РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року жовтня місяця 7 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Іщенка В.І.
суддів Авраміді Т.С.
Полянської В.О. при секретарі Долгополовій Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Керченської міської ради, третя особа - СТ «Створ» про визнання права власності на самочинне будівництво, за апеляційною скаргою Керченської міської ради на рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 травня 2008 року -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Керченської міської ради РА Крим, третя особа СТ «Створ», у якому просить визнати за ним права власності на садовий будинок літ. «А», площею 98, 7 кв.м., навіс літ. «а», навіс літ. «а1», що розташовані на належній позивачу земельній ділянці площею 0, 1000 га у СТ «Створ».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є членом садового товариства "Створ" та йому на праві приватної власності належить земельна ділянка №4/13, площею 0, 1000 га, розташована у СТ «Створ». На цій земельній ділянки позивачем були самочинно збудовані: садовий будинок літ. «А», площею 98, 7 кв.м., навіс літ. «а», навіс літ. «а1». Оскільки, вказані споруди не порушують права інших осіб, просить визнати за ним право власності на самочинне будівництво.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 8 травня 2008 року позов задоволено, за позивачем визнано право власності на самочинне будівництво: Ьадовий будинок літ. «А», площею 98, 7 кв.м. вартістю 84456 гривень, навіс літ. «а» вартістю 1249 гривень, навіс літ. «аі» вартістю 6777 гривень, що розташовані на земельній ділянці площею 0, 10 га у садівницькому товаристві «Створ» у м. Керч.
В апеляційній скарзі Керченська міська рада АР Крим просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, оскільки земельна ділянка, яка знаходиться у власності позивача, передана йому для ведення садівництва, тому він повинен використовувати її для закладки багаторічних насаджень та вирощування сільськогосподарських культур, а не для будівництва житлового будинку. Крім того,
Справа № 22-ц-1646-ф/2008
Головуючий в першій інстанції Суддя Кисельов С.М.
суддя-доповідач Авраміді Т.С
апелянт зазначає, що ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44 встановлено, що граничні розміри площі забудови і поверховості садового будинку та господарських будівель на ділянці встановлюється статутом садівницького товариства чи кооперативу за погодженням з місцевими органами архітектури та містобудування (районними чи обласними). При цьому відповідно до статуту СТ «Створ» граничні розміри площі забудови і поверховості садового будинку складають 50 кв.м. Суд першої інстанції визнавши за позивачем право власності на будинок площею 98, 7 кв.м., порушив норми матеріального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі ч.5 ст. 376 ЦК України за позивачем необхідно визнати право власності на вказане самочинне будівництво як за власником земельної ділянки, оскільки це не порушує права інших осіб.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.
Право власності відповідно ч.1 ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом. Частинами першою та другою ст. 376 ЦК України встановлено що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або'з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).
Судом встановлено, що позивач є членом СТ «Створ» та має на праві приватної власності земельну ділянку №4/13, площею 0, 1000 га, на якій було здійснено самочинне будівництво - садовий будинок, навіси.
Вказане не заперечувалось сторонами.
Визнання права власності на самочинне будівництво закріплено положеннями статті 376 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 30-1 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-ІП «Про планування і забудову території», статті 18 Закону України від 16 листопада 1992 року №2780-ХІІ «Про основи містобудування» будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва.
Відповідно пункту 3.1. Статуту СТ «Створ», зареєстрованого розпорядженням виконкому Керченської міської ради 27 березня 1998 року за № 304-р, будівництво будиночків і інших будов на садових ділянках повинне здійснюватися відповідно до Проекту організації і забудови території колективного саду, вимог санітарних і протипожежних правил.
Пунктом 3.2 зазначеного Статуту передбачено, що садові будиночки і господарські будівлі приймаються в експлуатацію комісією, утвореною виконкомом міської ради в складі: представників виконкому, правління товариства, підрядної організації (якщо будівництво велося підрядним способом), органів санітарного і пожежного нагляду, забудовника, відповідно до правил прийому до експлуатації зазначених будов.
Згідно з пп. 6 п. б ч.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів.
Таким чином, загальною процедурою вирішення спорів щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування.
З вищенаведеного випливає, що позивач, здійснивши самочинне будівництво, повинен був спочатку звернутися із заявою про прийняття до експлуатації зазначених будівель до виконкому міської ради, надавши докази про те, що самочинні будівлі відповідають вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм, а у випадку відмови у прийнятті самочинних будівель до експлуатації вирішувати спір в суді.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач взагалі не звертався до відповідних органів з приводу прийняття самовільно збудованого нерухомого майна до експлуатації. Ніякого рішення з цього приводу компетентними органами не приймалось. Вказане не заперечувалось позивачем у суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції викладеним обставинам належної оцінки не надав.
Крім того розглядаючи спір по суті суд не звернув уваги на обставини та норми закону, які мають істотне значення для вирішення даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗК України громадяни. України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Згідно ч.3 вказаної статті ЗК України Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Разом з тим частиною 6 наведеної статі ЗК України встановлено, що використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Відповідно до п. 3.41* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 p. N 44 території дачних та садівницьких поселень (районів) призначаються для організації позаміського відпочинку громадян, ведення садівницького та городницького господарства з можливістю розташування садових або дачних будинків.
Садовий будинок - будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.
Згідно п. 3.48* ДБН 360-92 граничні розміри площі забудови і поверховості садового будинку та господарських будівель на ділянці встановлюється статутом садівницького товариства чи кооперативу за погодженням з місцевими органами архітектури та містобудування (районними чи обласними). Ці розміри встановлюються за умови
забезпечення необхідної площі для ведення господарської діяльності на ділянці та дотримання вимог нормативної тривалості інсоляції територій суміжних ділянок.
Пунктом 3.2 Статуту СТ «Створ» встановлено, що на садовій ділянці дозволяється зведення садових будинків площею забудови і поверховості садового будинку до 50 м.кв.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не були дотримані встановлені граничні розміри площі садового будинку при його зведенні.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він як власник зазначеної земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд, а тому має право на зведення садового будинку без обмежень його площі, спростовується наведеними нормами закону.
Відповідно до ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що збудовані позивачем споруди відповідають санітарним, протипожежним та будівельним нормам є недоведеним, оскільки висновок компетентного органу з цього питання в матеріалах справи відсутній.
Визнавши за позивачем право власності на самочинне будівництво, яке зведене позивачем на власній земельній ділянки на підставі ч.5 ст. 376 ЦК України, суд першої інстанції не врахував положення ч.3 ст.376 ЦК України, аналіз якої свідчить про те, що судовому розгляду справа про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно за особою, що здійснила таке будівництво, підлягає лише у випадку надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
За цих обставин, суд першої інстанції ухвалив судове рішення всупереч вищевикладеним нормам, тобто з порушенням норм матеріального права, крім того, обставини справи, які суд вважав встановленими, не були доведені, що відповідно до п.п.2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.п.2, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Керченської міської ради на рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 травня 2008 року - задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 травня 2008 року - скасувати.
Ухвалити по справі в цієї частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Керченської міської ради, третя особа - СТ «Створ» про визнання права власності на самочинне будівництво - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.