У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  10 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 25 травня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

                                        ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладено певні обов'язки згідно вимог ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено і ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вирок щодо яких в касаційному порядку не оскаржено і касаційне подання не принесено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2005 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у групі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за попередньою змовою, 19.11.2004 року в приміщенні ПТУ № 18 по вул. Новознесенській, 47 у м. Львові заволоділи шляхом шахрайства мобільним телефоном “Панасонік”, вартістю 800 грн., який належав ОСОБА_4.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування  судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що злочин не вчиняв, а лише на прохання ОСОБА_2 позичив мобільний телефон у потерпілої. Посилається на порушення його права на захист на досудовому слідстві.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах.

Так, із показань потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що засуджений ОСОБА_1 попросив її мобільний телефон для того щоб подзвонити і, несподівано, вийшов з кафе. Разом з ОСОБА_1 були також ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В подальшому вона розшукувала засуджених і просила повернути телефон. Телефон їй був повернутий після її звернення до міліції.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що 19.11.2004 року до неї звернулася потерпіла, яка плакала, та розказала про те, що ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обманним шляхом заволоділи її мобільним телефоном “Панасонік”.

Крім того, з первинних показань засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3а на досудовому слідстві вбачається, що у них була попередня домовленість на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_4 і для цього ОСОБА_1 взяв стартовий пакет ОСОБА_3а та пішов до потерпілої взяти телефон ніби подзвонити. Після чого всі троє втекли з училища та продали телефон, а гроші розподілили між собою.

Свідок ОСОБА_6, мати засудженого ОСОБА_2, показала, що син в її  присутності розповів працівникам міліції як він разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скоїли злочин.

         Дії засудженого ОСОБА_1 ч. 2 ст. 190 КК України кваліфіковано правильно.

Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.

Посилання засудженого на те, що на досудовому слідстві були порушені його права на захист безпідставні, оскільки дана обставина перевірялася судом і свого підтвердження не знайшла.

Бериславського району на перехресті вул. Пушкіна та пров. Степового Шляхове Бериславського району

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

         Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

         В.Г. Жук                         В.В. Заголдний                      А.І. Редька