АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Колоса С.С. Сороки Л.А.,
При секретарі: Кирилюк Л.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «ОСОБА_3», за участю третьої особи на стороні відповідача-малого підприємства «Зустріч» про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 22 липня 2008 року, ухвалене по даній справі, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом до селянського фермерського господарства (СФГ) «ОСОБА_3».
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 25 квітня 2003 року між позивачем та СФГ «ОСОБА_3» був укладений договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-21093. За умовами цього договору позивач зобов’язався передати відповідачу у власність автомобіль, а той в свою чергу зобов’язувався сплатити 37500грн.
Він взяті на себе зобов’язання виконав, передавши відповідачу автомобіль. Відповідач від виконання своїх зобов’язань ухиляється, в зв’язку з цим він просив стягнути 37500 грн. - вартості автомобіля, 3% річних в розмірі 3375 грн.
Справа була предметом не одноразових судових розглядів. В ході повторного розгляду справи судом першої інстанції, позивач вимоги змінив і просив стягнути з відповідача 73687 грн.50 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 5062 грн.50 коп. 3% річних.
Рішенням суду першої інстанції від 22 липня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено, але з таким рішенням не погодився ОСОБА_1 і оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі він просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а також при вирішенні справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Скаржник вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції мав керуватись положеннями ч. 1 ст. 128 ЦК України в редакції 1963 року за якою набувач набуває право власності на майно за договором з моменту передачі майна. Тобто відповідач набув права власності на автомобіль з моменту передачі йому.
В апеляційній скарзі вказується також на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки сторони не оспорювали факту укладення договору купівлі продажу автомобіля і ця обставина, виходячи із положень ст. 61 ЦПК України, не підлягала доказуванню.
Дана апеляційна скарга була предметом розгляду апеляційного суду, який ухвалив 16 вересня 2008 року нове рішення, скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнив частково вимоги ОСОБА_1
Однак рішення апеляційного суду 4 листопада 2009 року було скасовано в касаційному порядку і справа направлена на новий апеляційний розгляд за тією ж апеляційною скаргою.
Повторно розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши з цього приводу доповідача, ОСОБА_1, ОСОБА_2, його представника, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність оскаржуваного рішення, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги суперечать фактичним обставинам справи і ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.
За встановлених по справі обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку при вирішенні справи.
Ст.86 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, визначала зміст права власності як володіння, користування і розпорядження майном.
Станом на 25 квітня 2003 року, тобто на момент укладення договору ОСОБА_1 сам не набув права власності на спірний автомобіль в контексті цієї ж ст. 86 ЦК України, оскільки відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів від 7 вересня 1998 року передбачена державна реєстрація автомобілів. П. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів не допускає відчуження та передачу транспортних засобів не зареєстрованих в ДАІ. Отже до моменту реєстрації автомобіля, а саме до 30 квітня 2003 року, ОСОБА_1 фактично являвся лише його володільцем без права розпорядження та користування ним і тому не мав права на відчуження автомобіля.
Окрім цього, по справі встановлено, що договір укладався між позивачем та СФГ «ОСОБА_3». За наслідками його укладення автомобіль на СФГ «ОСОБА_3» в органах ДАІ не реєструвався. Згідно даних Гайсинського МРЕВ на момент розгляду справи судом першої інстанції автомобіль ВАЗ- 21093, 2003 року випуску залишався зареєстрованим за позивачем (т.1 а.с.56). Більш того ОСОБА_1, як власник автомобіля, 30 квітня 2003 року розпорядився ним, передавши фізичній особі ОСОБА_3 право управління ним.
За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.307, 312, 313,314 315 ЦПК України, колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 22 липня 2008 року, ухвалене по справі позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «ОСОБА_3», за участю третьої особи на стороні відповідача-малого підприємства «Зустріч» про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді:
З оригіналом вірно: