Справа №22-1917 Головуючий у 1 інстанції Шеметова Н.Г.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі: Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Шахтарську Донецької області, посилаючись на те, що з 1983 року працював на вугільних підприємствах в якості прохідника; в результаті праці у важких неблагоприємних умовах отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу другого ступеню, синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок. Висновком МСЕК від 10 лютого 2006 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності, безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
Вважає, що ушкодженням здоров'я на виробництві йому спричинена моральна шкода, оскільки йому доводиться додавати додаткових зусиль для організації повсякденного життя; він постійно відчуває фізичні і моральні страждання, оскільки постійно відчуває біль в руках; не може виконувати навіть неважку фізичну роботу, не може допомагати по господарству, що дуже його пригнічує; із-за хвороби він не зміг продовжити працювати на підприємстві, вимушений був звільнитися за станом здоров'я; він не може спокійно спати вночі із-за болей в руках; постійно вимушений застосовувати обезболювальні препарати. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути 30 000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від- нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається-на-порушення судом норм-
матеріального та процесуального права і, зокрема, на те, що позивачем не доведений факт
2
спричинення йому моральної шкоди, оскільки не наданий висновок медичних органів про наявність факту заподіяння моральної шкоди та її характер, інших доказів спричинення моральної шкоди позивач не надав; при визначенні розміру моральної шкоди суд не врахував, що потерпілий за висновком МСЕК має лише обмеження виконувати роботу за своєю професією; висновок МСЕК, яким позивачу встановлена втрата працездатності є документом, який підтверджує виявлення професійного захворювання і не може служити доказом спричинення моральної шкоди; судом не враховано, що втрата працездатності позивачу встановлена у зв'язку з роботою на підприємстві, яке і повинно бути належним відповідачем по справі.. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди, а відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої сили. Відповідач посилався також на порушення судом норм процесуального-права, а саме на те, що пояснення позивача були прийняті судом безапеляційно, а запереченням відповідача не була дана належна оцінка.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1983 року перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості, більше 22 років працював на підземних роботах в умовах впливу несприятливих факторів, тривалих фізичних перевантажень та локальної вібрації, внаслідок чого отримав професійне захворювання -вібраційну хворобу другого ступеню - синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок. Висновком МСЕК від 10 лютого 2006 року позивачу вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності, третю групу інвалідності, безстроково.
Внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки він частково втратив працездатність безстроково, що викликає у нього переживання і розуміння того, що відновлення стану здоров'я неможливе, звільнений з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України, страждає захворюванням верхніх кінцівок, відчуває незручності у побуті, проживає у приватному секторі, але не може повноцінно виконувати домашню роботу; йому необхідно Додавати додаткових зусиль для організації свого життя, потрібно постійно проходити курси лікування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до вимог ст.309 ч.І п.4 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що згідно висновку МСЕК від 10 лютого 2006 року позивачеві вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40% у зв'язку з професійним захворюванням, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за нормами Закону України„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" .
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що згідно п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет Україна_на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 статті 1, підпункту „є" пункту 1 частини першої статті 21, частини 3 статті 28 та частини З статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
3
працездатності в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Проте судом першої інстанції ці заперечення відповідача не прийняті з тих мотивів, що норми Закону України„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди не скасовані, а лише призупинено їх дію. Проте при цьому судами не враховано, що призупинення дії закону так саме не дає підстав для його застосування.
Як вбачається з матеріалів справи, право на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у позивача виникло у 2006 році, коли висновком МСЕК від 10 лютого 2006 року йому вперше встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням, в той час коли норми зазначеного Закону в частині відшкодування такої шкоди на 2006 рік зупинено.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи судом неправильно застосовані норми матеріального права, а тому ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову на підставі п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний
-суд»-
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області задовольнити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2006 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді: