АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 22-ц-1594/2011 рік. Головуючий 1-ї інст. : - ОСОБА_1П

Категорія: відшкодування шкоди.                                      Суддя-доповідач: - ОСОБА_2В

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - ОСОБА_2, суддів: - ОСОБА_3, ОСОБА_4, при секретарі - Назаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 17 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод», 3-особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вовчанському районі Харківської області - про відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У березні 2009 року ОСОБА_5 звернувся в суд із вказаним позовом, який уточнив у листопаді 2010 року.

В обгрунтування своїх вимог зазначав, що він працював на посаді експедитора в ЗАТ «Приколотнянський олійноекстракційний завод».

7 серпня 2003 року під час виконання трудових обов’язків з ним трапився нещасний випадок, у зв’язку з чим 10 квітня 2008 року комісією складено акт за формою Н-1.

Висновком Харківської обласної медико-соціальної експертної комісії від 28 травня 2008 року його визнано інвалідом 2 групи з втратою 60% професійної працездатності.

У зв’язку з трудовим каліцтвом, відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вовчанському районі Харківської області йому виплачено одноразову допомогу, а також призначено щомісячні страхові виплати.

Внаслідок ушкодження здоров’я йому завдано моральну шкоду у вигляді фізичних і душевних страждань, яку відповідач добровільно відшкодувати відмовився.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ОСОБА_5 0.1. просив суд стягнути з ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» на його користь на відшкодування моральної шкоди 1 500 000 грн., витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн., витрати на оплату висновку судово-психологічної експертизи у сумі 7 590 грн.

Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав.

При цьому посилався на те, що позивач отримав тілесні ушкодження не під час виконання своїх трудових обов’язків, а під час бійки з невстановленими особами в стані алкогольного сп’яніння.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вовчанському

районі Харківської області позов не визнав, посилаючись на те, що нещасним випадок, якій стався з позивачем, не пов’язаний з виробництвом.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 17 січня 2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 1 150 848 грн., витрати по оплаті судово- психологічної експертизи у сумі 7 590 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційний скарзі ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що внаслідок ушкодження здоров’я пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, позивач зазнав моральних страждань, які підлягають відшкодуванню відповідачем з підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України.

Висновок суду в цій частині відповідає нормам матеріального і процесуального права.

З набранням чинності з 1 квітня 2001 року Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» за наявності факту заподіяння моральної шкоди, страхова виплата за моральну шкоду відповідно до ст. 21, ч. З ст. 28, ч. З ст. 34 Закону виплачувалася Фондом соціального страхування від нещасних випадків з дня встановлення потерпілому стійкої втрати працездатності за висновком МСЕК.

Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» внесені зміни до ст. ст. 1, 21, 28, 34, 35 Закону № 1105-XIV та скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Рішенням Конституційно Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-У. якими внесено зміни до статей 1, 21, 28, 34, 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105- XIV.

Вказаним рішенням Конституційно Суду України визначено, що право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону №1105-XIV не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно роз’яснень, викладених в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 працював на посаді експедитора в ЗАТ «Приколотнянський олійноекстракційний завод», правонаступником якого являється ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» (а. с. 163-176 том. №1).

7 серпня 2003 року під час виконання трудових обов’язків у відрядженні в м. Дніпропетровську з ОСОБА_5 стався нещасний випадок.

На виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2006 року комісією ЗАТ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» 10 квітня 2008 року складено акт №5 про нещасний випадок з ОСОБА_5, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 (а. с. 84-87, 190, 207-208,222-223, 227 том. №1).

Висновком Харківської обласної медико-соціальної експертної комісії №3 від 28 травня 2008 року ОСОБА_5 визнано інвалідом 2 групи з втратою 60% професійної працездатності з 10 травня 2008 року (а. с.68 том. №1,49-50 том №2).

Постановами начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вовчанському районі Харківської області від 3 червня 2008 року та 24 червня 2008 року ОСОБА_5 призначено та виплачено одноразову допомогу у сумі 38 820 грн., а також призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 670 грн. 18 коп. за період з 10 травня 2008 року по 30 травня 2009 року (а. с. 69-72, 183 том №1).

Таким чином, унаслідок нещасного випадку на виробництві позивачу заподіяно моральної шкоди, яка полягає в перенесенні ним моральних страждань, вимушених змінах у способі життя.

Оскільки на час встановлення ОСОБА_5 ступеня стійкої втрати працездатності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов’язку відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду передбачено не було, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність стягнення з ЗАТ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» на користь позивача моральної шкоди.

В той же час, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягуючи з ВАТ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 1 150 848 грн., суд допустився помилки, оскільки не врахував засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст. ст. 1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз’яснень, викладених в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням характеру й обсягу заподіяних ОСОБА_5 страждань, стану його здоров’я, істотності вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, судова колегія

вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» на користь ОСОБА_5 з 1 150 848 грн. до ЗО 000 грн.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» про те, що позивач пропустив строк на звернення з позовом в суд за вирішенням трудового спору, передбачений ст. 233 КЗпП України, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.

Відповідно ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Статтею 268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

З огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин положення ст. 233 КЗпП України не застосовуються.

Посилання ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» на ту обставину, що позивач отримав трудове каліцтво не під час виконання трудових обов’язків, а під час бійки з невстановленими особами в стані сп’яніння, суперечать обставинам справи.

Матеріали справи свідчать, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2006 року визнано висновки комісії ЗАТ «Приколотнянський олійноекстракційний завод», викладені в акті про нещасний випадок невиробничого характеру від 22 серпня 2003 року невідповідними фактичним обставинам справи в частині знаходження ОСОБА_5 на роботі в стані алкогольного сп’яніння, а відповідача зобов’язано скласти акт про нещасний випадок на виробництві, що стався з ОСОБА_5 за формою Н-1.

Акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом складено відповідачем лише 10 квітня 2008 року.

Згідно ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини, на які посилається апелянт, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрала законної сили і доказуванню при розгляді даної справи не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод», не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

В іншій частині рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. З ч. 1 ст. 307, п. З, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» задовольнити частково.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 17 січня 2011 року в частині стягнення з ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» на користь ОСОБА_5 моральної шкоди у сумі 1 150 848 грн. - змінити.

Зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з ТОВ «Приколотнянський олійноекстракційний завод» на користь ОСОБА_5 з 1 150 848 (одного міліонна ста п’ятдесяти тисяч вісімсот сорока восьми) грн. до 30 000 (тридцяти тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили..

Головуючий:

Судді: