справа № 2а-10326/09/0470 категорія статобліку-6.11
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2009р. м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Юхно І.В.
при секретарі – Чупіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Монтаж та впровадження телекомунікаційних систем «Монтекс»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, –
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Монтаж та впровадження телекомунікаційних систем «Монтекс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві представником позивача було зазначено, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (№ 875-XII від 21.03.1991р., зі змінами та доповненнями), внаслідок чого до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 23921 грн. 21 коп. Сума адміністративно-господарських санкції своєчасно відповідачем не була сплачена, у зв’язку з чим була нарахована пеня у сумі 1081 грн. 41 грн. Внаслідок несплати відповідачем вищевказаним сум адміністративно-господарських санкцій та пені, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 25002 грн. 62 коп., що в свою чергу, завдає шкоди інтересам держави, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 13 . 11.2009р. (а.с. 41). Представником позивача 18.12.2009р. до суду була надана заява про розгляд справи без його участі (а.с. 42).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, що підтверджується розпискою від 10.11.2009р., про причини неявки в судове засідання не повідомив (а.с. 39).
За даних обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
15.09.2009р. до суду надійшли заперечення проти позову, в яких відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що відповідачем на виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» було створено необхідну кількість робочих місць для інвалідів, державній службі зайнятості надавалась відповідна інформація у формі звітів 3-ПН, необхідна для організації працевлаштування інвалідів, доказів, які б свідчили про те, що підприємство безпідставно відмовило у прийнятті на роботу інвалідів, позивачем не надано, Відповідач належним чином звітував перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, у зв’язку зі зменшенням чисельності працівників підприємства у листопаді – грудні 2008р. вакансій для працевлаштування інвалідів відповідач не мав, а тому за зазначені періоди звіти за формою 3-ПН не подавав, а тому, виходячи з викладеного, ним не були порушені норми законодавства щодо соціального захисту інвалідів (а.с. 13 - 14).
Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.
Посадовою особою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів була проведена невиїзна перевірка стану виконання ст. 19 та ст. 20 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Монтаж та впровадження телекомунікаційних систем «Монтекс». Перевіркою було встановлено, що відповідачем у 2008р. не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, внаслідок чого підприємством не були самостійно нараховані адміністративно-господарські санкції (а.с. 5), що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006р. №1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні » підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частинами 1 та 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації,
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством,
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто відповідальність за працевлаштування інвалідів несуть у рівній мірі як органи державної служби зайнятості, так і підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1836 «Про реалізацію статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.
Згідно з ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні » для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі “чотирьох” відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Частина 1 пункту 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом .
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", відповідач мав би розрахувати та у рядку 06 - відобразити суму коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.
На виконання наведених вимог, відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007р. В даному звіті чітко зазначено, що на підприємстві в 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 66 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 2 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 3 особи, фонд оплати праці штатних працівників становив 1578,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 23921 , 21 грн. (а.с. 4).
Частина 3 пункту 2 Порядку зазначає, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 р. N 420, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Монтаж та впровадження телекомунікаційних систем «Монтекс» у Звітах за формою № 3-ПН надавало інформацію про кількість створених робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема в даних звітах було зазначено вакантні (вільні) робочі місця, з описанням їхніх характеристик, на які можливе працевлаштування інвалідів.
Виконуючи вимоги ч. 3 п. 2 Порядку та Інструкції, відповідачем згідно листа Ленінського районного центру зайнятості № 1996 від 29.07.2009р. протягом 2008 року до Ленінського районного центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН (а.с. 6). Крім того, на підтвердження заперечень проти позову відповідачем були надані копії звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН, зокрема: від 28.01.2008р., від 28.02.2008р., від 28.03.2008р., від 28.04.2008р., від 28.05.2008р., від 28.06.2008р., від 28.07.2008р., від 28.08.2008р., від 28.10.2008р., від 28.10.2008р., від 28.11.2008р., від 28.12.2008р . (а.с. 15 - 26) . Факт надання відповідачем звітів до центру зайнятості підтверджується відповідними відмітками Ленінського районного центру зайнятості про їх отримання та вищезазначеним листом Ленінського районного центру зайнятості № 1996 від 29 .0 7.2009р . , в якому зазначено, що необґрунтованих відмов в прийняті на роботу інвалідів з боку підприємства не було (а.с. 6).
Відповідач в запереченнях на позов зазначив, що надавав звіти за формою № 3-ЗП про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках-інвалідах за у 2008р. до районного центру зайнятості . В звітах було зазначено потребу в працівниках-інвалідах в кількості 1 особи для працевлаштування слюсарем-збірником. У зв’язку зі зменшенням чисельності працівників підприємства у листопаді-грудні 2008р. вакансій для працевлаштування інвалідів відповідач не мав, що підтверджується зведеними рапортами про чисельність працівників на підприємстві (а.с. 27, 28) .
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).
У ГК України відсутнє визначення поняття “правопорушення”. Але застосовуючи аналогію закон ми можемо звернутись до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), яка встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Як вбачається з вище наведених норм чинного законодавства Відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій, саме за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід'ємним елементом останнього є наявність вини. Вказані вище докази такі як Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою 10-ПІ, звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН протягом 2008 року, лист Ленінського районного центру зайнятості № 1996 від 29.07.2009р., свідчать про те, що Відповідач не вчиняв правопорушення у сфері господарювання, тобто не порушував правил здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки відсутня вина у тому, що на підприємстві у 2008 рік не було повністю виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів .
А відтак суд вважає, що на підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Монтаж та впровадження телекомунікаційних систем «Монтекс» було вжито усіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, чим було повністю виконано вимоги ч. 3 ст. 18, ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, а також Позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАСУ не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому вимога останнього про зобов'язання Відповідача за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснити розрахунок та сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2008 році та пеню за порушення терміну сплати вказаних санкцій на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є безпідставною.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 128, 162, 163, 167 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Монтаж та впровадження телекомунікаційних систем «Монтекс» про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
На постанову протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд може бути подано заяву про її апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви – апеляційна скарга на постанову суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання – після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови буде складений 23.12.2009 року.
Суддя І. В. Юхно