ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1424/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Оборотової О.Ю.,

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

Розглянувши матеріали справи №916/1424/18;

за позовом: Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

до відповідачів: Ширяївської центральної районної лікарні та Приватного підприємства «ГСП»;

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Ширяївської районної ради;

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку;

за участю представників:

від прокуратури: Озерова О.Д., посвідчення № 035121, дата видачі: 13.08.2015;

від позивача: Піндюр Т.С., довіреність № 31-15-0.62-21/62-18, дата видачі : 14.05.2018;

від відповідача (Ширяївської центральної районної лікарні): не з'явився;

від відповідача (Приватного підприємства «ГСП»): не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Ширяївської центральної районної лікарні та Приватного підприємства «ГСП» про визнання недійсним договору на сумісну діяльність від 26.09.2013р. та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір від 26.09.2013р. на сумісну діяльність, укладений між Ширяївською центральною районною лікарнею та Приватним підприємством «ГСП», на думку прокуратури, є удаваним та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який в свою чергу, суперечить положенням чинних нормативно-правових актів, повернення земельної ділянки є похідною вимогою, яка полягає у поверненні земельної ділянки у зв'язку припиненням правових підстав для продовження правовідносин, що пов'язані з використанням земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2018р. позовну заяву Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1424/18 за правилами загального позовного провадження.

03.08.2018р. від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення по справі відповідно до яких позивач підтримує правову позицію прокуратури, та вважає договір про сумісну діяльність від 26.09.2013р. вдаваним правочином.

Судове засідання по справі № 916/1424/18, призначене на 08 серпня 2018 р. о 14:00, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Оборотової О.Ю. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2018р. підготовче засідання призначено на 23 серпня 2018 р. о 11 год. 20 хв. Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Ширяївську районну раду.

08.08.2018р. від Приватного підприємства «ГСП» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими, та не вбачає правових підстав для визнання спірного договору недійсним, також в обґрунтування правової позиції, відповідач, крім іншого, посилався на відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

08.08.2018р. від Ширяївської центральної районної лікарні надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими, та не вбачає правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

23.08.2018р. від Приватного підприємства «ГСП» до господарського суду Одеської області надійшли письмові заперечення на пояснення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.08.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1424/18; призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2018р.

Відповідачі та третя особа не забезпечили явку своїх повноважних представників до судового засідання, яке призначено на 28.08.2018р. про причини неявки суд не повідомили. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за юридичною адресою (є загальнодоступною та міститься у вільному доступі в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Крім цього, суд звертає увагу, що поштову кореспонденцію учасники справи отримують, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, даний спір судом вирішено по суті заявлених вимог за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників справи присутніх у судових засіданнях, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступні обставини справи.

У постійному користуванні Ширяївської центральної районної лікарні (надалі - Ширяївська ЦРЛ) на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ОД №000311, виданого на підставі рішення Ширяївської районної ради народних депутатів від 18.05.2000 №125-ХХІІІ (а.с.74-75), перебуває земельна ділянка площею 150.00 га, яка розташована на території Вікторівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, яка надана Ширяївській ЦРЛ для ведення підсобного сільського господарства.

26.09.2013 року, між Ширяївською центральною районною лікарнею та Приватним підприємством «ГСП» (надалі - ПП «ГСП»), укладено договір на сумісну діяльність. (а.с.24-25)

Згідно з п. 1.1 договору на сумісну діяльність, Ширяївська центральна районна лікарня надає, а Приватне підприємство «ГСП» приймає земельну ділянку площею 150 га, в тому числі ріллі 150 га, належну Ширяївській ЦРЛ на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серії І-ОД №000311 та зареєстрованого в Книзі за номером 38, для здійснення сумісної діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору на сумісну діяльність, Приватне підприємство «ГСП» вносить на розрахунковий рахунок або в касу лікарні кошти у розмірі 57300 грн. (п'ятдесят сім тисяч триста грн.), як частину доходу від сумісної діяльності. Не пізніше 15 липня вноситься 27300 грн. (двадцять сім тисяч триста грн.) та по закінченню збору урожаю не пізніше 25 листопада остаточну суму - 30000 грн. (тридцять тисяч грн.)

Пунктом 3.5 договору на сумісну діяльність, передбачено, що керівництво сумісною діяльністю та облік результатів цієї діяльності покладаються на Приватне підприємство «ГСП».

Пункт 5.1 договору на сумісну діяльність передбачає, що договір набуває сили з моменту закінчення збору урожаю 2013р. Приватним сільськогосподарським підприємством «СВІТАНОК» і діє до 31 грудня 2023 року.

Листом № 10/01-25/3699 від 03.11.2015р. Ширяївська районна державна адміністрація надала рекомендацію внести зміни до даного договору та збільшити сплату частини доходу від сумісної діяльності.

12.05.2016р. між відповідачами підписано додаткову угоди №1 до договору на сумісну діяльність від 26.09.2013р. (а.с.26), відповідно до якої, збільшено частину доходу від спільної діяльності до 150 000 грн.

Як стверджує прокурор, умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є договором оренди землі, укладення якого регулюється Законом України «Про оренду землі» та Земельним кодексом України. ПП «ГСП» фактично користується та володіє, експлуатує земельну ділянку за рахунок власної техніки, обладнання, інвентарю, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвих матеріалів, мінеральних добрив, засобів рослин, відповідних спеціалістів, працівників та сплачує плату за її експлуатацію та користування Ширяївської центральної районної лікарні. Тобто, фактичний об'єкт договору - земельні ділянки передано у строкове платне користування.

Дані обставини, власне і стали підставою для звернення Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області до господарського суду Одеської області з позовом до Ширяївської центральної районної лікарні та Приватного підприємства «ГСП» про визнання недійсним договору на сумісну діяльність від 26.09.2013р. та зобов'язання повернути земельну ділянку з метою захисту порушених прав та охоронюваних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, необхідно надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Приймаючи до уваги, що представник Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області стверджує, що спірний договір є прихованим договором оренди, який суперечить чинному законодавству та вимагає повернення земельної ділянки, перш за все варто здійснити аналіз положень договору на сумісну діяльність від 26.09.2013р. в контексті правових норм, що регулюють правовідносини з оренди землі.

За приписами ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України від 07.09.2016р. у справі №6-1026цс16: «Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.»

Отже, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заінтересована сторона має довести:

1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним;

2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин;

3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином;

4) удаваний правочин суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦКУ встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Приймаючи до уваги, що основним завданнями Ширяївської ЦРЛ відповідно до п.2.2. Статуту є лікувальна робота по наданню невідкладної і планової медичної допомоги населенню району, профілактична робота серед дорослого та дитячого населення; охоплення щорічною диспансеризацією жителів району, лікарня не володіє достатніми технічними, фінансовими, трудовими та іншими ресурсами для здійснення самостійного обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 150 га, саме тому 26.09.2013р., між Ширяївською ЦРЛ та ПП «ГСП» було укладено договір на сумісну діяльність. Спільною метою наведеного договору є вирощування сільськогосподарських культур.

В контексті спірних правовідносин, варто більш детально проаналізувати правову природу спірного договору на сумісну діяльність від 26.09.2013р. та зіставити її з правовою позицію прокуратури.

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Обґрунтовуючи свою правову позицію прокурор стверджує, що договір на сумісну діяльність від 26.09.2013р. є удаваним правочином, оскільки у ньому відсутні умови, притаманні договору про спільну діяльність, а саме: не підтверджується наявність спільної мети сторін на спільний обробіток земельної ділянки, об'єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результату співпраці, внаслідок якого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що підлягає розподілу відповідно до умов договору, розмір його та пропорційні частки, право спільної власності на плоди, продукцію, доходи від спільної діяльності.

На думку прокуратури, в даному випадку Ширяївська ЦРЛ передала майно (земельну ділянку) контрагенту та поклала на нього обов'язок вносити плату за його користування.

Однак, суд не може погодитись з правовою позицію прокуратури, оскільки:

По-перше, об'єднання вкладів учасників спільної діяльності є обов'язковим лише для простого товариства, що визначено ст.1132 ЦК України, тоді як відповідно до ч.2 ст.1130 ЦК України спільна діяльність може здійснюватися і без об'єднання вкладів учасників.

По-друге, за умовами договору на сумісну діяльність Ширіївська ЦРЛ саме надає, а не передає земельну ділянку площею 150 га для здійснення сумісної діяльності. Досягнення мети спільної діяльності, визначеної в п.3.1. договору на сумісну діяльність, а саме, вирощування сільськогосподарських культур може відбуватися лише з використанням земельної ділянки.

Крім цього, суд звертає увагу, що спірний договір не обмежує право сторін в рівній мірі брати участь у використанні земельної ділянки для досягнення мети договору. Дане положення повністю суперечить правовій природі договору оренди, оскільки орендодавець взагалі не бере участі у користуванні об'єктом оренди, а лише отримує орендну плату.

По-третє, об'єднання вкладів полягає в тому, що умовами договору сторони погодили, що для здійснення сумісної діяльності Ширяївська ЦРЛ надає в експлуатацію трактор Т-150 для обробітку земельної ділянки, а ПП «ГСП» надає матеріальні та трудові ресурси, необхідні для досягнення спільної мети (п.3.1 договору від 26.09.2013р.).

По-четверте, сторони домовилися, що незалежно від результатів ведення діяльності з вирощування сільськогосподарських культур Ширяївська ЦРЛ має право отримати частину доходу в сумі 150 000 грн. (згідно Додаткової угоди №1). Така умова про визначення частини доході в твердій сумі не суперечить законодавству, оскільки, відповідно до ч.2 ст.1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність визначаються за домовленістю сторін.

Суд зазначає, що твердження прокурора про те, що оскільки суми, визначені договором на сумісну діяльність, не мають прив'язки до врожаю та не залежать від виконаної роботи, є орендною платою - безпідставні.

Законодавство України не містить імперативних норм, які зобов'язують сторони договору про спільну діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції здійснювати розрахунки між собою з врахуванням врожаю чи інших обставин. встановлювати розмір, порядок та строки здійснення платежів.

Суд звертає увагу, що умова спірного договору, якою сторони визначили фіксовану суму частки доходу від сумісної діяльності не суперечить чинному законодавству, а навпаки, забезпечує можливість Ширяївській ЦРЛ у відповідності до вимог Статуту планувати надходження від госпрозрахункової діяльності та визначати перспективи розвитку, планувати витрат з метою забезпечення діяльності лікувального закладу.

Визначена в спірному договорі форма розрахунків в процесі спільної діяльності гарантує інтереси лікарні та захищає від можливої недобросовісної поведінки іншого контрагента при визначені частки доходу.

Крім цього, суд звертає увагу, що сума в розмірі 150 000 грн. є саме частиною доходу від спільної діяльності, що суперечить умовам договору оренду, відповідно до яких орендодавець у будь-якому випадку, незалежно від наслідків діяльності контрагента має право на отримання орендної плати. В даному випадку, у разі, якщо дохід від спільної діяльності є меншим ніж 150 000 грн. Ширяївська ЦРЛ не зможе розраховувати на всю суму, оскільки ключовим у спірних правовідносинах є саме спільна діяльність та розподіл її результату.

Дані обставини, підтверджують можливість реалізації мети договору про спільну діяльність, зміст якого відповідає вимогам ЦК України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачає виконання вимоги щодо дійсності правочину, передбаченої ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Суд звертає увагу, що у своєму позові прокурор, за допомогою належних та допустимих доказів не довів фактів та обставин, які належить довести відповідно до вимог ГПК України, а тому правова позиція прокуратури є необґрунтованою.

Зокрема, прокурором не доведено наявності у сторін спірного договору мети встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а також настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені договором.

Також варто зазначити, що відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі в т.ч. є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використанняземельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частинию

Частиною 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Як вбачається зі змісту договору на сумісну діяльність, він не містить усіх перелічених істотних умов договору оренди землі. Крім того, прокурором навіть не підтверджено факт передачі самого об'єкта, оскільки відсутній акт приймання-передачі земельної ділянки між відповідачами. Крім цього, в контексті спірних правовідносин передача не відбувається, оскільки лікарня лише надає земельну ділянку з метою отримання частки прибутку від результату спільної діяльності.

Отже, сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договорів про спільну діяльність.

Крім цього, господарський суд Одеської області зазначає, що навіть якщо припустити, що, спірний договір є удаваним, необхідно встановити факт невідповідності його вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Суд акцентує увагу, що листом № 10/01-25/3699 від 03.11.2015р. (а.с.115) Ширяївська районна державна адміністрація, проаналізувавши договір на сумісну діяльність від 26.09.2013р. надала рекомендацію внести зміни до спірного договору та збільшити сплату частини доходу від сумісної діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення, в т.ч. питань соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та дітей.

Згідно ст.16 названого Закону місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за: збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі; використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Враховуючи викладене, на виконання листа Ширяївської РДА № 10/01-25/3699 від 03.11.2015р. адміністрація Ширяївської ЦРЛ запропонувала ПП «ГСП» внести зміни в договір про сумісну діяльність. Результатом домовленості сторін договору стало підписання Додаткової угоди №1 від 12.05.2016р. до Договору на сумісну діяльність від 26.09.2013р.

Наведене свідчить про те, що і орган місцевого самоврядування - Ширяївська районна рада, і орган державної влади - Ширяївська РДА, погоджували умови договору на сумісну діяльність та здійснювали контроль за його виконанням.

Згідно п. 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року N 6 зазначено наступне: «Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.»

Крім цього, господарський суд Одеської області зазначає, що навіть якщо припустити, що, спірний договір є недійсним, необхідно встановити факт порушення прав або охоронюваних законом інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Відповідно до постанови ВГСУ від 25 липня 2017 року по справі № 926/4047/16: «При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст.15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки у залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».

Господарський суд підтримує правову позицію Приватного підприємства «ГСП», яка викладена у відзиві на позовну заяву (а.с.104-107), оскільки за допомогою належних та допустимих доказів позивачем не доведено, як саме порушено цивільне право особи, за захистом якого прокурор звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, та яким чином права або охоронювані законом інтереси позивача будуть поновлені в результаті задоволення позовних вимог.

В позовній заяві прокурор зазначає, що звертається в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яке є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення, зазначає, що Головне управління держгеокадастру в Одеській області не вжило заходів щодо поновлення порушених інтересів держави.

При цьому, прокурор не зазначає, які саме інтереси держави порушено, чим встановлені інтереси, які прокурор вважає порушеними, а також не надає будь-яких доказів того, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області втратило право розпоряджатися землями площею 150 га, переданими Ширяївській ЦРЛ в постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування № 000576 І-ОД.

Отже, суд дійшов висновку, що прокуратурою, на підставі належних та допустимих доказів не було доведено, яким чином укладення спірного договору порушує права Головного управління Держгеокадастру, яке саме право порушено, та яким чином права або охоронювані законом інтереси позивача будуть поновлені в результаті задоволення позовних вимог що суперечить загальним приписам статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 14.06.2017р. №3-384гс17 та №3-385гс17.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, істотною передумовою, наявність якої дозволяє реалізувати право особи на судовий захист, є наявність у неї відповідного порушеного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист.

Таким чином суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області є безпідставними та необґрунтованими, оскільки прокуратурою в установленому законом порядку не спростовано презумпції правомірності правочину, спірний договір не є удаваним, а також його укладення ніяким чином не може порушувати права та охоронювані законом інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку, що є об'єктом договору від 26.09.2013р. суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги про повернення земельної ділянки є похідними від визнання договору від 26.09.2013р. на сумісну діяльність недійсним, оскільки правові підстави спільного використання землі не перестали існувати, вимоги прокурора в даній частині є безпідставними.

Крім цього, як уже було зазначено, фактично земельна ділянка не передавалася ПП «ГСП», земельна ділянка надана для забезпечення можливості ведення спільної земельної ділянки, а тому суд зазначає, що позовні вимоги в частині повернення земельної ділянки також не підлягають задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до відповідачів Ширяєвської центральної районної лікарні та Приватного підприємства «ГСП» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Ширяївської районної ради про визнання недійсним договору від 26.09.2013р. на сумісну діяльність та зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 серпня 2018 р.

Суддя О.Ю. Оборотова