У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  17 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 березня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

                                        ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такого, що на має судимості в

силу ст. 89 КК України,

засуджено:

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 96 КК України до ОСОБА_1 застосовано примусове лікування від алкоголізму.

Цим же вироком засуджено і ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вирок щодо яких в касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 4 листопада 2005 року вирок змінено, виключено з резолютивної частини вироку вказівку про застосування до ОСОБА_1 примусового лікування від алколізму.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 5.02.2004 року проникли в АДРЕСА_1 та викрали її майно на загальну суму 700 грн..

14.10.2004 року ОСОБА_1, перебуваючи в нетверезому стані, біля р. Ворскла поблизу с. Яблучне Зіньківського району викрав велосипед, належний ОСОБА_5, вартістю 200 грн..

2.11.2004 року ОСОБА_1, перебуваючи в нетверезому стані, на вул. Жовтневій в смт. Опішня біля магазину ПП “Понежа-Гарант” із застосуванням насильства до ОСОБА_6, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заволодів його велосипедом, вартістю 200 грн..

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну  судових рішень і просить перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 185  на ч. 2 ст. 185 КК України та пом'якшити йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Зазначає, що ніякої попередньої змови на викрадення майна у нього ні з ким не було, в будинок він не проникав, а лише допоміг перенести викрадене. На його думку, суд призначив занадто суворе покарання та не врахував ряд пом'якшуючих обставин.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинених злочинах грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах.

Посилання засудженого на неправильну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК України безпідставні і спростовуються показаннями засуджених у цій справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з яких вбачається, що вони з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вирішили викрасти майно з будинку ОСОБА_7. Вони проникли у будинок через вікно, звідки викрали батарею опалення, чавунну плиту та інше і віднесли на пункт прийому металобрухту.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він до ОСОБА_6 не застосовув  насильства безпідставні.

Потерпілий ОСОБА_6показав, що ОСОБА_1 ударив його в обличчя та потім заволодів його велосипедом.

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_6прийшов у відділення міліції та повідомив, що його побив невідомий, який викрав у нього велосипед. В подальшому ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції з велосипедом.

         Дії засудженого ОСОБА_1 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

         Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

         В.Г. Жук                         В.В. Заголдний                        А.І. Редька