ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.09 Справа № 13/436/09
Суддя
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до: Приватного підприємства “ПФМ”, м. Мелітополь Запорізької області
про стягнення 37 329,44 грн.
За зустрічним позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя
до: Приватного підприємства “ПФМ”, м. Мелітополь Запорізької області
про визнання недійсним договору про надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру від 16.02.2009р.
Суддя Серкіз В.Г.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 1193 від 16.11.09
Від відповідача: Шмиголь О.М. довіреність № Б/н від 15.11.09
Розглядається позовна Приватного підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства “ПФМ” про стягнення з відповідача на користь позивача 33 350,70 грн. основного боргу, 2 041,46 грн. пені та 1 937,28 грн. 3% річних за невиконання грошових зобов’язань за договором від 12.02.2009р. про надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру.
Одночасно розглядається позовна заява Приватного підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства “ПФМ” про визнання недійсним договору про надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру від 16.02.2009р.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та заперечення один проти одного.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
16.02.2009р. між сторонами укладено договір про надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру (далі за текстом –Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання надати персоналу Замовника консультації з питань економіко-правового характеру.
Позивач стверджує, що у відповідача зобов'язання сплатити 33 350,70 грн. виникло на підставі договору від 16.02.2009 року, надісланого позивачем акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2009 року та рахунку-фактури №СФ-0000027 від 23.06.2009 року.
Суд вважає, що твердження позивача не мають під собою підстав.
За своєю правовою природою договір надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру від 16.02.2009 року є договором про надання послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні.
Пунктом 2.1. договору від 16.02.2009 року за виконання робіт за цим договором Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 10% оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. без ПДВ.
Зобов'язання визначене договором, як 10% оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не є вираженим у грошовій одиниці України —гривні, як вимагається ст. 524 ЦК України.
Іншого визначення розміру плати у договорі надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру від 16.02.2009 року не міститься.
Таким чином, договором надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру від 16.02.2009 року не визначено розміру зобов'язання замовника, яким є Приватне підприємство “ПФМ”.
Згідно з п.4.2. договору від 16.02.2009 року замовник зобов'язаний підтвердити виконання робіт шляхом підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) на протязі трьох робочих днів. У разі не надходження до Виконавця підписаного акту або письмових зауважень до нього протягом указаного строку послуги за договором вважаються прийнятими у обсязі, вказаному в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг);
Позивач, вважає, що сума оплати у розмірі 33350,70 грн є узгодженою, оскільки ним було направлено замовнику акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2009 року та рахунок-фактуру №СФ-0000027 від 23.06.2009 року, а будь-яких заперечень стосовно суми від позивача не надходило.
В якості доказу отримання відповідачем акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2009 року та рахунку-фактури №СФ-0000027 від 23.06.2009 року позивач посилається на поштове повідомлення з поштовим чеком № 6016277 від 25.06.2009 року.
Поштове повідомлення з поштовим чеком від 25.06.2009 року є доказом того, що позивачем було направлено конверт відповідачу, а відповідач його отримав. Ні поштове повідомлення, ні чек не містять інформації про те, що саме було направлено позивачем відповідачу.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів направлення ним відповідачу акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2009 року та рахунку-фактури №СФ-0000027 від 23.06.2009 року.
Отже, позивачем не надано будь яких доказів погодження розміру зобов'язання у сумі 33350,70 грн. за договором надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру від 16.02.2009 року.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Статтею 180 Господарського Кодексу України встановлені істотні умови господарського договору:
1. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
3. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, ціна є істотною умовою господарського договору.
За таких обставин суд вважає, що договір про надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру від 16.02.2009р. є неукладеним, а отже немає підстав для визнання його недійсним та підстав для стягнення за договором.
З огляду на це у задоволенні позовних вимог як позивача та відповідача (позивача за зустрічним позовом) слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Приватного підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства “ПФМ” про стягнення з відповідача на користь позивача 33 350,70 грн. основного боргу, 2 041,46 грн. пені та 1937,28 грн. 3% річних за невиконання грошових зобов’язань за договором від про надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру 12.02.2009р. відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства “ПФМ” про визнання недійсним договору про надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру від 16.02.2009р. відмовити.
Судові витрати покласти на сторони.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 14.12.2009р.
Суддя В.Г. Серкіз