Справа № 2а-21/10

                                                                                                                                     2а-201/09

                             ПОСТАНОВА

                                      ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

    11 січня 2010 року.                Царичанський районний суд Дніпропетровської області, як адміністративний суд, у складі:

    головуючого судді Ритова В.І.

    при секретарі Бережній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду,    визнання бездіяльності неправомірною і зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії за віком за 2006-2007 роки,

                                                      В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі (надалі УПФУ), в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 до 31.12.2007 року, визнати неправомірною бездіяльність відповідача по не нарахуванню та невиплаті їй, як дитині війни, надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року (в редакції Закону від 19.12.2006 року) в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком  та зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок.

    На обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона являється дитиною війни і згідно ст. 6 Закону України № 2195-1У від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна надбавка до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така надбавка не виплачувалась. Верховна Рада своїм Законом України № 3235-1У від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Законом України № 489-У від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинила дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак Конституційний суд своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 вказаного Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, а тому невиплата їй надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.

    Розмір надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 вказаного Закону… становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" становить: з 1 – го січня 380 грн., з 1 –го квітня 406 грн. та з 1 –го жовтня 411 грн., згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" становить: з 1 –го січня 380 грн., з 1 –го квітня 406 грн. і з 1 –го жовтня 411 грн, а тому сума невиплаченої допомоги за 2006-2007 роки становить 2 733 грн. 30 коп.

    Відповідно до ст. ст. 99 та 100 КАС України встановлюється річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових  актів вищої сили, Законів України і про належні їй, як дитині війни, виплати повідомлено не було, а тому про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Отже, грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України тривало понад півтора року, стало їй відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з посиланням на доводи, викладені у позовній заяві. Уточнила, що в позовній заяві помилково вказані дані про прожитковий мінімум на 2006 рік, треба вважати вірним: з 1 січня – 350 грн., з 1 квітня – 359 грн. та з 1 жовтня 366 грн.

    Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на те, що позивач пропустила строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав і заперечує проти його поновлення, до 9 липня 2007 року УПФУ діяло в межах чинного законодавства, а після 9 липня 2007 року  був відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто невідомо було з якої суми слід було нараховувати доплату.

    Вислухавши пояснення сторін, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

    Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

    Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 2 вказаної статті суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

    В судовому засіданні достовірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні № 110608  (а. с. 5).

    Враховуючи те, що ОСОБА_1 є дитиною війни, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, суд вважає, що держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист громадян України похилого віку зі статусом дитини війни.

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.

    За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

    Проте, дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена законами України  № 3235-1У від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та  № 489-У від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

     Рішенням  же Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, а рішення Конституційного Суду України, який відповідно до ст. 147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України, є остаточним та обов’язковим до виконання на всій території України та всіма суб’єктами владних повноважень і іншими посадовими особами.

    Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, норми статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вважаються діючими з 09.07.2007 року.

    Невиконання Кабінетом Міністрів України передбаченого в п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обов’язку у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити виконання його вимог не звільняє відповідача від виконання покладених на нього державою функцій по соціальному захисту людей. Функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, а тому питання про нарахування та перерахування пенсії ОСОБА_1 покладено на Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі.

    Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку, що до дня винесення Конституційним Судом України рішення – 9 липня 2007 року – відповідач діяв в межах чинного законодавства і в цій частині суд погоджується з доводами представника відповідача, а тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1  за 2006 рік не підлягають задоволенню, оскільки зупинення  дії положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року не визнано неконституційним, тому  Закон "Про Державний бюджет на 2006 рік"  підлягав застосуванню щодо зазначених у позові правовідносин до вказаної дати.

    В той же час, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 9 липня  2007 року та здійснити виплати у розмірах, передбачених Законом з дати визнання Конституційним Судом України неконституційності положень законів про бюджет на відповідний рік, які обмежували зазначені виплати, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

    З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" не здійснювало і виплат не проводило.

    За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі заперечує проти адміністративного позову, а тому обов’язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на нього.

    Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок нарахування та перерахування і виплату пенсії з відповідними підвищеннями, а тому суд ці доводи не приймає до уваги.

    За вказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити за вказаний період пенсію у відповідності із ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

     Але представник відповідача просила відмовити ОСОБА_1 у позові ще і з тих підстав, що вона без поважних причин пропустила строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

    Позивач у позовній заяві, вимоги якої повністю підтримала в судовому засіданні, вказала, що її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України. Окрім того, про належні їй, як дитині війни, виплати їй повідомлено не було, а тому про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року, про  грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, їй стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації на початку жовтня 2009 року.

    Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Оскільки рішення Конституційного Суду України було офіційно оприлюднено у „Віснику Конституційного Суду України” № 4 від 07.11.2007 року, то позивачка, на думку суду, саме з тієї дати повинна була дізнатися про порушення своїх прав. З адміністративним позовом вона звернулася до суду лише 25.11.2009 року, пропустивши передбачений законом річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів за вказаний у позовній заяві період.

    Відповідно до частини 2 статті 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

    Наведені позивачкою причини пропуску процесуального строку не можна визнати поважними, оскільки будь-які об’єктивні чи суб’єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо вона вважала, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються її права та законні інтереси.  Час ухвалення рішення Конституційним Судом України, на яке посилається позивач у позовній заяві, та його опублікування не ставить, на думку суду, в залежність від цього виникнення у позивача права на звернення до суду.

    Оскільки в судовому засіданні представник відповідача наполягає на тому, щоб суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском процесуальних строків для звернення до суду за захистом свої прав, суд вважає, що ОСОБА_1 у позові слід відмовити.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 158-163, 168 КАС України, суд

                                                 П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії  за віком за 2006-2007 роки залишити без задоволення.

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з подачею апеляції через місцевий адміністративний суд або шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження постанови з послідуючою подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови апеляційної скарги через місцевий адміністративний суд.

    Головуючий                                                            В.І.Ритов.