донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.07.2006 р. справа №17/34
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кондратьєвої С.І. |
суддів | Діброви Г.І., Калантай М.В., |
Судова колегія змінена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2006р. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Кудяєва В.І. по Дов. б/н від 28.07.06р., |
від відповідача: | Упр-ня МЖКГ - Попов С.В. по Дов.№03-997 від 29.05.06 Виконком - не з"явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Управління міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради м.Макіївка |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 25.04.2006 року |
по справі | №17/34 (суддя Татенко В.М.) |
за позовом | Приватного підприємства "Біт-Стайл" м.Донецьк (далі -Підприємство) |
до відповідачів | 1.Управління міського житлово- комунального господарства Макіївської міської ради м.Макіївка (далі -Управління) 2. Виконавчого комітету Макіївської міської ради м.Макіївка (далі-Виконком) |
про | стягнення 37461грн.68коп |
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2006 року Підприємство звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 37461грн.68коп. за виконану роботу, а саме: з Управління –26565грн.16коп., з Виконкому –10896грн.52коп з урахуванням додатково поданої заяви від 09.03.06р. №57 про уточнення підстав та предмету позову в порядку ст..22 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог послався на норми Цивільного (далі –ЦК України) та Господарського кодексів України ( далі –ГК України), зокрема ст.ст.11, 526, 546 ЦК України, ст..ст.193,854 ГК України, акти прийому-передачі виконаних робот б/н від 30.04.2002р. та № 330 від 28.09.2001р.
Відповідачі проти позовних вимог заперечують: Управління, посилався на те, що акт б/н від 30.04.2002р. не може бути доказом, оскільки підписаний неповноважною особою, та не скріплений печаткою, Виконком - на те, що акт прийняття-передачі виконаних робот № 330 від 28.09.2001р. не містить посилання щодо виконання робот за договором або за будь-якою іншою домовленістю сторін, тому не можуть бути підтвердженням виникнення зобов»язань.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.04.06р. у справі №17/34, ухваленим суддею Татенком В.М., позов задоволено частково. Стягнуто з Управління на користь Підприємства суму боргу 26565грн.16коп., судові витрати по сплаченому держмиту –265грн.65коп., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –83грн.67коп. У задоволені позову в іншій частині відмовлено.
Прийняте судове рішення вмотивоване посиланням на ст..35 Господарського процесуального кодексу України ( далі –ГПК України), рішення господарського суду від 11.04.05р. за №43/69. Зазначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, що за уточненими позовними вимогами позивач суму 10896,52 грн. вимагає стягнути не з Управління, який виходячи з матеріалів цієї справи та справи № 43/69 має сплатити зазначену суму, а з Виконкому, обов’язок якого оплатити вказану суму позивачу відсутній, у зв’язку з відсутністю домовленості сторін по угоді, наявність якої підтверджена актом прийняття-передачі виконаних робіт б/н від 30 квітня, щодо строку оплати виходячи із вимог ч. 2. ст. 530 ЦК України, Управління повинно було виконати зазначений обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення йому позивачем вимоги.
Управління не погодилося з зазначеним судовим актом та звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 25.04.06р. у справі №17/34 скасувати, та прийняти нове, яким припинити провадження у справі за позовом Підприємства. Апеляційна скарга вмотивована посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема зазначає, що акт б/н від 30.04.02р. підписаний особою, повноваження якої не зазначені, підпис печаткою не засвідчений, також акт не містить відомостей про рік його укладання. Також заявлене клопотання про відновлення строку на подачу апеляційної скарги на підставі ст.ст.53,93 ГПК, яке було задоволено, порушений строк відновлено ухвалою суду від 13.06.2006р.
В судовому засіданні сторони висловились на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі, та запереченнях на неї.
Зокрема, представник Управління зазначив, що згідно Положенню про управління житлово-комунального господарства акти виконаних робот може підписувати виключно начальник управління житлово-комунального господарства. Акт виконаних робот від 30.04.2002р. з боку Управління підписаний Кижаєвим Ю.В., який був на той час заступником начальника управління житлово-комунального господарства. Ніяким законодавчим актом не передбачено, що підпис на акті виконаних робот від 30.04.2002р. повинен бути завірений печаткою підприємства. Відповідач не заперечує сам факт виконання роботи з оформлення міста і той факт, що роботи, вказані в акті від 30.04.2002р. не виконані.
Другий відповідач, Виконавчий комітет Макіївської міської ради м.Макіївка, не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні та надання заперечень на подану апеляційну скаргу. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції, обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, застосування норм матеріального та процесуального права, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Управління міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
В силу ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, господарський суд повинен створювати сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно ст.47 ГПК України, судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в заяві, яка надійшла до господарського суду 02.02.06р., просить стягнути з Управління борг в розмірі 26565грн.16коп., посилаючись на акт б/н від 30 квітня, який підписаний зі сторони позивача –Долинською А.В., та від відповідача – Кижаєвим Юрієм Вікторовичем, з Виконкому - борг в розмірі 10896грн.52коп., посилаючись на акт №330 від 28.09.01р., підписаний зі сторони відповідача - Мальцевим А.М. без зауважень замовником робіт, та на не оплату виконаних та прийнятих робіт. Вимога про оплату була пред”явлена відповідачам 13.02.05р., оскільки не був визначений строк сплати за виконанні роботи, та роботи виконувались по факту, без договору. Фактичним замовником робіт по художньому оформленню міста Макіївка до свят 1 та 9 Травня був Виконком, однак акти виконаних робіт підписані на суму 26565грн.16коп. Управлінням, на суму 10896грн.52коп. –Виконкомом.
На момент здійснення господарської операції був чинним Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963р.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки, правовідносини сторін продовжують існувати після набрання чинності Цивільного кодексу України, його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин при розгляді даної справи.
З цього приводу оцінка господарських дій повинна оцінюватись відповідно Цивільним кодексом УРСР в редакції 1963р., а щодо зобов’язань, права на захист –відповідно до норм нового Цивільного кодексу України в редакції 2003р. Такий висновок ґрунтується на положеннях ст..5 Цивільного кодексу України.
За змістом частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України ( в редакції від 16.01.03р.) зобов’язання виникають з договору, або інших підстав, зазначених у статті 11 цього Кодексу. Цією ж статтею Цивільного кодексу України визначено, що кредитором є особа, на користь якої в силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити певну дію.
Згідно із ст.ст.509,526,527,598,599 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться і припиняються його виконанням.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач звернувся до суду з однією із заявлених вимог про стягнення з Виконкому 10896грн.52коп. Господарським судом Донецької області стосовно заявлених вимог зазначено, що рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2005р. по справі № 43/69, порушеній за позовом Приватного підприємства “Біт-Стайл” до Виконавчого комітету Макіївської міської Ради, який згодом був замінений на Управління житлово-комунального господарства Макіївської міської Ради, про стягнення 57991,54 грн., залишеному без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2005р., було встановлено, що роботи на суму 10896,52 грн. за актом прийняття-передачі виконаних робот № 330 від 28.09.2001р. були виконані позивачем для Управління у зв’язку з чим між позивачем та Управлінням згідно умов ст.ст. 4 та 151 Цивільного кодексу УРСР виникли відповідні цивільні права та обов’язки.
Разом з тим, за уточненими позовними вимогами від 09.03.06р. №57 позивач суму 10896,52 грн. вимагає стягнути ні з Управління, яке виходячи з матеріалів цієї справи та справи № 43/69 має сплатити цю суму, а з Виконкому, обов’язок якого оплатити зазначену суму позивачу, враховуючи вищевикладені обставини, відсутній.
Вирішуючи спір по суті, суд попередньо інстанції підставно виходив з того, що згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а виходячи з вимог ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, та відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Відтак, позивач не надав доказів, а господарський суд, з висновком якого погоджується суд апеляційної інстанції, навів правове обґрунтування, а позивач й не спростовував доводів стосовно безпідставності заявленої вимоги щодо другого відповідача, рішення господарського суду в решті відмови у задоволені позову не оскаржувалось.
Колегія суддів вважає, що позивач довів належними засобами доказування підставність вимоги про стягнення з Управління 26565грн.16коп., наявність якої підтверджується актом прийому-передачі робіт б/н від 30 квітня.
Приймаючи рішення суд попередньої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що акт звірки підтвердив заборгованість по факту виконаних робіт.
Згідно з частиною першою ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків, тобто, відповідно до ст.179 Господарського кодексу України сторони за власним розсудом визначають його зміст, форму, формують його умови, які не суперечать чинному законодавству.
Робота повинна оплачуватись замовником після її остаточної передачі (ст.837 Цивільного кодексу України). Передача робіт підрядником та прийняття її замовником оформлена актом, підписаним обома сторонами без зауважень. У встановленому законом порядку цей акт недійсним не визнано. Цивільний кодекс України не передбачив способи та форму передачі виконаних робіт, тому оформлення їх актом не суперечить чинному законодавству.
Матеріалами справи доводиться, що під час підписання акту б/н від 30 квітня, згідно проставленої внизу підпису з боку Управління дати „ 10.05.02р.”, керівником УМЖКГ був Коровін А.М., що підтверджується табелями виходів УМЖКГ за квітень, травень 2002 року, а заступником начальника був Кижаєв Віталій Федорович. Скаржник не навів доказів та правового обґрунтування про те, що заступник начальника Управління не має повноважень на підписання акту. До цього ж сам факт виконання робіт, їх об”єм та вартість останнім не спростовується.
Висновок господарського суду, що у акті помилково зазначені ім”я та по-батькові Кижаєва, і це не є підставою вважати цей акт таким, що не має юридичної сили, є обгрунтованим, так як згідно із Положенням про Управління МЖКГ тільки начальник управління має повноваження щодо здійснення керівництва фінансово-господарською діяльністю управління та несе відповідальність з цих питань, проте згаданий документ не є таким.
За таких обставин, акт звірки б/н від 30 квітня може бути підставою для доказування обставин виконаних робіт та слугувати підтвердженням заборгованості відповідача в розмірі 26565грн.16коп. Заявлену вимогу на оплату боржник не виконав.
Будь-яких інших доказів на обґрунтування апеляційної скарги відповідачем не надано.
Наявними доказами у справі підтверджена сума заборгованості, зобов”язання першого відповідача вважаються невиконаними і згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України правовідносини з виконання зобов”язань тривають нині.
Вимагаючи скасування судового акту та припинення провадження у справі скаржник не навів належної правової оцінки своїм доводам і не спростував висновки та доводи суду попередньої інстанції та не довів порушення норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування акту з підстав, зазначених у ст.104 ГПК України.
Позивач, звертаючись з позовом відповідно до ст.ст.14,15,16 Цивільного кодексу України довів обставини та підстави своїх вимог, обґрунтовуючи свої доводи наявними документами.
Враховуючи наведене апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За таких обставин, керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління міського житлово-комунального господарства Макіївської міської Ради м.Макіївка на рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2006року у справі №17/34 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2006 року у справі №17/34 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
За згодою присутніх повноважних представників сторін у судовому засіданні 31.07.06р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду.
Головуючий Кондратьєва С.І.
Судді: Діброва Г.І.
Калантай М.В.
Надруковано: 7екз., ДАГС-2екз.,позивачу–1екз.,відповідачам-2екз., в справу-1екз.,ГСДО-1екз.,Черторижських К.І.