справа № 22ц-1113/2009рік головуючий у 1 інстанції – Костів О.З.
категорія – інші справи позовного провадження (57) доповідач – Гірський Б.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.
при секретарі - Жовняревич Т.М.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 серпня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.08.2009 року позов задоволено частково.
"Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 60055 грн. 96 коп. безпідставно отриманих коштів; 600 грн. 55 коп. сплаченого судового збору; 30 грн. сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді; 1000 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнуто 61686 грн. 50 коп.
В задоволенні решти вимог відмовлено".
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні пред’явленого ОСОБА_2 позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального права.
Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечили та вказали, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи наведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в січні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих ним коштів.
Позивачка посилалася на те, в квітні 2007 року між нею і бувшим чоловіком ОСОБА_1 була досягнута домовленість щодо розпорядження спільно нажитим майном, зокрема квартирою по АДРЕСА_1 що була зареєстрована за нею на праві власності та предметами домашньої обстановки і вжитку.
Згідно даної домовленості вона передала ОСОБА_1 гроші в сумі 45270 грн., що було еквівалентно 9000 доларам США, а останній відмовився від претензій на дану квартиру, а також на відшкодування витрат з ремонту даної квартири та її благоустрою.
Оскільки ОСОБА_1 досягнутої домовленості не дотримався і в лютому 2008 року звернувся з позовом до суду про визнання за ним права власності на Ѕ частину спільно нажитої квартири, який судом було задоволено, тому просила стягнути з нього безпідставно одержані ним кошти в сумі 45270 грн., які він в добровільному порядку повертати відмовляється.
Також просила стягнути дану суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення повернення безпідставно отриманих коштів, а також три проценти річних від простроченої суми.
Суд першої інстанції задовольняючи вимоги ОСОБА_2 виходив з того, що отримані ОСОБА_1 кошти в сумі 45270 грн. на виконання угоди про поділ спільно нажитого майна є ним безпідставно набутими і підлягають поверненню.
Такий висновок суду є обґрунтованим.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в вересні 2006 року шлюб між сторонами розірвано.
В квітні 2007 року між бувшим подружжям була досягнута згода про поділ спільно нажитого майна – квартири по АДРЕСА_1 що була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 та предметів домашньої обстановки і вжитку.
На виконання даної угоди ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 гроші в сумі 45270 грн., що було еквівалентно 9000 доларам США, а останній відмовився від претензій на дану квартиру, а також від відшкодування витрат з ремонту даної квартири та її благоустрою.
Дана угода була оформлена у простій письмовій формі, що суперечить вимогам ст. 69 СК України, яка передбачає обов’язкове нотаріальне посвідчення укладених за взаємною згодою подружжям угод з приводу поділу спільного сумісного нерухомого майна.
Оскільки дана угода є нікчемною, тому ОСОБА_1 зобов’язаний повернути ОСОБА_2 отримане в рахунок вказаної угоди, а також і понести відповідальність за несвоєчасне повернення вищевказаних сум.
Крім того, про існування домовленостей між подружжям і їх нікчемність свідчить також і те, що в лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання за ним права власності на Ѕ частини квартири по АДРЕСА_1, як спільно нажитого з ОСОБА_2 майна і рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.10.2008 року його вимоги задоволено.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що отримані від ОСОБА_2 кошти в сумі 45270 грн. є частковою компенсацією належної йому частки в квартирі, але їх розмір є занадто малим, тому угода між ними не може вважатися укладеною, оскільки порушуються його права.
За вказаних обставин має місце отримання ОСОБА_1 грошей в сумі 45270 грн. на виконання угоди з бувшою дружиною ОСОБА_2 про поділ квартири, яка відповідно до закону не може бути визначена, як укладена, тому дані кошти є безпідставно ним набуті і підлягають поверненню позивачці.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308 , 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.08.2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: