Справа№ 22ц-187/07                                                               Головуючий у 1 інстанції Кихтюк Р.М.

Категорія 26                                                                                                    Доповідач Киця СІ.

     УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 березня 2007 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Расевича СІ.

суддів Мудренко Л.І., Киці СІ.

при секретарі Гордійчук І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частину спадкового майна та стягнення грошової компенсації за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивач - ОСОБА_6,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник відповідача ОСОБА_7.

Колегія суддів

Встановила:

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2006 року, в якій просить змінити рішення суду та визнати за ним право власності на спадкове майно - 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, 1/12 частину квартири АДРЕСА_2, стягнути з відповідачів солідарно на його користь 1695, 81грн. компенсації від вартості спадкового майна - автомобіля ГАЗ 2752, 2003 року випуску. В решті рішення залишити без змін.

Зазначеним рішенням позов задоволено частково. Постановлено визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - 1/10 частину квартири АДРЕСА_1, 1/20 частину квартири АДРЕСА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 254грн.37коп. компенсації від вартості спадкового майна - автомобіля ГАЗ 2752, 2003 року, реєстраційний номерНОМЕР_1, належного ОСОБА_8. Стягнуто з відповідачів в користь позивача понесені ним судові витрати.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що він частково не погоджується з рішенням суду. Вважає, що воно рішення прийнято з порушенням норм матеріального й процесуального права, а тому є підстави для його скасування в частині визнання судом факту постійного проживання з ОСОБА_8 відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5   і

2 

поділу спадкового майна на п'ятьох спадкоємців та внесення змін в резолютивну частину рішення. Суду не надано доказів, які б підтверджували постійне проживання відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 з спадкодавцем. Суд порушив вимоги щодо повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи і вийшов за межі позовних вимог, так як він просив стягнути компенсацію з відповідачів солідарно, а суд стягнув частково з кожного з відповідачів. Вважає, що у суду буди підстави для часткового задоволення його позову, але у частці визнання за ним права власності на 1/3 частину спадкового майна.

Відповідачі подали заперечення на апеляційну скаргу, з вимогами скарги не погоджується і просять рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Йому на праві спільної сумісної власності належали квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2, автомобіль ГАЗ 2752, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позивач ОСОБА_1 подав своєчасно заяву в Першу Луцьку державну нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 Відповідачі з такими заявами в нотаріальну контору не звертались і не подавали заяви про відмову від прийняття спадщини. Суд прийшов до висновку, що всі відповідачі прийняли спадщину, оскільки проживали разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Судом також визначено, що спадкодавцю належали 1/4 частина квартири по АДРЕСА_2 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Спірний автомобіль є спільною власністю подружжя померлого ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_2, а тому спадкодавцю належала 1/2 його частина.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно з ч. З ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4, яка є дочкою спадкодавця та ОСОБА_5 - мати спадкодавця, відносяться до спадкоємців першої черги і це не оспорюється апелянтом. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 відповідно до ч.З ст. 1268 ЦК України.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не подавали заяви про відмову від прийняття спадщини, так як прийняли її шляхом фактичного постійного проживання з спадкодавцем ОСОБА_8 на час його смерті, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_7 даними в судовому засіданні. Та обставина, що відповідачі у відповідності до ст. 1297 ЦК України не звернулись до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, не свідчить про неприйняття спадщини.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не проживали з спадкодавцем, так як не були зареєстровані разом з ним в одному помешкані, не заслуговують на увагу. Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Суд не вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідачів в користь позивача грошову компенсацію в частковому відношенні, а не солідарно, оскільки це відповідає вимогам закону.

З

Факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями - відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2, та їхнє право на спадкове майно позивачем не оспорюється.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив коло спадкоємців ОСОБА_8, в яке входять і відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та визнав за позивачем право власності на частину спадкового майна.

Оскаржуване рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені у ньому висновки грунтуються на обставинах справи і підстав для його зміни немає.

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.