Справа № 22-1404-2006 р. Головуючий у 1 інстанції- Папоян В.В.
Категорія 21 Доповідач- Рецебуринський Ю.Й.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2007 р. Апеляційний суд Донецької області
в складі: головуючого - судді Бугрім Л.М.
суддів: Зінов'євої А.Г., Рецебуринського Ю.Й.
при секретарі- Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області
на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 6 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2006 р. ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до відповідача. В позові вказував, що працював на вугільному підприємстві, де 21.07.2004 р. з ним стався нещасний випадок і він отримав відкритий перелом обох кісток лівої голені. Висновком МСЕК від 14.12.2005 р. йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% та 3-я група інвалідності. У зв'язку з цим йому були завдані моральні переживання, виникла необхідність зміни звичного образу життя. На підставі цього просив стягнути з відповідача на свою користь в відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.
Рішенням Селидівського районного суду від 6 грудня 2006 року позов задоволено частково, на користь позивача з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
При цьому відповідач посилається на те, що судом при винесені рішення порушені норми матеріального та процесуального права. На думку апелянта, позивач не має права на відшкодування моральної шкоди з наступних підстав. Фондом проводяться виплати, які компенсують позивачу шкоду, завдану здоров'ю. Судом не встановлений факт заподіяння моральної шкоди, тому рішення суду про наявність у потерпілого моральних страждань є необгрунтованим. Такий факт можливо довести лише на підставі відповідної довідки МСЕК. Встановлення втрати працездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, не може свідчити про наявність моральної шкоди. Окрім того, відповідно до ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію статей Закону України „Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що регулюють відшкодування моральної шкоди. :
Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду
справи, не з'явився.
2
Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з'явився,
просить справу розглядати без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення змінити з наступних підстав.
Згідно зі ст.309 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами).
Згідно з п. п. "є" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. З ст. 28 цього Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Судом першої інстанції по справі встановлено, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості позивач отримав професійні захворювання, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 24.07.2004 року.
Висновком МСЕК від 14.12.2005 року йому встановлена втрата професійної працездатності 40 % у зв'язку з травмою на виробництві та 3-я група інвалідності.
Тобто, суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок травми на виробництві заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Даний висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та рішенню Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі №1-9/2004 згідно з яким, положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпшим професійної працездатності.
Доводи апелянта про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоді не ґрунтуються на законі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена втрата професійної працездатності, в зв'язку з чим суд обгрунтовано, виходив з положень ст. 21 та ст. 28 Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання та стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
У той же час, суд визначив розмір моральної шкоди в сумі 16 000 грн. При цьому, колегія суддів вважає, що місцевий суд не в повній мірі урахував ступінь втрати професійної працездатності, принципи розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з наявного відсотку втрати професійної працездатності та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає необхідним змінити розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції до 10 тис. грн. Позивач отримав виробничу травму, яка потягли за собою суттєві зміни в образі життя, необхідність пристосовуватись до нових, негативних обставин, неможливість вести звичне життя.
При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм-процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Керуючись ст. 304, 307 ч. 1 п.З, 309, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
3
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду від 6 грудня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.