 Головуючий у 1 інстанції Дмитрієв П.О.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Шамрило Л.Г.
при секретарі: Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Торезі Донецької області, посилаючись на те, що протягом 22 років він працював у підземних умовах на підприємствах вугільної промисловості. Внаслідок роботи у шкідливих умовах отримав професійне захворювання - антракосілікатоз, що потягло стійку втрату професійної працездатності. Висновком МСЕК від 2 листопада 2005 року йому вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи.
Внаслідок одержання професійного захворювання і настання у нього стійкої втрати працездатності він відчуває фізичні і душевні страждання, оскільки вимушений постійно лікуватися; у нього постійні одишка, кашель, болі у грудях, що спричинює постійні незручності у житті; він погано спить, йому важко пересуватися на великі відстані, піднімати тяжесті, переносити фізичні навантаження; тим самим порушений його звичний спосіб життя, із-за чого він дратується; життєздатність його обмежена; він втратив високооплачувану роботу і тепер не може гідно утримувати сім'ю. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача 30000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 19 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі
Донецької області просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким відмовити
позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом не враховано, цю позивач був ознайомлений із шкідливими факторами праці і їх наслідками
2
проте продовжував працювати у таких умовах і користувався у зв'язку з цим пільгами та компенсаціями, тому відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або упоноважений ним орган, якщо порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, проте судом моральна шкода стягнута тільки з відділення виконавчої дирекції Фонду; висновок МСЕК, яким позивачу встановлена стійка втрата працездатності, є підставою для відшкодування матеріальної, а не моральної шкоди; позивачем не надано інших доказів моральних переживань чи страждань; при ухваленні рішення судом дана невірна оцінка глибині фізичних та душевних страждань позивача. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної_скарги, просив її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1970 року працював на підприємствах вугільної промисловості. Висновком МСЕК від 2 листопада 2005 року позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - антрако-сілікатоз інтерсціальна форма, легенева недостатність, бронхіт безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
Внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки він відчував і відчуває фізичні страждання, частково втратив працездатність безстроково, тобто хвороба має незворотні наслідки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним. Висновком медичних органів позивачу встановлений діагноз: антрако-сілікатоз, інтерсціальна форма, легенева недостатність, бронхіт. Висновком МСЕК від 2 листопада 2005 року позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих
доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме в розмірі 19000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням відповідачем щодо
3
Зібрані по справі докази свідчать про те, що у зв'язку із професійним захворюванням звичний уклад життя позивача значно не змінився, з роботи позивач звільнений у 2001 році за власним бажанням, тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1 у зв'язку із професійним захворюванням, характер захворювання, а також характер додаткових зусиль для організації життя, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 12 000 грн.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло у 2005 році, коли йому вперше висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 12 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.