донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

  22.12.2009  р.                                                                   справа №3/165

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевкової Т.А.

суддів Діброви Г.І. , Стойка О.В.

за участю  представників сторін:                                                                            

від позивача:                      ОСОБА_4 за дов. від 04.12.2009р.

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»м.Донецьк

на рішення господарського суду   Донецької області

від 12.10.2009р.

у справі № 3/165 (суддя Гассій О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»м.Донецьк

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Донецьк

про стягнення 720грн. 00коп.

В С Т А Н О В И В :

  Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Донецьк боргу в сумі 720грн. 00коп. за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на дані рахунку-фактури № АДП-001183 від 23.05.2008р., видаткової накладної № ИП-119/05 від 23.05.2008р., довіреності ЯНФ № 297872 від 15.05.2008р.

Господарський суд Донецької області рішенням від 12.10.2009р. у справі № 3/165 у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»м.Донецьк про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Донецьк 720грн. 00коп. боргу відмовив.

В рішенні господарський суд визнав доведеним факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 720грн. 00коп., але визначив, що, оскільки позивачем вимога про сплату боргу, передбачена п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, не висувалась, то на час звернення до суду у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»м.Донецьк не виникло права вимагати стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Донецьк боргу за поставлений товар, а тому позов не може бути задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2009р. у справі № 3/165 скасувати, винести нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Донецьк 720грн. 00коп. боргу задовольнити в повному обсязі.

Заявник скарги зазначає, що згідно зі ст. 253, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обов’язок оплатити поставлений товар виникає у покупця на наступний день після його отримання, а тому господарський суд помилково залишив без задоволення позов про стягнення 720грн. 00коп. боргу на підставі того, що позивач не висував відповідачу вимоги про сплату вартості поставленого товару в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Крім того, заявник скарги зазначає, що ним до господарського суду надавалась довідка з Донецького обласного адресного бюро, згідно якої відповідач з 21.06.2008р. не має реєстрації в м.Донецьк, а тому на момент звернення з позовом до суду взагалі неможливо було надіслати на адресу відповідача письмову вимогу про оплату поставленого товару.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2009р. про порушення апеляційного провадження була направлена йому 06.11.2009р. за юридичною адресою, зазначеною у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АГ № 917962 (а.с. 36), проте конверт з цією ухвалою повернувся на адресу суду 15.12.2009р. з поміткою «за истечением срока хранения».

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 ГПК позовна заява повинна містити, зокрема, місце проживання (для фізичних осіб).

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Із витягу з реєстру вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1. Донецьким апеляційним господарським судом процесуальні документи направлялись саме за цією адресою відповідачеві.

Отже, враховуючі вищенаведене, судова колегія, вважає, що судом були вжиті необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак він не скористався правом захисту своїх прав та інтересів у судовому засіданні, тому колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника відповідача.  

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст. 9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксування судового засідання технічними засобами та складено протокол.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно  до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

23.05.2008р. відповідно рахунку-фактурі № АДП-001183 від 23.05.2008р. (а.с. 21) за видатковою накладною № ИП-119/05 позивач, ТОВ «Інтерпідшипник-Донецьк»поставив, а відповідач, ФОП ОСОБА_5 отримав товар – підшипник № 53520Н в кількості 4.000 шт. загальною вартістю 720грн. 00коп. (з ПДВ).

З даних видаткової накладної вбачається, що товар отримано ОСОБА_5 на підставі довіреності ЯНФ № 297872 від 15.05.2008р.

Даною довіреністю, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_5 уповноважений на отримання 100 підшипників.

Оскільки ФОП ОСОБА_5 отриманий товар сплачений не був, ТОВ «Інтерпідшипник-Донецьк»звернулось до господарського суду Донецької області про стягнення вартості поставленого товару  в примусовому порядку.

Факт поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»за видатковою накладною № ИП-119/05 від 23.05.2008р., та отримання його відповідачем визнаний судом доведеним наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно п. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Письмовий договір між сторонами не укладався, але фактично укладений ними правочин за своєю природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ТОВ «Інтерпідшипник-Донецьк»свої зобов’язання виконало, поставило ФОП ОСОБА_5 товар, відповідач товар прийняв, але обов’язок сплатити за нього не виконав.

Статтею 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з невиконанням відповідачем свого обов’язку  по оплаті боргу в сумі 720грн. 00коп. за поставлений товар, позивач  21.10.2008р. рекомендованою кореспонденцією направляв на адресу відповідача (АДРЕСА_1) лист № 482 від 20.10.2008р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 720грн. 00коп. (відвантаження здійснене 23.05.2008р., видаткова накладна № ИП-119/05 від 23.05.2008р., рахунок № АДП-001183 від 23.05.2008р.) з посиланнями на ст. 526,  п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України. До листа надавався акт звірки взаємних розрахунків.

Однак конверт з даним листом та актом звірки повернувся на адресу позивача у зв’язку з закінченням терміну зберігання. Копія конверту, листа № 482 від 20.10.2008р. та акту звірки містяться в матеріалах справи на арк.16-18. ТОВ «Інтерпідшипник-Донецьк»в судовому засіданні 22.12.2009р. надав оригінали даних документів, які колегією суддів долучені до матеріалів справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів оцінивши в сукупності представлені докази, вважає що, позивачем доведений факт направлення відповідачу вимоги про оплату боргу в сумі 720грн. 00коп. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ТОВ «Інтерпідшипник-Донецьк»про стягнення з ФОП ОСОБА_5 заборгованості за поставлений товар у сумі 720грн. 00коп. визнаються такими, що підлягають задоволенню, оскільки надані в підтвердження позовних вимог документи, є належними доказами наявності у відповідача боргу та виникнення у позивача права вимагати сплатити заборгованість.

Висновок господарського суду про те, що позивачем вимога про сплату боргу, передбачена п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, не висувалась, а тому на час звернення до суду у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»не виникло права вимагати стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 боргу за поставлений товар визнається колегією суддів помилковим та спростовується вищевикладеним.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2009р. у справі № 3/165 про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а фактичні обставини, встановлені апеляційним судом, є підставою для скасування рішення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши надані в підтвердження позовних вимог документи, скасовує рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2009р. у справі № 3/165, приймає нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги ТОВ «Інтерпідшипник-Донецьк»про стягнення з ФОП ОСОБА_5 заборгованості в сумі 720грн. 00коп.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

  П О С Т А Н О В И В :

  Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»м.Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2009р. у справі № 3/165 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»м.Донецьк про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Донецьк заборгованості в сумі 720грн. 00коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник-Донецьк»м.Донецьк 720грн. 00коп. –заборгованості за поставлений товар, 102грн. 00коп. –суми державного мита, сплаченого при зверненні з позовною заявою, 315грн.00коп. –оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51грн. 00коп. - суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

 Головуючий          Т.А.  Шевкова

 Судді:          Г.І.  Діброва

           О.В. Стойка

  Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС