Справа № 22ц-2170     Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.

Категорія     Доповідач У II інстанції Касьяненко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2 вересня   2008   року   колегія суддів судової  палати   в цивільних справах   Апеляційного   суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Тракало В.В.

Суддів: Касьяненко Л.І., Поліщука М.А. При секретарі: Рудзінській А.С.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво- Святошинського райсуду від 1.04.2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-я особа: Ходосіївська сільрада про визнання права власності на У2 частину недобудованого будинку та поділ його в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою,-

Встановила:

У жовтні 2007 року позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача в якому просила визнати за нею право власності на Уг частину недобудованого будинку та поділ його в натурі, розташованого по АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 1986 року , за час перебування в шлюбі разом з відповідачем за спільні кошти побудували спірний будинок, відсоток готовності якого складає 80 % . Після розлучення у 2004 році у них з відповідачем склалися неприязні стосунки , останній не бажає спільно добудувати будинок та розділити його в рівних частках , всіляко перешкоджає в користуванні ним. Заявлені вимоги підтримала в судовому засіданні та просила задовольнити .

Рішенням    Києво- Святошинського райсуду від  1.04.2008 року  позов    ОСОБА_3 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, а справу направити  на новий розгляд, посилаючись на його незаконність.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1986 року по 2004 рік та за час перебування шлюбі за спільні кошти побудували будинок АДРЕСА_1, незакінчений будівництвом. Рішенням Ходосіївської сільради від 1.08.2005 року відповідачу була надана у власність земельна ділянка для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,11 га.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та проводячи поділ будинку по варіанту. запропонованому експертом , суд не з"ясував чи можливі інші варіанти розподілу будинку відповідно до ідеальних часток. З висновком експерта щодо доцільності запропонованого ним варіанту погодитись не можна , оскільки питання щодо доцільності обрання того чи іншого варіанту з урахуванням побажань сторін є компетенцією суду. Експерт не зазначив про неможливість інших варіантів поділу будинку , із запропонованим варіантом ОСОБА_2 не погоджується. До того ж суд належним чином не з"ясував ступінь готовності будинку , оскільки в матеріалах справи є дві суперечливі довідки.

Крім того визнаючи порядок користування земельною ділянкою між сторонами суд не врахував, що згідно ст.ст. 22,23 ЗК України право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі / на місцевості/ і одержання документа що посвідчує це право. Проте в матеріалах справи відсутній акт відведення земельної ділянки в натурі.

Згідно чинного законодавства між співвласниками будинку визначається порядок користування лише земельною ділянкою , яка надана для будівництва та обслуговування цього будинку .Але земельна ділянка для обслуговування будинку та для ведення особистого селянського господарства , надані відповідачу не розмежовані.

До того ж згідно висновку судово- технічної експертизи суд визначив порядок користування земельною ділянкою між сторонами виходячи із фактичного користування не взявши до уваги, що земельна ділянка у фактичному користуванні значно більша ніж надавалась сторонам.

Відповідно до Постанови Верховної ради України від 13.03.1992 року „ про прискорення земельної реформи та приватизацію землі", Декрету Кабміну України від 26.12.1992 року № 15-92 і порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України земельні ділянки, надані громадянам для ведення особистого підсобного господарства. будівництва й обслуговування жилого будинку та господарських будівель / присадибна ділянка/, садівництва, індивідуального гаражного і дачного будівництва, безоплатно передаються їм у приватну власність у передбачених ст.ст. 56,57,67 ЗК України розмірах відповідними радами        за місцем розташування цих ділянок.

Встановлення меж земельних ділянок , що передаються у приватну власність, у натурі / на місцевості7 виконують землевпорядні організації на замовлення рад, після чого громадяни одержують державний акт на право власності на землю.

Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності даних про розміри ділянок, переданих у власність , із фактичними розмірами, то остаточний розмір такої ділянки визначається місцевою радою.

Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності даних про розміри ділянок, переданих у власність , із фактичними розмірами, то остаточний розмір такої ділянки визначається місцевою радою.

Проте суд цих вимог не врахував та не залучив у якості співвідповідача Ходосіївську сільраду , до компетенції якої згідно до ст. 158 ЗК України входять питання про визначення меж земельної ділянки та її розмірів з врахуванням розбіжностей при фактичному користуванні, чим порушив вимоги ст. 311 ЦПК України.

За таких обставин , коли суд порушив норми процесуального та матеріального права . рішення не може залишатися без змін і відповідно до ст.3П ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду І інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш повно з"ясувати обставини справи, права та обов"язки сторін, перевірити обгрунтованість доводів та заперечень сторін, зібраним доказам дати належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307,311,315 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Києво-Святошинського райсуду від 1.04.2008 року скасувати , справу передати на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.