АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа № 22-а-20991/2011 р. Г оловуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: соціальні виплати Доповідач: Ізмайлової Г.Н.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Ізмайлової Г.Н.
суддів: - ОСОБА_2., ОСОБА_3
за участю секретаря - Остапович Л.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду Харківської області справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Коломацьккому районі Харківської області на рішення Коломацьккого районного суду Харківської області від 21 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до УПФ України у Коломацьккому районі Харківської області про перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги як особі,яка має правовий статус дитини війни, -
встановила:
У червні 2010 року ОСОБА_4. звернулася до суду з вказаним позовом.
Вона зазначила, що має правовий статус дитини війни. Відповідач не здійснює їй доплати, передбачені Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-ІV), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вказані обставини, просила зобов”язати управління Пенсійного фонду України (далі - управління ПФУ) у Коломацьккому районі Харківської області здійснити перерахування такої доплати з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року та провести відповідні виплати. Справу просила розглянути за її відсутності.
Рішенням Коломацьккого районного суду Харківської області від 21 червня 2010 року позов задоволено частково. На управління ПФУ у Коломацьккому районі Харківської області покладено обов”язок здійснити перерахунок пенсії позивачу., та провести відповідні виплати за періоди з 22 травня 2008 року по 31 шрудня 2009 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
В апеляційній скарзі управління ПФУ у Коломацьккому районі Харківської області просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові. При цьому посилається на правильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу просить розглянути за відсутності свого представника.
ОСОБА_4 . рішення суду не оскаржувала, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надавала.
Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами КАС України відповідно до вимог Закону України від 02 грудня 2010 року № 2748- VI про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов”язаних із соціальними виплатами, який набрав чинності 30 грудня 2010 року.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195 - IV встановлено правовий статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-1V, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є остаточним, обов’язковим до виконання на всій території України, і таким, що має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення діяла і діє ст. 6 Закону № 2195-ІV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції підставно виходив із того, що управління ПФУ у Коломацьккому районі Харківської області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування за періоди з 22 травня 2008 року по 31 шрудня 2009 року, але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводило. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV на висновки суду не впливають.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону № 2195-1V застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Посилання в апеляційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «ОСОБА_1 питання соціального захисту окремих категорій громадян» -безпідставне.
Відповідно до положень ст. ст. З, 6 Закону № 2195-1V встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами, суд підставно застосував дію Закону № 2195-ІV, а не зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України.
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.
Судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ, а тому посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів - не грунтуються на матеріалах справи.
Позов пред’явлено і рішення ухвалено за нормами цивільного судочинства на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов”язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року№ 1691-VІ, який набрав чинності 10 березня 2010 року.(далі - Закон 2195-ІV)
При цьому норми процесуального і матеріального права судом першої інстанції дотримані.
Цивільний процесуальний Кодекс України, за нормами якого розглянута справа, не містить обмежень щодо строку звернення до суду з позовом про перерахунок соціальних виплат.
Не містить таких обмежень і Закон 2195-ІV.
З огляду на це та , зважаючи на рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі: “Мельник проти України” щодо принципу правової визначенності та передбачуванності національного законодавства, зокрема процесуальних строків, судова колегія не застосовує аналогію ст.ст. 99, 100 КАС України.
При цьому судова колегія враховує також похилий вік позивача та те, що відповідач не просив про застосування такої аналогії
Керуючись ст.160, п.1 ч.1 ст. 197, п.2, ч.1, ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Коломацьккому районі Харківської області - залишити без задоволення.
Рішення Коломацьккого районного суду Харківської області від 20 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через 5 днів після направлення їй копії особам,які беруть участь у справі,і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді: