АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2703/2008 р.     Головуючий у 1-й інстанції: Дзярук М.П.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 липня 2008 р.     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Кочеткової І.В.

суддів:     Кримської О.М., Гончара М.С.

при секретарі     Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи - приватний нотаріус Непечій Юрій Андрійович, Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5, треті особи - приватний нотаріус Непечій Ю.А., Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту.

В позові зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, яка була рідною сестрою ОСОБА_3, ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, а також право на вклад у банку. 05.07.1994 року ОСОБА_7 склала заповіт на користь племінника ОСОБА_2. Після смерті ОСОБА_7 , родичам стало відомо про існування іншого заповіту від 21.12.2004 року, складеного на користь ОСОБА_5.

Вважають, що зазначений заповіт є недійсним, оскільки ОСОБА_7 була тяжко хвора, в результаті чого не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту. Посилаючись на ці обставини, просили суд визнати заповіт складений 21.12.2004 року ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 недійсним.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що 05 липня 1994 року ОСОБА_7 склала заповіт на свого племінника - ОСОБА_2, який було посвідчено нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори.

21 грудня 2004 року ОСОБА_7 склала новий заповіт на користь ОСОБА_5, яка її доглядала. Даний заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Непечієм Ю.А.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла та спадкоємцями за законом на день смерті були : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - рідні сестри померлої. Спадкове майно складалось : із квартири АДРЕСА_2 та вкладів на рахунках у відділенні Ощадбанку.

Із заявами про прийняття спадщини звернулись : ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилались на те, що ОСОБА_7 на час складання заповіту на користь ОСОБА_5, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Проте, у висновках судово - психіатричної експертизи від 10.01.2008 року
зазначено, що у зв'язку з відсутністю в медичній документації опису психічного стану
ОСОБА_7, винести рішення про те, чи могла вона розуміти значення своїх дій та
керувати ними на момент підписання заповіту 21.12.2004 року не є можливим.    

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши повно та всебічно обставини справи, дійшов до правильного висновку щодо відсутності безперечних доказів щодо психічного стану ОСОБА_7, які б свідчили про те, що вона на час складання 21.12.2004 року заповіту не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними.

При цьому районний суд навів у рішенні відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.

Посилання апелянтів на те, що суд першої інстанції не витребував докази по справі, а саме - довідку з КУ «Обласна психіатрична лікарня» про те, чи знаходилась ОСОБА_7 на обліку та лікуванні в даній установі, є безпідставними , оскільки відповідно до положень ст.. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.

Позивачі даних вимог процесуального закону не дотримались.

Доводи, на які ОСОБА_3 посилається в апеляційній скарзі не є підставою для направлення справи на новий розгляд , а інші доводи скарги не спростовують законність судового рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь - кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду , якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

З матеріалів справи вбачається, що судом на адресу позивача ОСОБА_2 була направлена телеграма зі змістом, який повинна містить судова повістка про виклик до суду, відповідно до ст.. 75 ЦПК України .

Дана телеграма була вручена, згідно вимог ст.. 76 ЦПК України , про що є відповідне повідомлення відділення зв'язку.

Отже, посилання ОСОБА_2 на те, що він отримав повістку лише 21 травня 2008 року, не відповідає фактичним обставинам справи.

До того ж, в матеріалах справи на аркуші справи 255 є телеграма, направлена на адресу суду від імені ОСОБА_2 , де дата відправлення її зазначена 19 травня 2008 року , що підтверджує обізнаність ОСОБА_2 заздалегідь про час і місце судового засідання.

Крім того, ОСОБА_2 звертаючись до суду з клопотанням про відкладення справи, не вказав причину, яка є підставою для відкладення судового засідання, а тому суд першої інстанції керуючись процесуальним законом правомірно визнав причину неявки ОСОБА_2 в судове засідання , призначене на 23 травня 2008 року, неповажною та постановив ухвалу про розгляд справи у його відсутності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм як матеріального так і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують його законність, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, --

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2008 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.