Справа № 22ц-5872/2008 р.
Головуючий у 1-ій інстанції Грищенко В.М.
Категорія 57 суддя
Доповідач суддя Повєткін В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
Суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
При секретарі: Чергенець С.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від Об червня 2008 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про надання дозволу для виїзду дитини за кордон, -
Встановив :
У березні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України, посилаючись на ненадання відповідачем згоди на виїзд їх сина до її родичів до Російської Федерації (а.с.2-3).
Рішенням Індустріального районного суду ОСОБА_2 від 06 червня 2008 року ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовлено (а.с.28).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, оскільки зазначені у рішенні суду мотиви про наявність у неї батьків у м.Бєлгороді не є підставою для відмови у наданні дозволу на виїзд дитини неповнолітнього віку за межі України, в той час як їй тяжко матеріально, оскільки відповідач декілька років не платить аліментів, а тому вона має намір на деякий час поїхати до своїх родичів і оздоровити дітей, а також відпочити сама (а.с.32-33).
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що позивачка та її неповнолітній син ОСОБА_6 є уроженцями м.Белгород, де проживають батьки позивачки, вік неповнолітнього ОСОБА_5 передбачає необхідність йти до школи, відповідач не позбавлений батьківських прав та права на ненадання дозволу на виїзд неповнолітнього сина за межі України.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає обмеження на виїзд з України з міркувань безпеки громадян.
Тому відповідно до «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженими постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 з наступними змінами та доповненнями, у згоді на виїзд за межі України повинні бути зазначені держава прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Як вбачається зі справи, в позовній заяві позивачка посилалась на намір поїхати з дітьми до своїх батьків до Російської Федерації, але при цьому не вказала часу перебування неповнолітньої дитини за межами України.
За таких обставин у суда першої інстанції відсутні підстави для задоволення позову про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України.
Тому, погоджуючись з доводами позивачки про те, що вказані у рішенні суду мотиви відмови у позові про наявність у позивачки батьків у м.Бєлгороді не є підставою для відмови у наданні дозволу на виїзд дитини неповнолітнього віку за межі України, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, оскільки позивачка належним чином не обгрунтувала свої позовні вимоги в частині терміну виїзду неповнолітньої дитини за межі України.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду ОСОБА_2 від 06 червня 2008 року - залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.