донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
31.07.2006 р. справа №7/268а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кондратьєвої С.І. |
суддів | Діброви Г.І., Калантай М.В., |
при секретареві судового засідання | Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Колосова Л.В. по Дов.№777 від 30.06.06, |
від відповідача: третя особа | Шевчук Т.В. по Дов. №8280/10/10-013-4 від 25.07.06 не з"явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції м.Ясинувата |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 05.05.2006 року |
по справі | №7/268а (суддя Малашкевич С.А.) |
за позовом | Ясинуватського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчоїдирекції Фонду загальнообов'язкового Державного соціального страхування України на випадок безробіття м.Ясинувата (далі - Центр зайнятості) |
до | Ясинуватська об'єднанна державна податкова інспекція м.Ясинувата (далі- ОДПІ) |
третя особа про | Відкрите акціонерне товариство "Племінний завод "Більшовик" смт.Желанне Ясинуватського району (далі - ВАТ "ПЗ Більшовик") визнання недійсним рішення про списання безнадійного податкового боргу від 27.08.2004р. №60 |
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005року Ясинуватський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м.Ясинувата ( далі –Центр зайнятості) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним рішення ОДПІ №60 від 27.08.04р. про списання безнадійного податкового боргу на суму 32023грн.16коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що рішення ОДПІ №60 від 27.08.04р. про списання безнадійного податкового боргу з підстав п.18.2 ст.18 Закону України “ Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. (далі - Закон України №2181-Ш від 21.12.2000р.), суперечить Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-Ш від 02.03.2000р. (далі - Закон України №1533-Ш від 02.03.2000р.), зазначив, що дії ОДПІ незаконні, внески на загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не є податком і збором, том до цих відносин не може бути застосований Закон України №2181-ІІІ від 21.12.2000р., оскільки діє спеціальне законодавство.
Заперечуючи проти позову, ОДПІ вважала заявлені вимоги за позовом неправомірними, вказуючи на ст.18 Закону України №2181-Ш від 21.12.2000р., звернув увагу на надану позивачем довідку №1153 від 02.08.04р., згідно якої сума страхових внесків у розмірі 32023грн.16коп. була визнана Центром зайнятості як безнадійний податковий борг Підприємства.
Ухвалою господарського суду від 25.10.2005року на підставі ст..27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі у якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучене ВАТ „ПЗ „Більшовик” смт.Желанне.
ВАТ „ПЗ „Більшовик” проти позову заперечувало, вважає, що процедура списання безнадійного податкового боргу ОДПІ була проведена у відповідності з діючим законодавством.
Господарським судом Донецької області 15.11.05р. винесено ухвалу на підставі п.п.6,7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України „ Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р. про здійснення переведення слухання справи №7/268а за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою господарського суду Донецької області від 05.05.06р. у справі №7/268а, ухваленою суддею Малашкевич С.А., позов Центру зайнятості про визнання недійсним рішення ОДПІ №60 від 27.08.04р. про списання безнадійного податкового боргу задоволено.
Постанова вмотивована тим, що Фонд загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, і його кошти не входять до складу державного бюджету, страхові внески згідно Закону України №1533-Ш від 02.03.2000р., який є спеціальним законом, що регулює загальнообов”язкове державне соціальне страхування, не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування, ОДПІ не мала права проводити списання безнадійного боргу по зазначеним страховим внескам на підставі Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом ОДПІ звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій ставиться питання про скасування постанови господарського суду Донецької області від 05.05.2006року у справі №7/268а з посиланням на неправомірне застосування господарським судом норм матеріального права, зазначає, що рішення №60 від 27.08.04р. про списання безнадійного податкового боргу прийняте ОДПІ на законних підставах, так як сума 32023грн.16коп. була визначена як безнадійний податковий борг Центром зайнятості, про що свідчить надана ним до ОДПІ довідка від 02.08.04р. №1153, на підставі чого, керуючись п.2 ст.18 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. й було ухвалене податковим органом вищезазначене рішення.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України ( частина 2 статті 1 цього Кодексу). Позов було заявлено за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Кодекс адміністративного судочинства України відповідно до п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, який набув чинності з 01.09.05р., на момент пред'явлення позову у даній справі був чинним.
01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р., яким пункти 6 та 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справ, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються господарським судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.11.05р. у зв”язку із зазначеним переведено здійснення провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Позовна заява та апеляційна скарга розглянута за правилами цього Кодексу.
У судовому засідання повноважні представники Центру зайнятості та ОДПІ висловилися на підтримку своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.
Третя особа своє процесуальне право щодо участі свого представника у судовому засіданні не використала, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Господарським судом встановлено, що Ясинуватським міським центром зайнятості була проведена перевірка правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування ВАТ „ПЗ „Більшовик”, яке є платником страхових внесків до Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, страхових внесків з загальнообов”язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за період з 2001 р. по 16.06.2003р. За результатами перевірки станом на 16.06.03р. була виявлена заборгованість по страховим внескам у розмірі 32023грн.16коп., яка підтверджується розрахунком заборгованості та розрахунковими відомостями за 2001-2002р.р., та І півріччя 2003 року.
Центром зайнятості складена довідка від 02.08.04 р. про наявність у ВАТ „ПЗ „Більшовик” безнадійного податкового боргу в сумі 32023,16 грн., 11.08.04р. до ОДПІ було подано звернення № 1154 про визнання безнадійним внаслідок обставин непереборної сили (форсмажорні обставини) та списання непогашеного боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 32023,16 грн. відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. На підставі цього звернення ОДПІ було прийнято рішення від 27.08.04р. № 60 про списання безнадійного податкового боргу ВАТ „ПЗ „Більшовик” в сумі 32023,16 грн.
Причиною спору у цій справі стало питання про юридичну можливість застосування до спірних відносин статті 18 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р., відповідно до пункту 2 якої підлягає списанню безнадійний податковий борг, та правомірність прийняття ОДПІ рішення про списання безнадійного податкового боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Порядок списання безнадійного податкового боргу податків затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001р. №103, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.02р. за 316/6304. Цей Порядок розроблено відповідно до пункту 18.2 статті 18 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р.
Як вбачається з оспорюваного рішення, безнадійний борг ВАТ „ПЗ „Більшовик” по страховим внескам на загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 32023,16 грн. був списаний відповідачем на підставі п. 18.2 ст. 18 Закону України від 21.12.00 р. № 2181-ІІІ .
За змістом статті 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України „Про систему оподаткування”.
Стаття 1 Закону України „Про систему оподаткування” встановлює,що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Перелік податків і зборів ( обов”язкових платежів), наведений у статях 14,15 зазначеного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов”язкових платежів), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають. До цього переліку збір на загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не входить.
Згідно з преамбулою Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами. В той же час, закон не може розширювати перелік податків і зборів ( обов”язкових платежів), чи поширювати порядок погашення зобов”язань на платежі, які не входять до системи оподаткування. Цей Закон прийнятий виключно у відповідності до Закону України „Про систему оподаткування”.
Суд попередньої інстанції обґрунтовано зазначив, що твердження позивача на необхідність списання відповідачем заборгованості по сплаті страхових внесків на підставі Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. є безпідставним.
На порядок стягнення заборгованості з страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, яка виникла після 01.01.2001р., не розповсюджуються норми Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. та інші нормативні акти, що регулюють відносини у сфері оподаткування.
Відносини у сфері загальнообов"язкового державного соціального страхування врегульовані Основами законодавства України про загальнообов"язкове державне соціальне страхування, прийнятими 14.01.98р., які набули чинності в силу ст.32 Основ з моменту їх опублікування 19.02.98р. ( Урядовий кур"єр, 19.02.98р., №33-34).
Одним із видів загальнообов"язковго державного соціального страхування в силу ст.4 Основ є страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають із загальнообов"язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані нормами Закону України 1533-ІІІ від 02.03.2000р.), який набув чинності відповідно до п.1 розділу УІІІ "Прикінцеві положення" з 01.01.01р.
До набрання чинності вказаним Законом, тобто до 01.01.01р. в силу ст.31 Основ, відповідно до якої строки введення загальнообов"язковго державного соціального страхування в Україні визначаються в Законах України з окремих видів загальнообов"язкового державного соціального страхування, платежі на обов"язкове державне соціальне страхування мали статус збору ( обов"язкового платежу) та входили до складу загальнодержавних податків та зборів, визначених ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" ( п.16 ч.1), в розумінні п.1.2 ст.13 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. мали статус податкового зобов"язання.
З 01.01.01р. відрахування на державне соціальне страхування на випадок безробіття, за яким виникла заборгованість відповідно до Закону України №1533-ІІІ від 02.03.2000р. мають вже статус неподаткових платежів. Фонд загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом і страхові внески до Фонду не передбачені у переліку податків та зборів, що наведені у ст..14 Закону України “Про систему оподаткування”.
У силу п.2 розділу 8 Закону України №1533-ІІІ від 02.03.2000р. до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
На виконання Закону України №1533-ІІІ від 02.03.2000р. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 № 339 затверджено Інструкцію Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зареєстрованої в Мін’юсті 16.01.01р. за №30/5221 ( далі –Інструкція).
Інструкція визначає платників страхових внесків, порядок їх реєстрації та обліку, порядок обчислення і строки сплати роботодавцями та застрахованими особами страхових внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, обліку їх надходження до фонду, контролю за сплатою страхових внесків та відповідальність платників страхових внесків.
Таким чином, не можна вважати зобов”язання по страховим внескам податковим боргом, на порядок стягнення заборгованості з страхових внесків на загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, яка виникла після 01.01.01р. і розмір яких визначено Законом України від 11.01.01р. №2213-ІІІ "Про розмір внесків на деякі види загальнообов"язкового соціального страхування", який набрав чинності з 01.01.01р. в силу п.6 "Прикінцевих положень", не розповсюджуються норми Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. згідно його преамбули та інші нормативні акти, що регулюють відносини у сфері оподаткування. Вказані відносини врегульовані спеціальним законодавством з питань загальнообов"язковго соціального страхування. А відтак, відповідно до правил конкуренції норм права, переважному застосуванню підлягають норми спеціального Закону України №1533-ІІІ від 02.03.2000р. і взаємовідносини сторін, якими є страховик ( в особі відділення) і страхувальник (підприємство) регулюються цим Законом.
Включення Законом України №2181-Ш від 21.12.2000р. органів фондів загальнообов”язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів не змінює статусу внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв”язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України №1533-Ш від 02.03.2000р.
Вказані відносини у сфері загальнообов"язкового державного соціального страхування врегульовані спеціальним законодавством з загальногообов”язкового державного соціального страхування та мають статус неподаткових платежів. Отже, з моменту набрання чинності вказаним законом не діяли норми Закону України "Про систему оподаткування" в частині, в якій суперечили йому, хоча зміни до нього, якими п.16 ч.І ст.14 виключено, внесені тільки Законом України від 16.01.03р. №429-ІУ "По внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо загальнообов"язкового державного соціального страхування
Суд попередньої інстанції обґрунтовано визнав безпідставним посилання скаржника на Закон України від 20.02.03р. №550-ІУ „Про внесення змін до Закону України “ Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, так як відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством зі загальнообов”язкового державного соціального страхування. Тому правові підстави для прийняття податковими органами рішення про списання безнадійного податкового боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на підставі ст..18 Закону України №2181-Ш від 21.12.2000р. відсутні.
Згідно ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
На час прийняття ОДПІ спірного рішення остання не мала повноважень на списання цього боргу за правилами Закону України №2181-Ш від 21.12.2000р.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду щодо неправомірного визначення боргу податковим та застосування положень податкового законодавства і як наслідок, визнання недійсним рішення ОДПІ за №60 від 27.08.2004р.
За таких обставин судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права й тому підстав для скасування постанови господарського суду Донецької області від 05.05.2006р. не вбачає.
Керуючись ст.ст.160,167,195,198,200,205, п.6,п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Ясинуватської об”єднаної Державної податкової інспекції м.Ясинувата на постанову господарського суду Донецької області від 05.05.2006року у справі №7/268а залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 05.05.2006року у справі №7/268а залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 04.08.2006 року.
Головуючий: С.І. Кондратьєва
Судді: Г.І. Діброва
М.В. Калантай
Надруковано 7екз.
позивачу-1екз.
відповідачу-1екз.
Третій особі-1екз.
в справу-1екз
ДАГС-2екз.
ГСДО-1екз.
Черторижських К.І.