У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого                                      Селівона О.Ф.,
суддів                                     Кривенди О.В., Мороза М.А.

 

розглянула в судовому засіданні 10 травня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 1 вересня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2006 року щодо них.

 

Цим вироком визнано винними:

 

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця АДРЕСА_1Черкаської області, раніше неодноразово судимого, останнього разу 21.12.2000 р. за ст. 120, ч. 1 ст. 196-1, ст. 42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, постановою від 13.06.2001 р. невідбуте покарання скорочено на ½ внаслідок акту амністії, звільненого 01.03.2002 р. умовно-достроково на 8 місяців 5 днів,

 

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 289 КК України, і призначено йому покарання:

 

- за ч. 1 ст. 121 КК України - 6 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 122 КК України - 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 289 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 289 КК України - 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно призначено 12 років 2 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

                                                          ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця АДРЕСА_1, згідно зі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

 

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, і призначено йому за цим законом  покарання із застосуванням ст. 69 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

Прийнято рішення щодо заявлених потерпілими цивільних позовів, речових доказів та судових витрат.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині засудження його двічі за двома злочинними епізодами за ч. 3 ст. 289 КК України з призначенням відповідно 10 і 11 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, змінено: постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 289 КК України на  11 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В решті вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

 

В порядку ст. 365 КПК України уточнено у вироку дату вчинення ОСОБА_1 злочину за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_3 і постановлено вважати цей злочин вчиненим 2 травня 2002 року.

 

Вирок щодо ОСОБА_2 в апеляційному порядку не було оскаржено.

 

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

24 червня 2002 року, приблизно о 3 год. ОСОБА_1, перебуваючи на вул. Леніна в АДРЕСА_1Черкаської області, на грунті особистих неприязних стосунків умисно наніс один удар металевим прутом по голові потерпілому ОСОБА_4, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, у виді відкритого лінійного перелому тім′яної кістки з забійною раною відповідно перелому, струсу головного мозку.

 

19 вересня 2002 року, приблизно о 0 год. 30 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи по вул. Леніна в АДРЕСА_1, діючи за попередньою змовою між собою, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом та використання його в особистих цілях нанесли по декілька ударів руками та ногами в різні частини тіла ОСОБА_5, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров′я, і незаконно заволоділи його автомобілем марки «ВАЗ-2101», державний номерний знак НОМЕР_1, що завдало значної матеріальної шкоди потерпілому на загальну суму 4500 грн.

 

2 травня 2002 року (з урахуванням уточнень, внесених до вироку ухвалою апеляційного суду), приблизно о 0 год. 10 хв., ОСОБА_1, перебуваючи на вул. Леніна в АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно наніс декілька ударів рукою в обличчя потерпілій ОСОБА_3, заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров′я, у виді перелому нижньої щелепи ліворуч.

 

26 грудня 2003 року, приблизно о 23 год. 50 хв., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп′яніння біля клубу в АДРЕСА_1, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом та використання його в особистих цілях, погрожуючи з використанням предмета, схожого на пістолет, який він приклав до голови ОСОБА_6, застосуванням до нього насильства, небезпечного для життя та здоров′я, незаконно заволодів його автомобілем марки «ВАЗ-2109», державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 12137 грн. і протягом декількох годин використовував його в своїх цілях.

 

У касаційних скаргах:

 

Засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати і направити справу на нове розслідування. Мотивує тим, що кримінальну справу щодо нього сфабриковано, досудове та судове слідство проведено неповно і однобічно з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про його винність у вчиненні інкримінованих йому злочинів грунтуються на сфальсифікованих доказах. В доповненнях до скарги зазначає про невиконання органом досудового слідства постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування, оскільки не було проведено почеркознавчу експертизу. Вважає, що апеляційний суд під час розгляду справи за його апеляцією не перевірив викладені у ній доводи і прийняв необгрунтоване рішення про залишення її без задоволення.

 

Засуджений ОСОБА_2 просить переглянути вирок та ухвалу щодо нього, оскільки вважає їх необгрунтованими і постановленими з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що викладені у вироку висновки суду про його винність у незаконному заволодінні транспортним засобом ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки попередньої змови на вчинення цього злочину між ними не було і він лише заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров′я. За змістом скарги посилається на невиконання органом досудового слідства постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування, оскільки не було проведено почеркознавчу експертизу.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.

 

Так, згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

 

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Натомість, зазначені обставини згідно з ч. 1 ст. 367 КПК України підлягають перевірці апеляційним судом, який, розглядаючи справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_8, перевірив їх доводи про неповноту і однобічність досудового та судового слідства і про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та визнав їх необґрунтованими з наведенням  в ухвалі відповідних мотивів.

Колегія суддів вважає таке рішення апеляційного суду правильним, оскільки підстав, які викликають сумніви щодо достовірності та допустимості доказів, на які послався суд у вироку, а також даних про фальсифікацію матеріалів справи, про що стверджують засуджені у своїх касаційних скаргах,  під час перевірки матеріалів справи не встановлено.

 

Посилання у касаційних скаргах як на підставу для скасуванні вироку на те, що слідчим не виконано вказівки, зазначені у постанові Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 січня 2003 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове розслідування, зокрема, не проведено почеркознавчу експертизу, не можна визнати обгрунтованими.

 

Як убачається з матеріалів справи, почеркознавча експертиза призначалась для виконання вказівки суду про перевірку дійсності підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в окремих процесуальних документах (протоколах про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення, графіках ознайомлення з матеріалами справи тощо), але дану експертизу експертами не проведено у зв'язку з недостатньою кількістю вільних зразків почерку обвинувачених, а вжиті слідчим заходи з пошуків таких зразків почерку не дали позитивних результатів. Проте сумніви усунуто шляхом повторного проведення відповідних слідчих дій.

 

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

 

Таким чином, підстав для задоволення касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наведених у цих скаргах мотивів і для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

 

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_2 відмовити.

 

 

 

Судді:

 

Селівон О.Ф.                       Кривенда О.В.                       Мороз М.А.  

 

                     З оригіналом згідно:

         Суддя Верховного Суду України                             О.Ф. Селівон