Копія
У х в а л а
іменем України
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі:
Пилипчука П.П.,- головуючого,
Волкова О.Ф.,
Пінчука М.Г.,
за участю прокурора Туркота М.С.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 червня 2007 року кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 11 жовтня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 лютого 2007 року,
в с т а н о в и л а :
Вироком військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 11 жовтня 2006 року військовослужбовець Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку ЗС України підполковник
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, раніше не судимий, на військовій службі в якості офіцера з червня 1991 року, -
засуджений:
за частиною 1 статті 190 КК України до обмеження волі строком на 2 роки;
за частиною 1 статі 368 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 3 роки.
Із застосуванням статті 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 3 роки.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього вироком обов'язки.
По обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 402 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутності в його діях складу злочину.
Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 лютого 2007 року вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 11 жовтня 2006 року залишено без зміни.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочинів при таких обставинах.
Наказом Міністра оборони України від 30 травня 2005 року №288 та розпорядженням начальника Головного управління Військової служби правопорядку ЗС України від 31 травня 2005 року №78 на Севастопольський зональний відділ Військової служби правопорядку покладені обов'язки з організації охорони Балаклавської філії державного підприємства МО України “Феодосійський судомеханічний завод”.
Близько 13 години 12 серпня 2005 року ОСОБА_1, будучи начальником відділення охорони, патрульно-постової служби та організації діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку, по телефону надав незаконне розпорядження підпорядкованому йому начальнику чергової зміни по охороні території заводу старшому лейтенанту ОСОБА_2 не перешкоджати робітникам ТОВ “Севастопольмаринсервіс” у демонтажі та перенесенні інженерних загороджень посту №2, що знаходяться на причалі №258 прибережної території Балаклавської бухти, в бік заводу. Близько 13 години 30 хвилин силами зазначеного товариства вказані інженерні загородження заводу були переміщені в бік будівлі заводу, чим було зменшено територію заводу на 130 кв. м.
16 серпня 2005 року ОСОБА_1, зустрівшись із директором ТОВ “Севастопольмаринсервіс” ОСОБА_3, з метою отримання хабара за вчинені незаконні дії в інтересах товариства, результатом якої стало збільшення території для здійснення товариством господарської діяльності, повідомив його про необхідність надання грошей за такі дії. Розуміючи, що ОСОБА_1 є посадовою особою Військової служби правопорядку, яка може вплинути на організацію охорони території заводу та несення служби силами чергової зміни, ОСОБА_3 погодився передати йому гроші за вчинені ОСОБА_1 дії. Ввечері 17 серпня 2005 року в приміщенні кафе “Таверна-Гавань” в м. Балаклаві ОСОБА_3 через бармена ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 конверт, в якому знаходились 600 євро та 500 грн. (що становило разом по курсу НБ України 4230 грн. 84 коп.).
18 листопада 2005 року близько 19 години ОСОБА_1, маючи намір шляхом обману отримати гроші від керівництва ТОВ “Севастопольмаринсервіс”, прибув на територію товариства в м. Балаклаві, де зустрівся з заступником директора товариства ОСОБА_5 Зважаючи на те, що між зазначеним товариством та Балаклавською філією ДП МО України “Феодосійський судомеханічний завод” на протязі тривалого часу в судовому порядку не вирішено питання щодо власності на частину земельної ділянки та об'єкти, які знаходяться на узбережжі Балаклавської бухти, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 про існування вказівки від вищого командування стосовно повернення інженерних загороджень на 130 кв. м. в бік території товариства. При цьому він зазначив, що за сприяння в позитивному вирішенні цього питання та непереміщення інженерного огородження на попереднє місце його розташування, йому необхідно передати 1500 доларів США.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1, як посадова особа органу Військової служби правопорядку, може вплинути на позитивне вирішення питання щодо залишення огорожі на межі встановленій 12 серпня 2005 року, ОСОБА_5 близько 16 години 23 листопада 2005 року, в банкетному залі кафе “Таверна-Гавань” в м. Балаклаві, в присутності директора товариства ОСОБА_3, передала ОСОБА_1 кошти в розмірі 1500 доларів США (7575 грн. по курсу НБ України), які ОСОБА_1 взяв та поклав собі в кишеню. При виході з вказаного кафе ОСОБА_1 було затримано співробітниками правоохоронних органів.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень з закриттям кримінальної справи відносно нього за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 368 КК України. При цьому в скарзі міститься посилання на істотне порушення судами вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.
Він вказує, що під час досудового та судового слідства не здобуто доказів отримання ним хабара, а його звинувачення у вчиненні шахрайства побудоване лише на підставі свідчень ОСОБА_3, ОСОБА_5. та ОСОБА_4, без з'ясування дійсних обставин справи. Засуджений посилається також на допущені порушення права на захист.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Пінчука М.Г., пояснення прокурора щодо необхідності залишення оскаржуваних судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови - є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Згідно статті 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Вирок суду повинен бути постановлений у відповідності з законом та ґрунтуватися на фактичних обставинах справи. З урахуванням вказаних обставин слід зазначити, що судові рішення, постановлені по справі, - обґрунтовані
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні злочинів, за які його засуджено, не дає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки висновки суду є вмотивованими.
Дії засудженого по епізоду отримання ним хабара правильно кваліфіковані судом за частиною 1 статті 368 КК України. При цьому пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перевірялись судом першої інстанції та їм надана належна оцінка з урахуванням взаємних відносин між ОСОБА_6 та засудженим.
Твердження ОСОБА_1 про відсутність підстав для засудження його за посадовий злочин, оскільки він начебто не є посадовою особою, не відповідає фактичним обставинам справи. Виходячи з посадових обов'язків засудженого, він являється посадовою особою.
Обставини стосовно вчинення ОСОБА_1 шахрайства, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, також належним чином досліджені.
Призначаючи засудженому покарання суд врахував всі наявні пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, і відповідно до вимог статей 65-67, 70 КПК України, призначив ОСОБА_1 покарання, яке відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та особі засудженого.
В ході касаційного розгляду справи не встановлено порушень прав ОСОБА_1 на захист, а вказані в касаційній скарзі посилання на порушення вимог кримінально-процесуального закону в ході розгляду справи в касаційному порядку підтвердження не знайшли.
З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення постановлені відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 11 жовтня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 лютого 2007 року стосовно нього, - без зміни.
Судді :
П.П.Пилипчук О.Ф.Волков М.Г.Пінчук
Вірно: Суддя Верховного Суду України М.Г.Пінчук